Газопровід РФ розділив Вашингтон і Берлін

0 коментувати
Дехто з європейців занепокоєний можливими санкціями, що зашкодять "Північному потоку 2", але Америка недарма з побоюванням ставиться до цього проекту

Поки Вашингтон звинувачують у використанні санкцій як прикриття для просування власних економічних інтересів, Німеччина активно лобіює блокування законопроекту щодо санкцій проти Росії, який вже ухвалив американський сенат, а у вівторок розгляне палата представників.

У нещодавній спільній заяві міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель та австрійський канцлер Крістіан Керн гостро розкритикували ухвалений сенатом варіант законопроекту, сказавши, що він спрямований "на продаж американського скрапленого газу та припинення поставок російського газу на європейський ринок". Тут вочевидь сплутали державні та економічні інтереси США і немає розуміння того, як працюють газові ринки Європи.

Найбільше німців хвилює те, що санкції можуть завадити будівництву нових російських експортних трубопроводів, зокрема "Північного потоку 2", який дозволить російському "Газпрому" транспортувати 55 млрд куб. м газу з Росії до Німеччини двома гілками довжиною 1200 км, що проходять по дну Балтійського моря.

Таким чином, разом з уже наявним "Північним потоком 1" експортний потенціал балтійського морського маршруту зросте вдвічі.

Проте збільшення експортного потенціалу не є справжньою метою "Північного потоку2". "Газпром" і без того має великі потужності газопроводів "Ямал" (через Білорусь і Польщу) і "Братерство" (через Словаччину та Україну). "Північний потік 2", як і "Північний потік 1", фактично є обхідним маршрутом.

Якщо санкції США стосуватимуться лише "Північного потоку 2", то вони жодним чином не вплинуть на надходження російського природного газу до Європи. Виходячи з формулювань в американському законопроекті, санкції проти російських експортних газопроводів дійсно здаються широкими, проте особливості їх застосування залежать від президента США. На практиці це означає, що будь-який указ щодо застосування санкцій обмежуватиметься "Північним потоком 2".

Лобіюючи свої інтереси в Капітолії, Берлін істотно применшує шкоду, якої "Північний потік 2" може завдати безпеці Центральної та Східної Європи. І все тому, що отримавши більшу частину російських експортних потоків газу, Німеччина стане енергетичним хабом для решти Європи, а ціни на її газовому ринку знизяться. Крім того, німецькі та австрійські компанії-партнери "Північного потоку 2", зокрема OMV, Uniper та BASF -Wintershall, збережуть доступ до російських видобувних активів. Все це закладає підвалини для розширення російсько-німецького співробітництва у майбутньому.

Зосередження поставок на двох "Північних потоках" знизить диверсифікацію та дозволить легко відключати країни, які більше не будуть задіяні в транзиті через газопроводи "Ямал" і "Братерство". Крім того, для країн Центральної та Східної Європи це означатиме посилення панування "Газпрому" на ринку та звуження вибору постачальників у майбутньому. Такий серйозний удар по надійності поставок у подальшому призведе до послаблення та ізоляції цих країн у регіоні, а всі вони є членами НАТО та партнерами США.

Будівництво "Північного потоку 2" також являє собою дві серйозні загрози для безпеки США, про які мовчать панове Габріель і Керн.

По-перше, для зовнішньої політики США дуже важливо зберегти Україну як незалежну й суверенну державу. "Північний потік 2", яким повністю володіє "Газпром", позбавить Київ транзитного маршруту. Через це Україна втратить $2 млрд доходу від транзиту, її значення для решти Європи зменшиться, а Росія знову отримає газовий важіль впливу на континент.

По-друге, завершення будівництва "Північного потоку 2" призведе до того, що два "Північних потоки" будуть постачати 25% споживаного в ЄС газу, а їх частка в газовому імпорті ЄС досягне 70%. По суті, Росія, заручившись підтримкою Німеччини, пропонує зосередити 70% газового імпорту ЄС у двокілометровому каналі в одному з наймілкіших морів світу. Отже, у Балтійському морі з’явиться стратегічна "больова точка", на кшталт Ормузької затоки на Близькому Сході.

Окрім можливих аварій через затонулі кораблі або вибухи боєприпасів (трубопроводи пролягають через два звалища боєприпасів часів Другої світової війни), дуже ризиковано транспортувати таку кількість енергоресурсів через одне вразливе місце. Це однаково, що запропонувати терористам здійснити видовищну диверсію на енергетичному об’єкті.

Якщо панове Габріель і Керн не мають наміру запросити військовий флот і морську піхоту Росії охороняти ці газопроводи, то цей обов’язок значною мірою ляже на плечі ВМС і Корпусу морської піхоти США. У разі такого розкладу Конгрес США, якому довелося б за це платити, має всі підстави задуматися, навіщо воно потрібно.

Алан Райлі — старший науковий співробітник Інституту державного управління. Консультував енергетичні компанії в Україні й Польщі.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: