Де шукати додаткові податкові надходження, аби залатати бюджетні дірки після COVID-19
Україні потрібен чіткий план дій відновлення економіки, в тому числі за допомогою податкової політики
Запропоновані державами фіскальні стимули у вигляді податкових пільг та преференцій для бізнесу, збільшення соціальних виплат громадянам на період пандемії COVID-19 коштуватимуть державним бюджетам величезних грошей. І хоча МВФ для боротьби з коронавірусом та для допомоги державам готовий залучити весь свій резервний фонд, потрібно визнати — кожна країна, перш за все, має знайти власні механізми компенсації бюджетних дефіцитів.
Незважаючи на те, що сьогодні безпосередня увага зосереджена на збереженні виробничого потенціалу економіки, урядам треба готуватися до ретельного балансу фіскального стимулювання та фіскальної консолідації, коли пандемія зменшиться, — наголошує ОЕСР в своїх рекомендаціях.
Простими словами, держави мають:
- скорочувати дефіцит бюджету через скорочення державних видатків та/або через підвищення податкових доходів;
- скорочувати накопичення державного боргу.
Саме тому вже сьогодні треба мати чіткий план дій відновлення економіки, в тому числі за допомогою податкової політики.
Давайте пригадаємо уроки історії світової фінансової кризи 2008−2009 років. Тоді в Україні проблему надходжень до бюджету уряд вирішив завдяки збільшенню акцизного податку. В той же час, розвинені країни, такі як Іспанія, Франція, Великобританія, Ірландія, Латвія, Люксембург — віддали перевагу збільшенню податкового навантаження за принципом «багатий платить більше» і підняли максимальну ставку прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб. Проте, з часом, останнє рішення було визнане малоефективним, адже збільшення податкового навантаження за рахунок підвищення ставок чи запровадження нових податків не збільшує реальні надходження до бюджету. Очевидно, сьогодні треба шукати інші механізми.
Якщо ставки податків збільшувати малоефективно, тоді як підвищити податкові доходи бюджетів країн?
В жовтні 2019 р. Дослідний інститут банку Credit Suisse опублікував черговий Звіт про всесвітнє багатство 2019 року. За підрахунками інституту, на початку нового століття у світі було 13,9 мільйонів доларових мільйонерів, або 0,37% всього дорослого населення в світі. Тоді у 2000 році вони колективно володіли $39,6 трлн або 34% загального світового багатства.
В середині 2019 року кількість доларових мільйонерів становила вже 46,8 мільйонів або 0,92% дорослого населення в світі та колективно вони мають в чотири рази більше — $158,3 трлн або 44% загального світового багатства. Уявіть собі, 1% найбагатших людей в світі належить майже половина загального світового достатку.
За останні 12 місяців до середини 2019 року сукупне світове багатство збільшилося на $9,1 трлн до $360,6 трлн, що становить темпи приросту +2,6%. А гроші де? Яка частина світового багатства прихована в офшорах?
Французький економіст Габріель Зукман підрахував, що в офшорах міститься близько 10% світового ВВП, аналогічні оцінки в американського National Bureau of Economic Research. Економісти Boston Consulting Group вважають, що за консервативними оцінками в офшорах сховано 11−13% світового ВВП. За даними МВФ, на банківських рахунках в офшорних зонах знаходиться $7 трлн, що еквівалентно 8% світового ВВП. От це і є велика риба (big fish) для податківців.
Чимало бізнесменів настільки стурбовані питанням, в яких офшорах зберігати гроші, що навіть не слідкують за законами в своїй країні проживання. Більшість розвинених країн мають чіткі правила CFC — Controlled Foreign Company (КІК — Контрольовані Іноземні Компанії), що є частиною Плану дій BEPS (Крок 3), покликаного зупинити штучне розмивання податкової бази та виведення прибутку в низькоподаткові юрисдикції.
Ці правила КІК існують для того, аби іноземні компанії не використовувалися з єдиною метою — економії податків. Або іншими словами, запобігти штучному перенесенню прибутків в іншу юрисдикцію, аби уникнути сплати високих податків у своїй країні.
Правила КІК здебільшого запроваджуються як механізми боротьби з офшорами чи з пасивними «компаніями-оболонками» (mailbox, shell companies) з великою часткою пасивних доходів (дивіденди, проценти, роялті, орендні платежі тощо).
Хоча більшість розвинених країн вже сьогодні мають законодавчо встановлені правила КІК, більшість з них використовують альтернативні методи боротьби з офшорами. Приміром, створюють свої чорні списки класичних офшорних юрисдикцій з низькою ставкою оподаткування прибутку та встановлюють внутрішні правила оподаткування господарських операцій з такими юрисдикціями. Або посилюють вимоги до економічної присутності в цій країні. Правду сказати, ці методи не є повноцінними, а тому в найближчій перспективі я бачу посилення правил КІК та їхнє ширше використання як в розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. До речі, законопроект 1210, який покликаний запровадити правила КІК в Україні, досі не підписаний президентом України. Проте це зовсім не означає, що він не на часі.
Скажу більше, за прогнозами Дослідного інституту банку Credit Suisse, глобальне світове багатство зросте на 27% протягом наступних п’яти років, досягнувши $459 трлн до 2024 р. Як відомо, фінансові активи найбільше страждають під час фінансової кризи та одужують краще в перші післякризові роки.
Тож, пандемія коронавірусу разом з фінансовою кризою мине, а проблеми бюджетного дефіциту залишаться. Тому для держави буде надзвичайно важливо прийняти відповідні закони та оподатковувати гроші, що ховаються в офшорах, ніж перекладати податковий тягар на плечі пересічного громадянина, як це було у 2008 році з акцизами. Бізнесу слід будувати свою офшорну стратегію з урахуванням того, що держава з високою долею ймовірності буде змушена запровадити КІК та оподатковувати іноземні доходи в Україні.
