Якою має бути податкова реформа

16 березня 2021, 07:34

Які серйозні податкові проблеми назріли в Україні і з чого почати їх вирішення.

Розвиток української податкової доктрини — це головна причина того, чому у 2018 році я пристав на пропозицію стати заступником міністра фінансів. На мою думку, регулювання податкових відносин в Україні розвивалося достатньо хаотично і, як правило, копіювало певні тренди: або світові, або пострадянські, або східноєвропейські.

Відео дня

Звичайно, за час незалежності були певні проривні рішення, які фактично витворили сьогоднішню податкову систему координат. Це — і запровадження податку на прибуток і додану вартість, і введення спрощеної системи оподаткування та трансфертного ціноутворення, кодифікація законодавства — прийняття податкового кодексу.

Проте, як мені видавалося, на той момент Україна потребувала нового якісного стрибка, який зробив би ландшафт податкових відносин більш цивілізованим.

У результаті це вилилося у розробку достатньо ґрунтовних законопроектів, які пройшли жорстке сито обговорення як і з бізнес-середовищем, так і з міжнародними партнерами. Всі вони здебільшого були прийняті у 2019 році. Зокрема, це пакет документів, пов’язаний із приєднанням України до Багатосторонньої конвенції MLI, прийняття пакету BEPS у законі 466 (законопроект 1210).

Хотів би наголосити, що згаданий правовий акт також ввів в українське законодавство концепцію контрольованих іноземних компаній. У контексті деофшоризації це — дуже серйозний крок, спрямований на забезпечення прозорості іноземних структур, які володіють українським бізнесом. Врешті-решт, коли фінансова звітність за подібними утвореннями, створеними з метою оптимізації оподаткування, буде подаватися у вітчизняні податкові органи, то рано чи пізно постане питання їхньої доцільності, і бізнес всерйоз замислиться про повернення назад у національну податкову систему. До слова, прийнятий закон отримав схвальні відгуки від МВФ у листопаді 2020 року.

Також розпочалась широка дискусія між владою та бізнесом щодо оподаткування корпоративного доходу, зокрема запровадження податку на виведений капітал. Так, до цього часу через брак політичної волі не було прийнято відповідного закону, але нам вдалося серйозно вдосконалити існуючу концепцію податку на прибуток. Зокрема, вона стала сприятливішою для малого та середнього бізнесу, у тому числі шляхом введення прискореної амортизації.

Таким чином, 2018-й і особливо 2019 рік були плідними, і я гордий, що мав можливість долучитись до розвитку податкової доктрини та законодавства в нашій державі.

На жаль, у 2020 році цей процес практично зупинився. Так, було прийнято коронавірусний «пільговий» пакет законів, були вкотре збільшені ліміти для ФОПів, відтерміновано використання РРО, списані або розстрочені невеликі податкові борги бізнесу, але все це, будьмо чесними, — дрібні кризові або популістичні рішення. Окрім введення великих пільг для великого бізнесу та малих для малого, нічого не вдалось зробити.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Звісно, це був тяжкий коронавірусний рік, однак давайте подумаємо, куди б могла розвиватися податкова система України, якби бралися до уваги розробка не лише тактичних, але і стратегічних рішень.

Тож, у 2021 році перед нами стоять ті ж виклики, що і рік тому, а саме: складність адміністрування та податкова несправедливість. Бідні платять більше, а багаті - менше. Якщо проаналізувати основні джерела надходжень до держбюджету, то бачимо, що корпоративні податки складають менше 20%, а прямі та непрямі податки з громадян складають більше 80% від усієї сукупності. Щоби хто не говорив, це не є нормальною ситуацією.

Що ж можна запропонувати для розвитку податкової доктрини у середньостроковій перспективі?

1. Реформа оподаткування доходів фізичних осіб

Так, наразі чинна система видається достатньо простою. Разом з тим, ця простота вже не відповідає тим викликам і завданням, які стоять перед державою та суспільством, адже ПДФО у тому вигляді, у якому він є, не виконує ані стимулюючу, ані детінізуючу функції. Навпаки — розділяє нас на ФОПів і найманих працівників, протиставляє, провокує конфлікти, породжує соціальну ворожнечу.

На мою думку, дану проблему можна вирішити, ввівши прогресивну шкалу оподаткування для невеликих доходів. Нагадаю, що сьогодні людина, яка отримує 6 тис. грн на місяць, мусить сплатити 19,5% (ПДФО+ військовий збір). На мою думку, це — абсурд. Мінімальна заробітна плата, якщо це — єдине джерело доходу людини, не має оподатковуватись взагалі. По-перше, це залишило б більше грошей у розпорядженні незахищених верств населення. По-друге, податковий тиск на фонд заробітної плати буде знижено, і у мікробізнесу буде менше мотивації використовувати схеми ФОПів, що підвищить податкову культуру та справедливість в державі.

