Протести в Білорусі: чотири важливих питання, на які треба відповісти українцям
Цинічні клани ділять країни і народи, які щиро борються за свою свободу. Україні потрібно навчитися стримувати свою нескінченну дитячу щирість і думати на крок вперед.
Ситуація, що розгортається в Білорусі, до болю знайома українцям, які пройшли через майдан уже двічі. Реакція українського суспільства, як завжди, інфантильна та щира: люди змінюють аватарки на підтримку білорусів, проклинають вусатого кровопивця і закликають братців валити таргана. Ті самі емоції, той самий революційний запал: повалити режим — і заживемо, головне — скинути тирана.
Я спіймав себе на думці, що теж хочу нову аватарку, але потім згадав про розмову, яка відбулася в грудні 2013 року в розпал подій на Майдані. Тоді я був обурений чорнушними відеоблогами Сергія Доренка про те, що відбувається в Україні і написав йому про це. На подив, він відповів, хоч ми й не були особисто знайомі.
Позиція Доренка зводилася до наступного: «Кожен з вас окремо — пристрасна, чиста людина з сильним почуттям справедливості. Але ви живете в країні, яка як великий проект більше нікому не потрібна. Країна дика, напівфеодальна республіка жадібних кланів. Європа вас, як проект, купувати за гроші, порівнянні з ціною Польщі, відмовилася. Росія взагалі тепер жадібнувата — своїх справ багато. Штати цілком задоволені євро-клієнтелою в Польщі та Прибалтиці. Ви — наодинці з собою тепер. Не дуже потрібні зовнішньому світу. Це на роки. Може, на кілька десятиліть. Велике покоління радянських 84−85-х років народження перебродить і постаніє, а за ним провал демографічний і морок кланового злодійського феодалізму. Приблизно так я бачу майбутнє України. Але 2004-ий рік було зраджено. І 2013-ий буде. Це прикро, звичайно»
Зрозуміло, я був не згоден. Але за останні роки багато разів повертався до цих жорстоких і прикрих слів. Тому, спостерігаючи те, що зараз відбувається в Білорусі, я не хочу міняти аватарку, я хочу розуміти план «Б» для України. Ось питання, які мене турбують:
1. Біженці. Чи готова Україна прийняти майже 160 тисяч українців, які проживають на території Білорусі. Чи є протокол, за яким наша країна зможе швидко допомогти біженцям? Де вони будуть розміщуватися, як буде забезпечено пропускний режим?
2. Бізнес. Чи має уряд план і пропозицію для білоруського бізнесу щодо релокації в Україні.
3. Війна на два фронти. Чи готова Україна контролювати північний кордон в разі введення туди російських військ?
4. Дипломатія. які переваги (дипломатичні, геополітичні та ін) Україна може отримати з обставин, що склалися?
Цинічні клани ділять країни і народи, які щиро борються за свою свободу. Щоб просунутися вперед у досі не завершеній українській боротьбі за суб'єктність, ми маємо навчитися стримувати свою нескінченну дитячу щирість і думати на крок вперед. Це допоможе нам більше, ніж кольори аватарок.
