Політики та фінансисти: в кого більше правди
Традиційно, у перший день учасники заслуховують запрошених до участі українських міністрів, очільників ключових держвідомств та компаній, представників західних партнерів і фінансових донорів України. На другий день у невимушеній, закритій для преси, обстановці потенційні інвестори діляться своїми планами про майбутні інвестиції в реальну економіку країни.
НВ писало вже про основні заяви спікерів конференції з місця події. Та хочеться поділитися ще й закулісними спостреженнями за поведінкою та словами політичної еліти країни.
Цього року вперше слово надали голові Верховної Ради Володимиру Гройсману. Точно не відомо, чи пов'язана така увага із чутками, що кандидатура Гройсмана розглядається на пост прем'єр-міністра. Знаю лише, що ним підмінили раніше заявленого спікера, який скасував свій виступ - голову адміністрації президента Бориса Ложкіна.
Голова парламенту довго окреслював основні проблеми, із якими сьогодні зіткнулися суспільство і політикум: політична криза, недовіра населення до влади, повільні реформи і призупинення співпраці із МВФ.
Слухаючи його, в голові мимоволі крутився діалог із останньої книги про Гарі Поттера між Волдемортом і міністром магії: ''- Що скажеш, Пію? - Говорять багато, володарю, але що з того правда - не відомо. - Відповідь справжнього політика". Про все і, одночасно, ні про що говорив Гройсман, проливши багато води (не світла) на те, хто ж винен у повільному просуванні реформ.
Між рядками у промові Гройсмана читалося, що чинна влада не спроможна взяти на себе відповідальність за реформи. І не візьме, бо ‘‘ні професійно, ні інституціонально не настільки сильна, щоб адекватно реагувати на існуючі виклики’’.
А якщо говорити про Верховну Раду, то, за відчуттями Гройсмана, суспільство і іноземні партнери не нарікають на роботу нардепів. Основна проблема – це неякісне впровадження, або не впровадження тих рішень, які були ухвалені Радою.
Коли ж один із бізнесменів запитав, чому гальмуються голосування за так званий безвізовий пакет законів, то у відповідь всі почули, що ‘‘насправді причина не в парламенті, а у підготовці рішень, які він мав ухвалити’’. Тобто, закон щодо електронного декларування доходів депутатів, ‘‘який пропонували прийняти українському парламенту, для багатьох європейських країн був би неприйнятним’’.
Спікер парламенту залишив конференцію із виглядом людини, явно задоволеної своєю промовою.
Зовсім трішки підучитися у Гройсмана відповідати на запитання, не відповівши на запитання, лишилося голові Комісії з цінних паперів і фондового ринку Тимуру Хромаєву. Хоча його промова вже може конкурувати із промовами політиків.
Комісія під керівництвом Хромаєва намагається боротися із маніпуляціями на фондовому ринку, направляє дії на дотримання правил його учасниками, спрямовує сили на запровадження нових принципів корпоративного управління, ще змінить законодавство, ще колись посилить захист акціонерів, але вже бореться із ''мертвими душами''.
Як фінансовий журналіст, я стежу за діями і рішеннями НКЦПФР, але за сім хвилин виступу Хромаєва, ані слова не почула про реальні досягнення комісії за останній рік роботи. Тож не здивую, якщо скажу, що особливої зацікавленості та активності під час виступу Хромаєва у залі не спостерігалося.
На противагу Гройсману, ще один представник Верховної Ради від БПП Сергій Лещенко, ''недореформаторів'' взявся критикувати активно, й з іменами. Насамперед шишки полетіли в Радикальну партію Олега Ляшка, представники якої, на думку Лещенко, за адресні хабарі підтримуватимуть прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
‘‘Він може лишитися у кріслі, якщо отримає підтримку з боку найгіршої політичної сили’’, - заявив нардеп. Таку ж підтримку прем’єру, за словами депутата, надаватимуть олігархи Рінат Ахметов, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Сергій Льовочкін, із якими Яценюк розплачуватиметься державними активами.
Виходом, на думку Лещенка, є переформатування Кабміну і перевибори до парламенту: рік це максимум, який протягне чинний уряд, а парламент настільки втратив зв'язок із суспільством, що нові вибори цілком імовірно будуть оголошені.
На конференції Лещенко почувався ''своїм-своїсіньким'', вільно і активно обговорюючи поточну ситуацію як із рештою спікерів, так і з колишніми колегами – журналістами. Здалося, що єдиною людиною, питання якої Лещенка "напружили" став Святослав Вакарчук.
Лідер гурту Океан Ельзи, який був одним із доповідачів на конференції, просив перелічити не лише корупціонерів, але й назвати імена тих, хто міг би сформувати сучасну політичну еліту країни, яка б не займалася популізмом. Поміж словами Вакарчука читалося: "Годі вже вам депутатам усіх навколо звинувачувати, візьміть, нарешті, на себе відповідальність за зміни. Хто готовий? Ти готовий?".
