Після технічних складностей Січ 2−30. Навіщо Україні своя космічна програма?

18 лютого 2022, 21:09

Космос залишається сферою ризикованих інвестицій. Чи варто Україні виборювати місце під сонцем?

16 лютого нарешті з’явилася інформація про те, що український супутник Січ 2−30 видно у реєстрі космічних об'єктів, який ведуть космічні війська США. Це ознака того, що справи у Січі налагоджуються. Повідомленню передували тривожні новини від розробників апарата, що під час льотних випробувань вони зіткнулися з низкою технічних проблем, які будуть вирішені протягом найближчих місяців.

Відео дня

Декількома днями раніше американський Space X оголосив про втрату 40 з 49 супутників Starlink, виведених на орбіту 3 лютого. Космос залишається сферою досить ризикованих інвестицій. Завадити можуть як геомагнітні бурі (як у випадку із цими 40 супутниками), так і невдалий розворот сонячних батарей після групового виведення на орбіту (як у випадку з українським супутником Січ-2−30).

Проте весь світ продовжує вкладати гроші у космічні технології. Вони дають унікальні можливості для забезпечення національної безпеки, протидії надзвичайним ситуаціям, розвитку економіки та охорони довкілля. І ці можливості завжди переважують потенційні невдачі, пов’язані з позаштатними ситуаціями під час запуску чи на орбіті.

Тим дивніше було чути голоси експертів, які, посилаючись на інформацію про складнощі під час випробувань українського супутника, заговорили про необхідність згорнути космічні проєкти в нашій країні. Мовляв, навіщо нам свої супутники та своя космічна програма, якщо можна купувати космічні знімки у наших країн-партнерів?

Нещодавно мені вдалося побувати в Центрі космічного зв’язку в Дунаївцях. Там розповіли, що один радарний знімок максимальної роздільної здатності країни-партнери нам можуть продати за 4 тис. євро. А можуть і не продати — якщо вважають, що отримана Україною інформація може нести політичні та будь-які інші ризики. За аналогіями далеко не треба ходити: всі ми знаємо, що Німеччина, яка декларує підтримку України у протидії зовнішній агресії, блокує постачання німецької зброї нашій країні, навіть через треті країни.

У Дунаївцях я побачив кілька десятків талановитих молодих українських фахівців, які щодня забезпечують обробку даних з супутників, що пролітають над територією нашої країни та з якими Україна має угоди. У довірчих розмовах вони зізнавалися, що не мають надочікувань від супутника Січ-2−30, оскільки існують і більш сучасні апарати. Проте вони розраховували, що цей перший супутник «розбудить» політиків, які визначають, бути українському космосу чи ні.

З 2018 року Україна не має власної Космічної програми. Держава самоусунулася від постановки довгострокових завдань космічної галузі. Хтось міг би заперечити: «Як же так, адже українського супутника Січ-2−30 запущено в космос». Але мало хто знає, що цей проєкт — насамперед ініціатива дніпропетровського КБ Південне. Розроблення супутника, його модернізацію та адаптацію до запуску за допомогою ракети Falcon вони робили з допомогою своїх оборотних коштів.

Космічна програма — документ, яким держава реалізує функцію довгострокового цілепокладання: що вона очікує від космічної галузі, які технології потрібно розробити, які потреби силових структур та економіки мають бути задоволені цією сферою, яких фахівців потрібно готувати. Усе це потребує практичних дій.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Немає курсів, на яких вчать управління супутником чи виготовлення ракетного двигуна. Щоб в Україні зростали та розвивалися свої фахівці зі створення космічних технологій та управління апаратами, нам потрібно забезпечити замовленнями космічну галузь. Ми повинні виробляти та запускати космічні апарати. Молоді потрібно набивати руку, старожили повинні мати можливість у практичних проєктах передавати свій досвід. Сидячи без замовлень з боку своєї держави, вони довго в Україні не затримаються.

Проєкт Космічної програми на 2021−2025 роки передбачає виробництво та запуск 7 українських супутників. Також передбачено створення власного ракетоносія, розроблення нових двигунів, розвиток сервісів на основі космічних технологій та низку інших завдань. На жаль, відповідний законопроєкт забуксував у Верховній Раді і не рухається далі через різні думки в Уряді, який раніше її затвердив і вніс до Парламенту.

Ми повинні бути готові до технологічних невдач

Якщо програма тепер здається Уряду недостатньо опрацьованою, він має про це заявити та відкликати документ для доопрацювання. Якщо документ хороший, то Уряд має це підтвердити насамперед ініціативою виділення фінансування.

Тим не менш, я вірю, що процес зупинити не вдасться. Очікую, що у 2022 році — з поправкою термінів у назві, п’ятирічна Космічна програма все ж таки буде прийнята.

Але навіть якщо з держбюджету нарешті розпочнеться повноцінне фінансування держзамовлення для КБ Південного, Південмашу, Хартрона, Арсеналу та інших підприємств галузі, ми маємо бути готові до технологічних невдач. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Space X став великою космічною компанією з клієнтами по всьому світу лише тому, що втративши 40 своїх супутників із 49, продовжує розпочате. А уряд США, спостерігаючи і успіхи, і невдачі, продовжує фінансувати свої космічні кампанії. Адже можливості, які відкривають космічні технології, завжди більші за будь-які ситуативні втрати.

І, так, з супутником Січ 2−30 зараз все нормально. З ним є зв’язок. Фахівці вирішують технічні завдання, щоб до завершення льотних випробувань він запрацював повноцінно. Але навіть якщо їм не вдасться всі ці завдання вирішити, ми як країна маємо собі відповісти: хочемо ми в космос чи ні? І якщо відповідь позитивна, варто бути готовими до ризику невдач. Без них шляху до космосу немає.

Показати ще новини
Радіо NV
X