Як продати свій борг. Допоможе арбітражне рішення

15 серпня 2019, 14:10

Тепер кредитору не потрібно домагатися примусового виконання арбітражного рішення, досить поступитися за ним правом вимоги

Україна відкрила можливості для дострокового повернення заборгованості за рішеннями міжнародних комерційних арбітражів. Тепер кредитору не потрібно домагатися примусового виконання арбітражного рішення, а досить поступитися за ним правом вимоги.

Відео дня

Українські суди почали по-новому дивитися на питання визнання і приведення у виконання на території України арбітражних рішень, боргом за якими поступилися третім особам.

Як відомо, бізнес дивиться на перемогу в суді/арбітражі інакше, ніж його юрист: прийняте рішення ще не означає, що компанія de facto отримала гроші — адже їх ще треба стягнути. Щоб не вплутуватися в тривалий процес пошуку активів боржника та подальшу процедуру стягнення, бізнес нерідко вирішує продати присуджений борг з дисконтом за ціною, яка значно вища, ніж вартість цього ж активу до початку судового/арбітражного розгляду. До інших причин можна віднести продаж такого активу в процедурі банкрутства, щоб наповнити живими грошима «загальний котел» компанії-банкрута, з якого виплачуються гроші його кредиторам.

Як це працює

Якщо говорити про ситуацію продажу боргу за рішенням державного суду на етапі до початку виконавчого провадження, то механізм досить простий. Новому кредитору необхідно звернутися в суд, який виніс рішення, із заявою про заміну сторони. По розгляду цієї заяви суд прийме судове рішення про заміну кредитора А на кредитора Б. При цьому суд перевіряє законність підстав поступки правом вимоги (наявність договору цесії, доказів сповіщення боржника про те, що він тепер винен гроші новому кредитору і т.д.).

На відміну від судового розгляду, в арбітражі все інакше. Після винесення остаточного арбітражного рішення склад арбітражу припиняє свої повноваження

На відміну від судового розгляду, в арбітражі все інакше. Після винесення остаточного арбітражного рішення склад арбітражу припиняє свої повноваження, що просто означає, що більше немає органу, який би виніс рішення, в якому буде написано: замінити компанію А на компанію Б, тому що перша продала борг другій.

Українська практика

Довгий час каменем спотикання була позиція українських судів у справі Euler Hermes Services Schweiz AG проти ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» (2012-2015), де компанія Euler Hermes (новий кредитор) намагалася визнати і привести до примусового виконання арбітражного рішення ФОСФА, винесене на користь іншої компанії Pontus Trade SA (початковий кредитор). Українські суди в цій справі створили однозначний негативний підхід для арбітражної спільноти, згідно з яким тільки прямо вказаний кредитор за арбітражним рішенням має право просити суд визнати і привести його у виконання на території України. Цей прецедент став процесуальною перепоною на шляху до визнання в Україні арбітражних рішень, права за якими були відступлені. Хоча в одній справі суд задовольнив заяву нового кредитора про визнання арбітражного рішення, яке було винесено на користь іншої особи, правда без вирішення питання щодо процесуального правонаступництва. Іншими словами, борги за арбітражними рішеннями проти українських боржників було ризиковано продавати.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Для обходу цього процесуального обмеження раніше було потрібно ініціювати процес визнання арбітражного рішення кредитором, на чию користь воно було винесено, а згодом — поступитися правом вимоги і просити суд замінити сторону в процесі. Така процедура була витратною і ризикованою з точки зору можливості для боржника затягувати процес.

Судова реформа 2017 року ще більше посилила підхід в цьому питанні: заява про визнання арбітражного рішення має бути підписана особою, на чию користь воно було винесено, тобто тільки тією компанією, яка прямо названа в арбітражному рішенні.

Нові прецеденти

Формалізм українських судів, як ви розумієте, позначається на інвестиційному кліматі країни не кращим чином. Але свіжий проарбітражний підхід нарешті дозволив тим, хто придбав права вимоги за арбітражним рішенням, виконати їх в Україні.

Уже є два прецедентних кейси 

У справі «Солюшен Фінанс» початковий кредитор, ВАТ «Торговий Дім Армавірського заводу важкого машинобудування», поступився своїми правами вимоги за арбітражним рішенням Міжрегіонального арбітражного суду проти українського боржника, ПАТ «Азовзагальмаш», новому кредитору ТОВ «Солюшен Фінанс». Новий кредитор звернувся до суду з клопотанням про визнання арбітражного рішення одночасно із заявою про заміну сторони (стягувача). Суд провів заміну початкового кредитора на нового і видав виконавчий лист компанії, яка не була названа в арбітражному рішенні.

У справі «МетМаш Уфалей» МКАС при ТПП РФ було винесено арбітражне рішення щодо спору між ТОВ «Уфалейский завод металовиробів» і ТОВ «Донбастехнологія» на користь позивача. Надалі по ланцюжку договорів борг за арбітражним рішенням двічі передавався новим кредиторам. Останній кредитор домігся успіху в суді, визнавши арбітражне рішення проти боржника через аналогічний першій справі механізм заміни сторони в судовому процесі.

Покупцям боргів за рішеннями міжнародних комерційних арбітражів необхідний той же обсяг прав, який є у покупців боргів за рішеннями державних судів. Інше тлумачення цього питання обмежує можливості кредиторів розпоряджатися своїми матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту.

Таким чином, компанії, які отримали права вимоги за арбітражними рішеннями, отримали право безпосередньо стягувати борги в Україні. Як показують ці два приклади, українські суди відходять від буквального, формального тлумачення букви закону, все частіше застосовуючи сучасні віяння світової практики і дотримуючись духу закону.

Спеціально для НВ Бізнес
Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Показати ще новини
Радіо НВ
X