Ризики податкової амністії. Кому приготуватись?

25 червня 2021, 12:09

Поясню про що новий закон, як працюватиме та які категорії українців — під прицілом.

Нещодавно Парламент прийняв закон про запровадження добровільного декларування. Його ще називають «податковою амністією», бо сплатою певної суми громадянин може зняти претензії держави щодо несплати податків в попередні роки і уникнути можливих фінансових санкцій, а у певних випадках і кримінальної відповідальності.

Відео дня

Про що закон

Громадяни, які ухилялись від сплати податків, зможуть разово заявити про майно та активи, сплатити державі кошти (збір) за певними ставками, і спати спокійно, знаючи, що податкова не матиме претензій.

Наприклад, людина 20 років отримувала зарплату в конверті, з якої не сплачувався податок на доходи фізичних осіб, накопичила гроші готівкою, купила квартири, машину, має заощадження в банку, які не підтверджуються її офіційними доходами, які бачить податкова служба. Тепер така людина зможе сплатити 5% з вартості такого майна та коштів замість 18% чинної ставки податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору, і легалізувати власні статки.

Важливо пам’ятати, що дане декларування не є визнанням права на активи, лише гарантією від держави не переслідувати за податкові злочини стосовно активів, вказаних в одноразовій декларації.

Як це працюватиме

З 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року громадянин подає декларацію і протягом 30 днів сплачує в бюджет згідно ставок спеціальний збір.

2,5% - за кошти, на які придбано державні облігації України з періодом погашення понад 365 днів без права дострокового погашення. Це спосіб задекларувати активи в грошовій формі за ставкою, меншою ніж стандартні 5%.

5% - об'єкти рухомого та нерухомого майна, цінні папери, частка в юрособах, майнові чи корпоративні права та інші активи, зареєстровані в Україні. Якщо виплачувати збір протягом 3 років трьома рівними платежами, то 6%.

9% для активів, перелічених вище, якщо вони розміщені за кордоном, якщо в розстрочку на 3 роки — 11,5% відповідно. Також передбачено пільговий період сплати до 1 березня 2022 року — 7% і 9,5% відповідно.

Для грошових коштів, які громадянин хоче легалізувати, є обов’язковим зберігання в банку. Тобто, якщо хтось зберігає мільйони під матрацом, то недостатньо сказати, що в нього 10 мільйонів, як це роблять чиновники та політики в електронному декларуванні в НАЗК. Доведеться нести в банк всю суму, і автоматично виникне питання фінмоніторингу, але про це детальніше в розділі ризиків.

Хто може і хто не може декларувати статки

Окрім малолітніх та недієздатних, не можуть скористатись таким правом підсанкційні та національні публічні діячі - народні депутати, уряд, керівники центральних органів влади та судді конституційного і вищих судів, державні службовці, посади яких належать до категорії «А»; керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України, голови та судді апеляційних судів тощо.

Як бачимо, чиновники нижньої та середньої ланки зможуть скористатися даною податковою амністією. А якщо громадянин обіймав політичну посаду чи був або є держслужбовцем категорії А, то заплатити 5% за нерухомість і гроші, знявши з себе питання та відповідальність, він не зможе. Але стосовно публічних діячів є обмеження — лише ті, хто був такими з 2010 року. Очевидно, на думку парламентарів, до часів злочинної влади Януковича, ніхто не крав з держбюджету, корупцією не займався, а кошти, майно і статки чиновники тих часів нажили виключно через ухилення від сплати податків, тож тепер можуть такі активи легалізувати в податковій амністії.

Також не можуть скористатись правом подати нульову декларацію ті, відносно кого вже ведуться справи щодо ухилення від сплати податків та власники активів, отриманих злочинним шляхом.

Окремо зазначу, що суб'єктами декларування можуть бути фізичні особи — резиденти України, а також нерезиденти, які були резидентами України в момент придбання активів, що декларуються.

Добровільна чи примусова?

Все як у відомій приказці - «колгосп справа добровільна. Хочеш — вступай, не хочеш — розстріляємо». Подавати чи не подавати декларацію — справа добровільна, це не є обов’язковим, — каже нам текст ухваленого закону.

Ще в законопроєкті міститься норма, яка зобов’язує Уряд протягом 9 місяців внести законопроект про посилення контролю за повнотою оподаткування доходів фізичних осіб. Тобто на кінець терміну декларування ми вже будемо жити в новому світі з новими нормами податкового контролю і можливо з контролем за витратами — витрачаєш стільки, скільки в тебе є офіційного доходу.

Кому приготуватись

Середньому класу. Він під прицілом.

