Ринок землі в Україні неминучий. Як краще організувати його впровадження

10 липня 2019, 15:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Вісім інсайтів з дискусії про те, чи варто на першому етапі продавати тільки держземлі

Запровадження ринку землі, ймовірно, стане однією з найгучніших реформ майбутнього парламенту. Новий президент і голова його партії публічно пообіцяли, що ринок землі буде створено — очікувано протягом року. До обрання нового складу Верховної Ради — трохи більше тижня. Тому саме зараз — в розпал жнив і передвиборної кампанії - ідеальний час детально поговорити про те, як саме цей ринок має працювати, які обмеження потрібні, аби убезпечити Україну від спекуляцій, надмірної концентрації земель та «вивозу наших чорноземів», а які - напроти, краще не застосовувати, аби не отримати чергову «напівреформу».

Відео дня

Держава зараз — найбільший і найнеефекивніший власник земель

І звісно, потрібно обговорити, якою у формуванні ринку землі буде роль держави. Держава зараз — найбільший і найнеефекивніший власник земель. Тому так важливо дати відповідь на питання — чи потрібно відкривати ринок поступово (спочатку — лише з продажу державних земель), чи варто відкривати всі землі - і державні, і приватні - «в один крок».

Про це і говорили нещодавно на бурхливій і доволі репрезентативній дискусії Громадська коаліція за скасування мораторію на землю, що об'єднує 52 організації по всій Україні.

Як координатор цього об'єднання з моменту його створення, хочу підсумувати і поділитися ключовими інсайтами нашої дискусії:

1. Обмежити вільний обіг землі лише державними землями на першому етапі створення ринку — надзвичайно погана ідея.

Державні землі - єдині великі масиви землі, що залишились в Україні. Середній розмір державних земельних паїв, що надаються зараз в оренду — 82 га (у приватників — це лише близько 3 га).

І саме тому державні землі - найбільш цікаві для бізнесу, адже ці землі значно легше сконцентрувати й обробляти. Саме тому вони коштуватимуть значно дорожче, аніж приватні паї. Якщо брати за приклад ціни оренди — то ціни продажу державних земель вдвічі перевищуватимуть ціни продажу приватних паїв.

Але великі шматки землі + висока вартість цієї землі = дуже висока вартість таких «державних» лотів для покупців (згідно розрахунків викладача Київської школи економіки Олега Нів'євського)

Вартість, яку навряд чи зможуть собі дозволити і малі, і навіть середні фермери. І це — точно не те, як має виглядати політика «підтримки малого сільгоспвиробника» в Україні.

2. Такий перекіс на ринку може створити невірні (і значно завищені) очікування у власників паїв, які потім не зможуть реалізуватись. А відтак — будуть приводом для розчарувань та нарікань з боку власників. Отже — запуск ринку лише з державних земель не зможе виконати функцію «пілоту», і допомогти визначити справедливий рівень цін, що потрібно українським фермерам.

3. З цієї ж причини запуск обігу землі лише з державних земель не допоможе банкам запустити кредитування фермерських господарств, адже не буде ліквідного ринку (згідно виступу Олени Коробкової, голови Незалежної асоціації банків України).

4. Запуск ринку лише із державних земель також не допоможе боротьбі з корупцією (а її, у надрах аграрних державних підприємств, нажаль, є і з надлишком). Лише 0,1 млн га (з 9 млн га) державних земель сьогодні віддано в оренду за справді ринковими ставками через електроні аукціони, решту земель проводити через цей, прозорий, механізм державні розпорядники не хочуть. Якщо прозорих операцій не відбувається сьогодні, на прикладі оренди земель, або ж на прикладі продажу держпідприємств — чи є в когось підстави думати, що державні розпорядники погодяться добровільно прозоро приватизувати мільйони гектар державних угідь? (Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора Центра економічної стратегії).

5. На правовому полі запуск ринку лише з державних земель жодним чином не вирішує проблему порушення конституційних прав українських громадян вільно розпоряджатись своїм майном — про що минулоріч дуже чітко сказав Європейський Суд з Прав Людини.

6. Інший важливий інсайт — від провідного економіста Світового Банку Клауса Дайнінгера. Міжнародний досвід, каже він, одностайно свідчить: чим скоріше відбувається відкриття ринку, тим більшим є позитивний ефект для економіки. Будь-які етапи, перехідні періоди у реформах — це бонус для корупційних інтересів. Саме тому чим більшим є перехідний період — тим вищий ризик, що реформа завершиться напівмірами чи нічим.

7. Недоцільність поетапного переходу до обігу земель (і обігу лише державних земель спочатку) має широку підтримку аграрних асоціацій. Серед п‘яти асоціацій, що брали участь в дискусії, лише представник Всеукраїнської Аграрної Ради виступив за поетапне відкриття ринку, але не з продажу державних, а з комунальних земель. Навіть «найголосніша» Асоціація фермерів та землевласників України в особі Миколи Стрижака погодилась, що обіг — всіх, а не тільки державних, земель Україні дуже потрібен. Хоча лише за умови створення інструментів фінансування для придбання земельних наділів фермерами.

8. І, мабуть, найголовніший з інсайтів цієї дискусії - це спокійний, зважений, але оптимістично-впевнений підхід членів президентської команди до того, коли і в якому вигляді ринок землі в Україні може бути відкрито. Радник заступника голови Офісу Президента Денис Малюська не став спекулювати щодо дат чи точних термінів голосування за ринок, але сказав, що (а) команда президента, разом з партнерами з Світового Банку, прораховує вплив різних моделей ринку землі на економіку й соціальне життя в Україні, (б) рівень підтримки відкриття ринку землі в новій Раді буде точно вищим, ніж в попередній, (в) рухатися із цією реформою команда президента планує в режимі ASAP.

Не перемикайтесь. Це було (і буде) дійсно цікаво.

Текст публікується за згодою автора. Оригінал

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X