Подумайте, перш ніж інвестувати в Україну

3 жовтня 2018, 13:43

Упевнений, що корумповані судді і судова система України ніколи не дадуть мені перемогти. Однак, я не здаюся. І навіть якщо програю всі справи тут, то продовжу боротися в Європейському суді з прав людини, в якому вже суджуся з Україною у справі, відкритій 2008 року і яка наближається до завершення.

Мене звуть Мохаммад Захур. Я громадянин Великої Британії, власник групи компаній ISTIL і колишній власник єдиної незалежної англомовної газети в Україні Kyiv Post. Моєю першою інвестицією в Україні була інвестиція в Одеський морський порт. З того часу і дотепер моя група інвестувала понад $400 млн у різні галузі української економіки.

Відео дня

Україна прагне залучати прямі іноземні інвестиції, які нині перебувають на самому мінімумі. Численні конференції та виставки, що демонструють привабливість інвестицій в Україні, проводять у багатьох країнах. 8 жовтня пройде Тиждень України в Лондоні, де українське керівництво вчергове спробує справити враження, що Україна стає дедалі привабливішою і безпечною країною для іноземних інвесторів.

Я володів Kyiv Post протягом дев'яти років без страху і без преференцій. Я прагнув донести до відома суспільства як позитивні, так і негативні особливості ведення бізнесу в Україні. Я часто підкреслював всі "за" і "проти" і надавав читачам та інвесторам можливість самим вирішувати, інвестувати, чи ні.

Я продав газету в квітні 2018 року, але не змінив свого прагнення до захисту об'єктивності. Протягом багатьох років ми віддавали перевагу інформації про проблеми, з якими стикаються в Україні іноземні інвестори, як компанії, так і приватні особи. Серед цих проблем корупція, рейдерство, несправедливі суди, прокурори, поліція, податкові органи, міська влада, криміналітет тощо.

У 2000 році я переконався на власному досвіді, наскільки небезпечно вести бізнес в Україні, коли після того, як інвестував понад $150 млн у Донецький металургійний завод, мені "запропонували" віддати завод. Боротися було важко, але за допомогою Kyiv Post і дипломатичної спільноти мені вдалося відстояти свої інвестиції. Після цього у мене якийсь час не було проблем у цій країні, поки я сам не став власником Kyiv Post. Через моїх українських співробітників почали надходити прохання не публікувати окремі статті в Kyiv Post, але ми їх ніколи не виконували. У відповідь пішли спроби чинити адміністративний тиск на інші мої бізнеси в Україні за допомогою податкових органів та прокуратури. Проте, ми не здавалися.

Після продажу Kyiv Post тиск на мене відновився. Kyiv Post підтримував пана Порошенка на початку його президентства, але потім ми помітили, що з корупційною практикою немає належної боротьби. Навпаки, ці проблеми росли як гриби. Тому ми почали критикувати його самого і його команду. У відповідь, зовсім нещодавно, з ініціативи управління СБУ, відповідального за захист інтересів держави у сфері економічної безпеки, поліція завела кримінальну справу стосовно того, що ми нібито незаконно змінили історичний фасад колишнього готелю Лейпциг, яким ми володіємо (в який ми вже вклали $90 млн і продовжуємо інвестувати). З якоїсь причини, панове з СБУ побачили в цьому пряму загрозу державній безпеці. Однак, після того, як ми надали всі документи і дозволи, що підтверджують законність робіт з реставрації фасаду будівлі, справу було закрито.

Зараз ми протистоїмо новій рейдерській атаці, тепер уже з боку чиновників Міністерства оборони України і нікому не відомої "будівельної" компанії Промбуд-М, які під священним гаслом "Житло для військовослужбовців української армії" намагаються відібрати земельну ділянку, що належить нам відповідно до закону. Ось хронологія подій, яка свідчить, наскільки система прогнила, і як бездоганно організовані рейдери:

  1. Липень 2009 р. – ми купили майновий комплекс, що складався з декількох будівель у жалюгідному стані, розташований на ділянці землі площею 0,6 га за адресою вул. Артема 24-А (нині вулиця Січових Стрільців) у Києві. Нерухомість перебувала у приватній власності і була куплена у компанії, яка мала всі необхідні документи на право власності, і яка заплатила Міністерству оборони приблизно мільйон доларів за цю нерухомість. Однак, одразу ж після придбання, наше право власності на це майно було оскаржено Міністерством оборони в суді;
  2. Вересень 2009 року – Господарський суд м.Києва визнав нас добросовісним покупцем і підтвердив наші права на майновий комплекс. Це рішення було підтверджено всіма наступними судовими інстанціями, включно з Верховним Судом України (у грудні 2009 року);
  3. Грудень 2010 року – Київська міська рада ухвалила рішення про продаж нам, як власникам будівель, земельної ділянки, на якій вони розташовані, а також прилеглої до них території;
  4. Лютий 2011 року – підписано договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з Київською міською радою з поетапною виплатою впродовж 5 років;
  5. Травень 2017 року – ми повністю виплатили місту вартість земельної ділянки і зареєстрували право власності на земельну ділянку;
  6. Грудень 2017 р. – ми з подивом дізнаємося, що наші права на земельну ділянку оскаржені в Господарському суді м.Києва якоюсь "будівельною" компанією Промбуд-М, з якої, як виявилося пізніше, в.о. начальника управління капітального будівництва Міністерства оборони пан Собан у березні 2017 року підписав договір на будівництво житлового комплексу на нашій земельній ділянці. Нам здалося підозрілим таке "співробітництво" пана Собана з нікому не відомим "забудовником" Промбуд-М, зареєстрованим у селі Городок Рівненської області, який не має ані будівельної ліцензії, ані досвіду будівництва таких об'єктів, зі статутним капіталом 9 тисяч гривень;
  7. Січень 2018 року – ми оскаржили фіктивний договір між Міністерством оборони і Промбуд-М у Господарському суді м.Києва. 3 травня 2018 року Господарський суд м.Києва ухвалив рішення на нашу користь і визнав недійсним договір між Міноборони і Промбуд-М. Вони подали апеляцію, однак апеляційна інстанція вирішила зупинити її розгляд до моменту, поки суд не ухвалить остаточного рішення за позовами, які було подано проти нас і Київської міської ради Міністерством оборони і компанією Промбуд-М;
  8. 22 травня 2018 року – як ми й очікували, суддя Господарського суду Києва Владислав Демидов ухвалив потрібне рейдерам рішення, анулювавши рішення Київської міської ради про продаж нам землі і договір купівлі-продажу земельної ділянки. Ми не знаємо, якими мотивами він керувався при цьому. Ми подали апеляцію на це рішення і сподіваємося, апеляційна інстанція дасть правильну правову оцінку цій ситуації і на відміну від судді Демидова не ігноруватиме того факту, що ми є власниками будівель на цій ділянці і раніше відстояли наше право власності в судових інстанціях. Хоча впевненості в позитивному для нас результаті апеляції, на жаль, немає;
  9. 23 травня 2018 року – наступного дня після ухвали суддею Демидовим рішення на користь Міністерства оборони, за іронією, закінчується термін його суддівських повноважень;
  10. Червень 2018 року – ми подали заяву в поліцію про порушення кримінальної справи щодо пана Собана з Міністерства оборони, котрий ініціював "тендер" на будівництво житлового комплексу на нашій землі;
  11. Вересень 2018 року – Генеральна прокуратура України витребувала матеріали кримінальної справи проти чиновників Міноборони з поліції "для контролю".

Упевнений, що корумповані судді і судова система України ніколи не дадуть мені перемогти. Однак, я не здаюся. І навіть якщо програю всі справи тут, то продовжу боротися в Європейському суді з прав людини, в якому вже суджуся з Україною у справі, відкритій у 2008 році і яка наближається до завершення.

Водночас, щоб уникнути цих дорогих судових битв, і щоб не починати ще одного позову проти чергових рейдерів, у березні 2018 року я звернувся до Данила Білака, директора Україна Інвест і головного інвестиційного радника Прем'єр-міністра України з проханням про допомогу. Пан Білак розцінив цю справу дуже тривожною і це був не перший випадок, з яким вони зіткнулися. Він організував мені зустріч з Оксаною Маркаровою, уповноваженим уряду з питань інвестицій та главою міжвідомчої Робочої групи, створеної паном Гройсманом для вирішення наявних проблем інвесторів (тоді вона також обіймала посаду першого заступника міністра фінансів).

У нас вийшла дуже позитивна і обнадійлива зустріч з пані Маркаровою і радником Робочої групи, Іриною Краско, в березні 2018 року. Вони були проінформовані про факти рейдерської атаки на земельну ділянку ISTIL, які відбуваються за прямої участі і підтримки чиновників з Міністерства оборони, і про негативний вплив таких фактів на інвестиційний клімат в Україні. Вона пообіцяла поінформувати Прем'єр-міністра України про ці факти і звернутися до Міністерства оборони. Вона також запитала, чи не маємо ми наміру звернутися в Національне антикорупційне бюро України, якщо результат буде негативним. Я сказав, що напевно звернемося. Однак після цієї зустрічі пані Маркарова, на жаль, припинила подальше спілкування з цього питання без будь-яких пояснень і всі наші електронні листи залишилися без відповіді. Пізніше вона стала в.о. Міністра фінансів.

Ми намагалися вирішити це питання без заподіяння ще більшої шкоди і без того плачевній інвестиційній картині України, але здається, у вищих ешелонах української влади це абсолютно нікого не цікавить. Зокрема, це виявилося не цікавим Україна Інвест – агентству, яке повинно було стати голосом інвесторів, допомагати їм працювати в цій країні.

Я сподіваюся, дипломатична спільнота, країни-партнери України, бізнес-асоціації, омбудсмен, фінансові інститути та інші агентства, що працюють над позитивним іміджем України, прочитають цю статтю і використають свій вплив для переконання української влади в тому, що якщо справжні інвестори в країні незадоволені, особливо ті, які інвестували понад $400 млн в цю країну, то всі зусилля намалювати рожеву картинку інвестиційного клімату в Україні приречені.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X