Чи занадто держава втручається в українську економіку зараз?
Фіскалізація, мінімальне податкове зобов’язання для аграріїв, «податок на гугл», ПДФО для операцій з нерухомістю. Останні зміни до ПКУ ще збільшують втручання держави в економіку, чим привертають чимало критики.
Більшість різнонаправлених податкових новел сумнівні. Втім окремі з них справді обмежують податкові схеми та безглузді пільги. То це зрада, чи перемога? І на чому варто зосереджуватися громадянському суспільству, небайдужому до економічної та фіскальної політики?
Держава справді перерозподіляє надмірну частку економіки. Збирає багато податків і роздає їх, як вважає за потрібне. Наступного року частка держави в економіці складе більше 42%. Трішки менше, ніж цьогоріч, але більше, ніж оптимальні для економічного зростання 35−38%. Тому складається широка коаліція проти «надмірної держави» з людей із різною мотивацією. В цій коаліції — і помірковані центристи, які розуміють, що надмірний перерозподіл гальмує розвиток, і ті, хто уникає платити податки, щоб максимізувати свій дохід, і ті, хто не довіряє державі, чи навіть сприймає її ворогом, і просто ідейні лібертаріанці широкого спектру.
Частина цієї віртуальної коаліції з обуренням сприймає будь-яку спробу держави збирати більше. На мій погляд, це тупиковий підхід. Не можна надмірною вагою держави виправдовувати податкові схеми та перекоси, які викривлюють ринкові стимули в економіці та ведуть до несправедливого навантаження на платників.
Наступного року частка держави в економіці складе більше 42%
Схеми з орендою с/г землі потрібно закривати. Продаж нерухомості забудовниками через фізосіб із мінімальним ПДФО — теж. Оподатковувати цифрові послуги нерезидентів — потрібно. Виганяти оптову торгівлю, розкішні готелі та ресторани зі спрощенки — необхідно. Заміщення ФОПами трудових відносин теж потрібно припиняти. І ренту за користування надрами треба збільшувати не в телеграмі Гетманцева, а насправді. Закривати поживний грунт для скруток і контрабанди. Прибивати безглузді пільги і не давати нові.
Це все потрібно робити. І одночасно зменшувати податкове навантаження на економіку.
Зусилля громадського суспільства мають бути спрямовані не на хаотичний спротив окремим ініціативам, іноді й адекватним. А на системні вимоги — зменшення податкового навантаження для всіх через ставки податків з широкою базою, зменшення некритичних та непродуктивних державних видатків (привіт, нова державна авіакомпанія, київська окружна по $11 млн за км та «економічний паспорт українця»), прикриття схем та невиправданих пільг.
Ми зараз нагадуємо сусідів, які живуть в будинку, що потребує заміни магістральних труб та енергоаудиту, а вони, натомість, сперечаються, хто кого затоплює, роблять клаптикове утеплення, поки ЖЕК купує новорічні декорації.
