Про проблеми, які держава створює

13 травня 2017, 15:05
Про фіскальну політику держави, яка не в інтересах громадян країни

У одного мого знайомого є тенісний корт. Його будівництво обійшлося йому приблизно в $40 тисяч: підготовка майданчика, асфальтування, фінішне покриття акрилом, огорожа, освітлення. І ще близько $5 тис. необхідно витрачати раз на 6-7 років на оновлення верхнього шару покриття, яке зношується.

Відео дня

Припустимо, що він хоче здавати його в оренду охочим грати в теніс сусідам, щоб хоч частково компенсувати витрати на будівництво та утримання. Це не комерційний об'єкт. А мій друг людина зайнята, і не планує займатися його розкруткою, щоб забезпечити максимальну завантаженість. Та й тенісистів в околиці замало. Тому корт буде приносити йому валовий дохід у кращому разі до 6 тис. грн на місяць, або 30 тис. грн на сезон.

Природно, при такій економіці корт ніколи не окупиться, бо понесені ним початкові капітальні витрати і подальші витрати на ремонт вищі, ніж дохід від здавання його в оренду.

Здавалося б, державі на цьому треба заспокоїться і займатися своїми, важливіжими справами, не напружуючи ні його, ні себе. Ба ні. З точки зору податкового законодавства, товариш отримує оподатковуваний дохід від здавання нерухомого майна в оренду і має платити з цього податок. При цьому у мого друга є три опції:

1. Він може обрати режим оподаткування звичайної фізичної особи, подаючи раз на рік декларацію, в якій повинен буде сукупно відобразити валовий дохід від оренди корту за весь рік. Але, при цьому, він не може скоригувати дохід до оподаткування на суму понесених витрат, що економічно несправедливо.

2. Він може зареєструватися приватним підприємцем на загальній системі оподаткування. Тоді отримає право враховувати витрати і тому не платитиме ніяких податків, тому що фінансовий результат буде в такому випадку завжди негативний. Але який сенс державі у таких підприємцях, на облік і супровід яких треба тільки витрачати додатковий адміністративний ресурс, не отримуючи нічого взамін? І моєму знайомому це теж незручно, бо й для нього це додаткові витрати ресурсів і зайвий головний біль.

3. Він може зареєструватися як приватний підприємець на єдиному податку, режим якого передбачає знову-таки фіксований відсоток від валового доходу без урахування витрат. Але так йому теж не цікаво, адже це не консалтинг, де витрат ніяких особливо і немає, а виторг ого-го.

Ось і виходить, що держава створює обом сторонам проблеми на голому місці.

Аналогічна ситуація і зі здаванням квартир в оренду. Люди, не довіряючи банкам, вклалися в нерухомість. І щоб хоч частково зберегти капітал, який як мінімум з'їдається " інфляцією, та відбити комуналку, змушені її здавати. І опиняються перед дилемою: забити і нічого не платити, ризикуючи наразитися на неприємності (як більшість і робить), або вибирати з трьох незручних варіантів один.

Технічно змінити це в законодавчому полі можна легко. Достатньо було б змінити підхід до визначення оподатковуваного доходу фізичних осіб з фактичного виторгу. Як зараз до чистого доходу/прибутку для юридичних осіб, дозволяючи враховувати понесені витрати. Це крім усього іншого стимулювало б фізосіб до подачі річної декларації і зменшило б частку тіньової економіки. Оскільки стимулювало б купувати товари/роботи/послуги у легальних постачальників з отриманням документів, які підтверджують понесені витрати.

Але напевно на будь-яку таку пропозицію буде недалекоглядна відповідь, наприклад: «це зменшить надходження до держбюджету від ПДФО».

Так і живемо.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X