Не обійшлося на конференції і без голови Одеської області Міхеіла Саакашвілі. Больові точки реформатора відомі: Яценюк, Коломойський, Сергій Ківалов, Арсен Аваков.
‘‘Ми всі говоримо про генпрокурора, але не говоримо про міністра Авакова. Як сталося, що він досі не у в’язниці. Його родина і він отримують нелегальні доходи, зокрема від казино. Поговорімо ще півроку, поки знайдемо докази його злочинів’’, - майже репетуючи каже Саакашвілі, викликаючи шалений захват у публіки.
Навіть розуміючи, що Саакашвілі боїться вголос критикувати президента Петра Порошенка, і дуже обережно говорить про корупційні дії його близького оточення, у всіх, від Вакарчука до посла США Джеффрі Пайєтта на обличчі прослідковується симпатія до одеського обласного голови. Що тут додати, харизма від Бога – усі спіймалися на вудочку.
Основними доповідачами щодо поточного стану економіки були запрошені половина складу Кабінету міністрів, серед них міністр МЕРТ Айварас Абромавичус, міністр фінансів Наталія Яресько, міністр агрополітики Олексій Павленко, міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, заступник міністра МЕРТ Максим Нефьодов. Власне, як розумієте, лише ті міністри, відомства яких про реформи звітувати можуть, бо щось таки було зроблено.
Абромавичус, який і сам не розумів у якій ролі він виступав на конференції, адже місяць тому подав у відставку, закликав суспільство простежити за початком приватизації держпідприємств, владу – вжити відповідних заходів, а бізнес – придивитися до цих активів, зокрема, до ОПЗ.
Він відкрито критикував Яценюка та підтримував Яресько, як кандидатуру на пост прем’єра. І, хоча це не прозвучало прямо, Абромавичус продемонстрував свою готовність повернутися в оновлений уряд: ‘‘На жаль, я деякі мости вже спалив, і мені буде дуже важко повернутися у Кабмін, але може станеться диво’’.
В кулуарах дружина міністра Катерина Рибаченко (гендиректор компанії Агро-Регіон) розповіла НВ, що Абромавичус був надзвичайно засмучений тим фактом, що не потрапив до рейтингу Топ-20 професіоналів для ідеального уряду, опублікованого в одному з лютневих номерів журналу НВ.
За її словами, міністр МЕРТ вважає, що створив достатньо потужну і професійну команду, яка показує реальні результати на шляху просування реформ та боротьби з корупцією, і йому прикро, що усі його зусилля проходять повз увагу громадськості. Планів полишати Україну Абромавичус наразі не має.
Міністр МЕРТ набрав у рейтингу НВ 17,3% голосів, але це все одно менше, ніж у його заступника Максима Нефьодова - 17,8%. Чому так сталося? Можливо, українське суспільство не готове до міністра-управлінця, а потребує міністра-виконавця. А, можливо, не потрібно було так категорично заявляти, що більше не хочеться бути в уряді - то й не відпустили б.
Пані Яресько, перебуваючи у чудовому гуморі і обдаровуючи публіку посмішками, ухилялася від коментарів щодо свого можливого прем’єрства. Весело натякнувши, що остаточне рішення ще не ухвалене, а отже її рано списувати.
Попри те, Яресько відзвітувала, що уряд готується до наступного засідання правління МВФ, яке відбудеться у квітні, і підтягує виконання усіх вимог Фонду, аби узгодити надання наступного траншу фінансової допомоги.
Зокрема, за її словами, Мінфін працює над питанням врегулювання своєчасного повернення ПДВ, на якому особливо наголошували західні партнери. Україна, за підрахунками відомства, вже втратила близько $1 млрд через нечесне повернення ПДВ. Наразі затримка з виплатами дорівнює приблизно 60 дням.
Серед головних ньюзмейкерів також була присутня голова Національного банку Валерія Гонтарева. Очільниця НБУ, звикла до ролі цапа-відбувайла і до ‘‘циркових постановок’’ нардепів у її присутності, поспіхом і з очевидним нервовим напруженням скоромовкою доповіла про позитивні наслідки від очищення банківської системи. Головний банкір країни наголосила, що вона не може дозволити зняти валютні та інші обмеження, оскільки у резервах Нацбанку для цього не вистачає щонайменше $5 млрд.
Гонтарева кілька разів нервово закликала владу швидше врегулювати політичну кризу, що блокує можливість підписання меморандуму із МВФ про виділення наступного траншу фіндопомоги, яка піде в резерви Нацбанку.
Складалося враження, що вона ці слова вже повторює, як мантру під час медитації, чи молитву перед сном. Але ніщо так не втішає жінку, як вчасно зроблені компліменти: після похвали Жерома Ваше, представника МВФ в Україні, Гонтарева явно віднайшла внутрішній баланс.
