Що не так з податковою політикою в Україні

13 грудня 2021, 18:43

Тіньова економіка України, що за розміром є співставною з третиною від офіційної (біля 30% від ВВП), генерує до 1,7 трлн грн неформальних трансакцій на рік.

У свою чергу тіньова економіка веде до щорічних втрат бюджету на рівні 0,29−0,46 трлн гривень. Такий загальний підсумок свіжого (четвертого з 2017 року) дослідження «Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення/уникнення оподаткування в Україні», проведеного Інститутом соціально-економічної трансформації та CASE Україна.

Відео дня

Для порівняння, доходи державного бюджету-2021, що складається в основному з податкових надходжень, дорівнюють сумі 1,15 трлн гривень. Тобто, розміри ухилень є колосальними або, говорячи популярною нині «мовою санкцій», є загрозливими для національної безпеки країни.

На цьому погані новини, на жаль, не закінчуються. Жорстка податкова політика, що пропонується суспільству останніми роками, аж ніяк, крім окремих випадків, не впливає на більшість популярних схем мінімізації податків. Вони успішно розвиваються та зростають. Насамперед ми говоримо про контрафакт та нелегальну торгівлю, контрабанду та зловживання на кордоні, зарплати у конвертах. Остання схема взагалі стала сенсацією цього року, отримавши сумнівне лідерство за наслідками для бюджету (втрати від 110 до 150 млрд грн на рік), відвоювавши його у беззаперечних чемпіонів минулих років — офшорів та контрабанди.

З іншого боку, це майже природно з огляду на те, що втеча у тінь є закономірною відповіддю на надмірний податковий та зростаючий адміністративний тиск. Зокрема через розширену фіскалізацію, а також обмеження Урядом звичайної економічної діяльності, що досі тривають. Більш того, поки що демонструється інституційна неспроможність держави подолати зазначені схеми.

Загалом, якщо відрангувати інструменти уникнення оподаткування за критерієм поширення, отримуємо наступну конфігурацію:

Ще одним неприємним висновком є те, що хедлайнер-ініціативи економічної влади 2020−2021 років (Закони 128 та 466, проект 5600) акцентовані як мінімум невдало. Бо зусилля спрямовуються на громадян власників/користувачів землі (так зване мінімальне податкове зобов’язання), малий бізнес (розширена фіскалізація з початку наступного року) та офшорні конструкції (правило контрольованої іноземної компанії, що почне діяти з 01.01.2022 року). Але не торкаються двох титанів (контрабанди та чорних зарплат), що наразі акумулюють біля 60% всіх потенційних втрат бюджету. Дивна сліпота.

Українська податкова політика важко та хронічно хвора

Дослідження також вперше в Україні запропонувало розрахунок національного ПДВ-розриву (VAT gap), що визначає різницю між надходженнями, які мали б надійти до бюджету, та реальним збором податку. З огляду на значний суспільний резонанс, що останніми роками триває навколо зловживань з ПДВ, дуже важливим є отримані дані про зростання розмірів ПДВ-розриву з 4,7% у 2015 році до 21,6% у 2020 році.

Більш того, інструментарій формування схемного податкового кредиту (мабуть кожний українець вже чув про скрутки) також має тенденцію до зростання. Якщо у 2016 році обсяги маніпуляцій з податковими накладними сягали близько 1 млрд грн на місяць, то у 2019−2020 рр. вони сягали 2−2,5 млрд грн щомісячно. Й це на фоні побудови однієї з самих обтяжливих у світі процедур адміністрування податку, що базуються на системі електронного адміністрування та обов’язку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі з можливістю їх позасудового блокування з боку органів контролю. Тобто, сьогодні немає підстав вважати, що схеми уникнення від сплати ПДВ та скрутки хоча б частково подолано. Україна все ще потребує подальшої модернізації системи адміністрування податку як у бік припинення схем, так й у бік збільшення її дружності та комфортності для платників податків.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Не спостерігається підстав для оптимізму й на іншому боці податкової реформи — трансформації відповідних державних органів. Так реформа митної служби 2019−2021 років скоріше за все не відбулася, що потребує ще одного перезапуску структури (незрозуміло скільки ще потрібне). Кадрова турбулентність та загальна невизначеність ситуації з податковою та митною службами говорять про системні проблеми, зокрема боротьбою з корупцією. Відкладений на два місяця старт Бюро економічної безпеки України розпочато досить неоднозначним кадровим рішенням — Урядом на посаду керівника нового правоохоронного органу призначено чинного голову ДФС, а до його лав поступово масово проникають «старі кадри». Це породжує високі ризики цементування ідеології надзвичайно агресивного збору податків в Україні та перетікання найбільш брутальних практик збору податків, зокрема так званих маски-шоу, у нову інституцію.

Таким чином, українська податкова політика важко та хронічно хвора. Ліки, що надаються, на жаль, або не діють (не мають відчутного ефекту), або лікують за невірним діагнозом (акцент на вирішення не найактуальніших проблем, посилення дискреційних повноважень органів контролю на фоні невдач з їх модернізації). Водночас податкова реформа замість рішучої зміни правил гри та зниження ступеня агресії до платника податків, поки що отримала фасадну зміну назв і чергову заміну одних неефективних чиновників на іншу, що грають за старими правилами.

З глухого кута завжди є тільки один вихід — треба спокійно розвернутися і піти в інший бік.

Показати ще новини
Радіо NV
X