Найбідніші громадяни вкладуться в так званий «мінімальний перелік» легальних активів, які амністуються в силу закону. А багаті люди вже давно різними податковими інструментами легалізували свої статки. Навіть в останньому році діє різновид податкової амністії для активів іноземних компаній, який законодавці назвали не амністією, а безподатковою ліквідацією: ліквідуєш свою іноземну, наприклад кіпрську чи панамську компанію, отримуєш всі її кошти у складі ліквідаційної маси, декларуєш в Україні, сплачуєш 1,5% військового збору і не сплачуєш податок з доходу фізичної особи. Ця норма діє вже рік і буде діяти до кінця цього року. Тому власники справді великих активів вже подбали про легалізацію своїх доходів та майна.

А от середній клас — під ударом. Всі, хто отримував зарплату в конверті повністю або частково, хто працював за кордоном і не зберіг документів, хто в 90 роки стояв на базарах, ФОПи, які не показували всі свої обороти, всі хто не зможе підтвердити, що сплатив податки з доходів, на які придбане майно чи заощадження.

Якщо хтось відкладав собі на старість і купував долари, то йому важко буде довести без довідок з обмінників, що накопичені 20 тисяч доларів — це його особистий пенсійний фонд. Якщо хтось має 2 квартири площею 131 кв.м, то йому доведеться збирати довідки про доходи, сплачені податки, відновлювати кредитні договори, позики, займи.

Інше дискусійне питання, а з якої вартості квартири платити цей одноразовий збір: з тої, по якій купувалась квартира 20 років тому, чи з ринкової оціночної вартості, скільки вона коштує зараз.

Закон з цього приводу говорить наступне: база для нарахування збору визначається, зокрема, але не виключно, як:

  • витрати декларанта на придбання (набуття) об'єкта декларування;
  • вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об'єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив.

Як бачимо, в законі є формулювання «зокрема, але не виключно», що означає можливість довільного тлумачення податківцями на практиці.

Наприклад, ви в 1998 році купили квартиру площею 135 метрів за 30 тисяч гривень. Їх і вкажете в спеціальній декларації та з цієї вартості сплатите 5% збір. З великою ймовірністю, можна спрогнозувати, що при камеральній перевірці вашої спец декларації, податковий орган не визнає таку вартість квартири і проситиме провести її оцінку.

Крім того, що доведеться зайвий раз платити оцінщикам, вартість послуг яких зросте, так ще й 5% можуть нарахувати по нинішній вартості. В будь-якому разі, варто бути готовим документально підтвердити та обґрунтувати податковій вартість такої квартири, з якої ви сплачуєте 5% збір.

Ще одна ризикова категорія громадян — це сім'ї заробітчан. Одна справа, якщо трудові мігранти працювали закордоном офіційно, з їх іноземних доходів сплачувалися податки за кордоном, вони мають про це документальні підтвердження, подавали також податкові декларації і в Україні, переказували легальні кошти родичам, а ті на них купили майно, нерухомість, створили бізнес чи поклали на депозит 20−30 тисяч євро. А якщо люди працювали не офіційно? Не мають документальних підтверджень для своїх доходів за багато років? Цілком поширеною є ситуація, коли батьки працюють чи працювали закордоном неофіційно, надсилали кошти дітям в Україну. На них придбані ділянки, збудований будинок, створено бізнес, є заощадження. В родичів в Україні власного підтвердженого доходу в розмірі вартості такого майна та коштів немає. Він або сам не працював офіційно, або працював за якусь невелику українську зарплату.

Якщо ці статки перевищують запропонований державою «мінімум», про що йшлося вище, то доведеться декларувати в рамках податкової амністії, платити збір або ж бути готовим пояснити законність походження коштів та підтвердити, що такий дохід був оподаткований належним чином. Ці ризики кожен має оцінити, виходячи з власної ситуації, та по можливості віднайти чи відновити підтверджуючі документи, на випадок можливих питань податкового органу.

Ризикові моменти

1. Чи скористаються люди податковою амністією та чи подадуть декларацію, багато в чому залежатиме від якісної інформаційної кампанії від влади та від того, як себе поводитиме податковий орган при реалізації цього закону.

І тут основні питання — чи зможе податкова зберегти конфіденційність інформації, зазначеної в деклараціях, щоб це не стало дорожньою картою для злодіїв.

Також вплине те, як будуть проводити камеральні перевірки поданих декларацій, щоб не було безпідставних перегинів виконавців на місцях та донарахувань.