2. Рентні платежі та акцизи

Сьогодні між бізнесом та державою фактично відсутній діалог щодо акцизних та рентних політик. Це складні питання, відповідь на які залежить від пріоритетів держави та цінностей суспільства.

Історично акцизи називали «податком на гріхи». Традиційно їх вводять на такі види товарів, як лікеро-горілчана продукція, тютюн та вироби з нього, вино, пиво тощо, або певні предмети розкоші.

У сучасному світі, коли в деяких країнах національною проблемою стає ожиріння, акцизи вводяться також і на цукор, і на безалкогольні напої з високим вмістом цукру, на енергетичні напої. Держава з одного боку хоче обмежити певні негативні явища, а з іншого — залучити у бюджет гроші, для ліквідації їх наслідків (наприклад, лікування населення).

Щодо рентних платежів. Згідно з Конституцією України, надра — це об'єкти права власності Українського народу. У структурі доходів держбюджету за 2020 рік ренти складають близько 4%. Ця ситуація навряд чи є нормальною, тому потрібно вже зараз розпочинати всеосяжний діалог із видобувними галузями стосовно наших рентних політик. Результат дискусії залежить від згаданих пріоритетів.

Так, після Революції гідності ми стимулювали енергетичну незалежність, значно знизивши ренти на видобування нафти і газу. Проте станом на зараз спостерігаємо падіння — видобуток цих корисних копалин зменшується.

Те саме стосується і ренти на руду. Всі розуміють, коли ціна на руду і на метал є низькою, то бізнес не може сплачувати високі ставки, які обраховуються, не беручи до уваги ціну руди. Але коли ціни високі, коли спостерігається бум на ринку, то чи має право народ України у такі періоди на справедливу частку від надприбутків великого бізнесу? Думаю, що так.

Очевидно, що розпочати діалог на тему рентної плати має держава, адже вітчизняних олігархів поточний стан справ цілком влаштовує. І враховуючи, що такий діалог — це складний і тривалий процес, починати його треба вже.

3. Екологічний податок

Питання екології має стати одним із пріоритетів. На жаль, незважаючи на те, що вітчизняна історія мала би спонукати до відповідних висновків та дій (Чорнобильська катастрофа), ми продовжуємо «гасити пожежі», залишаючись «країною ліквідації», а не попереджувати екологічні катастрофи.

Очевидно, що техногенний вплив на навколишнє середовище необхідно зменшувати підвищенням ставок екологічного податку. Зрозуміло, що великий бізнес буде проти, але це нормальна ситуація для всього світу. У цих дискусіях народжується істина.

4. Адміністрування податків

Багато було зроблено, але ми бачимо, що усі сміливі кроки, на жаль, не доводяться до кінця. За гучними словами реальність залишається зовсім іншою. Взяти хоча б той само єдиний рахунок, який мав би запрацювати з 1 січня. Наразі стара система рахунків досі використовується, а єдиний рахунок — лише за бажанням платників. Тому ця новація залишається не до кінця імплементованою.

Ситуація бажає бути кращою і з сервісами від податкової, які, на думку бізнесу, ілюструють індекси EBA і AmCham, не покращуються — ні клієнтський, ні інформаційний.

Робити бізнес в Україні стає все важче. Яка кількість великих українських компаній вийшли на IPO? Яку кількість зовнішніх інвестицій вдалося залучити бізнесу? Як і чому бізнес обирає систему ФОП?

Питання про зручність податкової системи можна проілюструвати таким чином. Стовпами українського бізнесу є агроіндустрія, IT-індустрія і металургія. Давайте поглянемо, у яких податкових умовах знаходяться ці три індустрії. Агро — спрощене оподаткування, відсутність корпоративного податку (фактичне перебування на IV групі спрощенки). Айтішники — спрощенка (ІІІ група). Металурги — скільки у нас підприємств займаються металургією? 20? І це великий бізнес, який може собі дозволити найняти достатню кількість бухгалтерів, аудиторів, юристів і податкових консультантів. Виключення, яке підтверджує правило.

Увесь інший бізнес, який генерує ВВП, працює у «мікс-зоні». Це набір спрощенки, ФОПів, підприємств-платників ПДВ/неплатників ПДВ, венчурних фондів, банків, фінансових установ. Спостерігаємо все, що завгодно, крім визначення платника податків із книжки — юридична особа на загальній системі оподаткування — платник ПДВ.

Юридичних осіб на загальній системі оподаткування платників ПДВ в Україні є 220 — 230 тисяч. Водночас в Україні нараховується 2 млн ФОПів. Тобто у нас у 10 разів більше тих, хто працює на спрощеній системі оподаткування, враховуючи юридичних осіб, які працюють на спрощенці. Це — величезна проблема, і KPI для фінансово-фіскального блоку держави має бути збільшення, власне, підприємств, які обирають загальну систему оподаткування і роблять це за своїм бажанням. Тому що так краще, так вигідніше, так зручніше, ніж подробити бізнес на 10 фірм, ФОПів тощо.

Показати ще новини
Радіо NV
X