План, що спрацював. Як монетарна політика НБУ змінила економіку за 5 років

19 серпня 2020, 08:40

Рівно п’ять років тому Нацбанк перейшов до режиму інфляційного таргетування. Це призвело не тільки до суттєвого зниження інфляції, а й до зростання довіри до гривні та здешевшання кредитів

П’ять років тому відбулася подія, яка ймовірно пройшла повз увагу пересічного українця. НБУ вперше зобов’язався досягти цілі з інфляції 5%. Подія може й неприкметна, але вона запустила ланцюг перетворень, які спрямували економіку України в іншу реальність.

Відео дня

Зобов’язання центрального банку досягти низької та стабільної інфляції означає перехід до так званого монетарного режиму інфляційного таргетування. Попри складну назву, суть цього режиму проста — в житті мало передбачуваних речей, але є передбачуваний центральний банк, який своїми діями забезпечує цінову стабільність.

Досвід інших країн одностайно свідчить: якщо оберігати бізнес і громадян від небажаних інфляційних «сюрпризів», економіка починає працювати зовсім по-іншому. І українська економіка — не виключення. Завдяки рішенням, ухваленим п’ять років тому, сьогодні вона як ніколи є стійкою до криз і має фундамент для зростання.

Інфляція, яка не пригнічує економіку

Коли в 2015 році НБУ заявив про свою ціль з інфляції 5%, багато хто крутив пальцем біля скроні. Це й не дивно, якщо врахувати, що фактична інфляція на той момент перевищувала 50%, а економіка ще не оговталася від жорсткої фінансово-економічної кризи. Втім, у наступні роки НБУ скоротив річні темпи зростання цін майже в п’ять разів. У 2018 році інфляція пригальмувала до однознакової позначки, а вже в 2019 році вона знизилася до середньострокової цілі на рівні 5% (+/-1 відсотковий пункт).

Чому знадобилося стільки часу, щоб приборкати інфляцію? Бо на економіку впливало багато факторів, які підживлювали інфляцію. Це й зовнішні ціни, і зростання витрат на оплату праці через трудову міграцію після кризи, і вирівнювання цін з європейськими країнами внаслідок прискорення експорту продуктів харчування в ЄС. Проте, незважаючи на такий тиск, інфляція завдяки послідовній політиці НБУ прямувала в бік зниження і загалом стала набагато менш мінливою.

Як наслідок, коли вибухнула коронакриза, традиційного інфляційного сплеску в Україні не сталося. Сьогодні інфляція в річному вимірі залишається нижчою 3%. Доходи й заощадження населення не знецінилися, а в підприємців є можливість нормально планувати свої витрати й доходи. І головне, що бізнес та населення не очікує на інфляційний сплеск. Це — ознака довіри до політики НБУ, яка має цілком матеріальні наслідки для усієї економіки.

Фундамент для стійкого зростання

Контролюючи інфляцію, центральний банк сприяє стійкому економічному зростанню. За нестабільної інфляції поведінка ВВП має риси маніакально-депресивного психозу: спочатку стрімкий розгін, який супроводжується зростанням інфляції, а потім — криза, яка різко гальмує економіку.

З часу запровадження інфляційного таргетування економічне зростання в Україні стало стійкішим і до коронакризи коливалося в діапазоні 3−4%. Можливо це й не дуже вражаючий темп, але він задається не монетарною політикою.

Для того, щоб темпи зростання були вищими, необхідна реалізація на новому, більш якісному рівні, таких факторів як праця, капітал та підприємницькі таланти. Іншими словами, йдеться про бізнес-клімат, залучення інвестицій та підвищення продуктивності. А це вже питання далеко не нової теми — проведення структурних реформ у країні.

Гривня, якій довіряють

Довіра до національних грошей і інфляція — це природно пов’язані речі. Немає жодної країни, яка б успішно розвивалася, маючи високий рівень доларизації. Втім, досвід 90-х років та кількох криз відучив українців довіряти власним грошам.

Плаваюче курсоутворення як один з ключових елементів інфляційного таргетування дало змогу розгорнути цей тренд у інший бік. Сьогодні українці чітко розуміють, що гривня може не тільки девальвувати, але й зміцнюватися. Саме тому доларизація хоча й повільно, але знижується. Сьогодні цей показник складає близько 40%, але це не межа. Успішним цей процес можна буде остаточно назвати після того, як рівень доларизації знизиться до 20−30%. І це також є метою НБУ.

Дешевші кредити

Якщо інфляція висока, то природно, що вона буде закладатися у вартість позикових коштів. Але, якщо вона ще й нестабільна — це додатково впливає на вартість грошей. Наприклад, якщо інфляція сьогодні 0%, але була 50%, кредитори оцінюють власні ризики як високі. Годі й сподіватися на дешеві позики за таких умов.

Водночас всі країни, які успішно запровадили інфляційне таргетування, в підсумку мають змогу користуватися дешевшими і, що не менш важливо, довгостроковішими кредитами.

Зрушення почалися вже й в Україні. Інвестори та кредитори все більше довіряють монетарній політиці НБУ. Вони бачать, що стрибків від 0% до 50% вже немає. Тому процентні ставки за кредитами знизилися до найнижчого в історії України рівня.

Що далі?

Монетарна політика центрального банку — це сфера, в якій результати виявляються в довгостроковій перспективі. Адже вона має справу з такою чутливою категорією як довіра до національної валюти, яка формується впродовж багатьох років. Послідовність монетарної політики з підтримання низької й стабільної інфляції - це те, що дозволить і надалі знижувати процентні ставки і дедоларизовувати економіку України.

Природним обмежувачем для зниження процентних ставок, як не дивно, є сама ціль з інфляції - 5%. Вона є однією з найвищих серед країн — інфляційних таргетерів. Утім, після зміцнення довіри до політики НБУ можна замислитися й про подальше зниження інфляційної цілі. А це, разом із прискоренням структурних реформ, сприятиме наближенню вартості кредитів до рівня інших європейських країн.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X