2. Визначення вартості об'єктів декларування: нерухомого майна, транспортних засобів, корпоративних прав тощо, яка є базою для нарахування збору. Наче і є можливість визначати вартість, виходячи з суми понесених витрат на придбання, але поряд є і можливість визначати оціночну вартість у оцінщика. Це поле для зловживань, бо все ще непоодинокі випадки заниження вартості деякими оцінщиками. До того ж невідомо, яку вартість нормально сприйматиме податковий орган.

3. Підзаконні акти для реалізації законопроекту про декларування виведені з-під дії закону 1160 про регуляторну політику. Це вилучає громадськість з обговорення та розв’язує руки чиновникам.

4. Протягом 60 днів з моменту подачі декларації передбачена перевірка декларанта податковим органом. Ми, як країна, вже маємо досвід роботи НАЗК, коли всіх декларантів комісія не спроможна перевірити, тому перевіряє вибірково тих, чия поведінка «не співпадає з лінією влади». То ж не важко передбачити, що насамперед перевірятимуть тих, з кого можна отримати неправомірну винагороду.

5. Залишається норма про фінмоніторинг для банків, яка передбачає перевірку джерела походження готівкових коштів, які громадянин бажає внести на спеціальний рахунок для подальшого декларування в рамках податкової амністії. В законі ця норма звучить так: «Банк уживає заходів щодо встановлення джерел походження цих активів у випадках, передбачених законодавством у сфері фінансового моніторингу, після зарахування їх на спеціальний рахунок декларанта.

Щоб такого роду реформи не були імітацією, має бути визначена мета та цільова аудиторія реформи

У разі одноразового (спеціального) добровільного декларування коштів у національній та іноземній валютах та/або в банківських металах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації розміщені на спеціальних рахунках у банках України, вони мають зберігатися на таких спеціальних рахунках до закінчення проведення заходів щодо встановлення джерел походження цих активів у випадках, передбачених законодавством у сфері фінансового моніторингу".

Фактично, встановлення походження коштів законодавці переклали на банки, але ж вони не є правоохоронними органами, така функція для них зовсім не властива. І без відповіді залишається питання, а що буде з цими коштами, якщо банк не зможе встановити джерело їх походження та не прийме на віру пояснення декларанта, що він ці кошти заробив в 90-х роках, торгуючи на базарі, чи вигідно продав антикварну вазу чи золоті монети, що йому дістались у спадок від дідуся чи бабусі? Ясно одне, громадянин ці кошти засвітив, в амністію вони піти не зможуть, а як довго їх обліковувати на спец рахунку в банку в такому разі в законі не вказано. Можливо відповідь надасть Нацбанк у відповідних підзаконних актах, зокрема у порядку відкриття, закриття, зарахування коштів на спеціальний рахунок і здійснення контролю за операціями за таким рахунком.

Висновки та прогнози

Заявлена мета законопроекту — детінізація доходів та підвищення податкової культури. При цьому не передбачені зміни, які б створили передумови для зміни податкової культури, бо не усуваються причини тіньових доходів. Досвід податкових амністій у світі говорить, що вони є успішними з точки зору обнулення ситуації лише у разі, якщо вони супроводжувались комплексною реформою оподаткування доходів громадян. Інакше ці амністії будуть проводитись раз у кілька років, як було в Італії.

Чи принесе користь реформа, якщо вона не буде комплексною в частині оподаткування доходів громадян та оподаткування фонду оплати праці? Якісь надходження до бюджету точно будуть.

Чи принесе вона шкоду? Є ризики свавільного застосування податківцями норм закону, легалізації злочинних доходів, які були отримані не від несплати податків, а від інших злочинів, зокрема від корупції з державними коштами та майном. І визначальним також є питання довіри громадян до державних органів та їх гарантій, щодо збереження конфіденційності інформації. Та, нарешті, поки що люди не розуміють хто і що має декларувати, багато залежить від вчасної та якісної інформаційної та роз’яснювальної кампанії по застосуванню норм цього закону.

Щоб такого роду реформи не були імітацією, має бути визначена мета та цільова аудиторія реформи. Якщо справжня мета фіскальна — зібрати грошей в бюджет, то можна проводити амністії раз у 5 років. А якщо ж мета обнулити ситуацію та створити правові умови для подальшої сплати податків та контролю за витратами, то самої амністії не достатньо. З нею «у пакеті» має йти комплексна реформа оподаткування доходів фізичних осіб та підвищення культури сплати податків.

Висновок — це напівміра. Вона містить певні ризики, описані вище. При цьому радикально не змінить податкової культури, бо не усуваються причини для тіньових доходів.

Слухайте подкаст на цю тему
Показати ще новини
Радіо НВ
X