Костянтин Донченко

аналітичний центр Бюро економічних та соціальних досліджень

Організація об’єднаних націй радить проводити переписи кожні 10 років, але це не більше ніж рекомендація для оцінки світового розвитку.

За роки незалежності Україна провела лише один перепис – 2001 року. Хоча при Радянському Союзі переписи були регулярними – після Другої світової відбувалися у 1959, 1970, 1979, 1989 роках. Плани "переписати" населення регулярно виникають в уряду. Кабінетом міністрів черговий перепис призначено на 2012 рік, але в той рік перенесено на 2013, у вересні 2013 – на 2016, а у грудні 2015 – на 2020. Виходить така собі естафета передач, головною з причин якої називають гроші.

З точки зору пересічного громадянина перепис не несе особливої важливості. З’являються думки про відсутність необхідності і в державній статистиці, яка в Україні існує у вигляді Державної служби статистики. Але статистика потрібна в демократичній державі. Вона дає доступ до інформації масового характеру, хай навіть з похибками. Це доступ громадян до базової інформації, якою є соціально-економічні показники, а не рейтинг політичних партій. Популярні зараз індекси, дослідження є більш вибірковими та часто спираються на ті ж офіційні дані.

Перепис населення відіграє, передовсім, статистичну функцію, даючи можливість звіритися. На його основі будується державне планування, планування проведення реформ, наукові та маркетингові дослідження. Власне, це ті сфери, до яких більшість громадян не має або думає, що не має відношення.

Перепис населення важливий для планування виборчого процесу – обчислення кількості виборців та представників до рад.

Іншим застосуванням є формування інформаційної та ідеологічної політики. Для бачення розвитку цих двох політик необхідно розуміти "цільову аудиторію" та мати "карту населення". Цільова аудиторія потрібна для правильної побудови повідомлення або, як зараз називають, меседжу, вироблення плану дій та оцінки результатів. Звичайно, ви можете назвати аудиторією все населення України. Проте підготувати матеріал, однаково цікавий для бабусі-пенсіонерки, середнього підприємця та першокласниці нереально.

Під час планування виборів використовують карту округу, що показує демографічний склад населення, зайнятість, соціальну структуру тощо. Якщо на вашому окрузі 95% пенсіонерів, які дивляться місцевий телеканал, то найкраща кампанія у Facebook насправді провальна. Перепис населення – це така карта для інформаційної та ідеологічної політики.

Останнім переписом, який проходив фактично на території України, насправді є перепис 2014 року у Криму. Показовими є результати, зокрема щодо національності та мови, які можливо було б використати при формуванні інформаційної політики. 68,3% населення по національності назвали себе росіянами, 15,8% - українцями. Але рідною українську мову назвало лише 3,3%. У 2001 році рідною вважало 9,5% населення, все одно менше, ніж українців за національностю.

Цікава ситуація з кримсько-татарською мовою за даними Росстата. Рідною її вважають 3,7%, володіє мовою 4%, а вважають себе кримськими татарами 10,6% населення. Але перепис поділив татар та кримських татар. Переписувач за правилами не має права уточнювати, лише записувати відповідь. І чуючи відповідь "татарин" не може запитати "Який?"

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Результати російського перепису піддаються сумніву, однак "бити карту нічим". Існують точні дані перепису 2001 року (з яким порівнюють і росіяни), інше – це соціологічні дослідження, які не охоплюють більшу частину населення (власне, це і не є їх завданням). У дослідженнях Центру Разумкова в 2006-2007 роках брало участь близько 10-11 тисяч респондентів, і це справді значна цифра!

Ілюстрація 1. Національний склад населення Криму за даними перепису 2014 року

Ілюстрація 2. Рідна мова населення Криму, порівняння, Всеукраїнський перепис 2001 року, перепис у Криму 2014 року

Мовна та національна статистика особливо важлива, оскільки показує відчуття людини у даний момент часу, отже – успішність або неуспішність ідеологічної політики. Рідною мовою є та, котру сама людина вважає рідною. Рідна мова може не співпадати з національністю. Головне – відчуття рідної мови, навіть якщо людина досконало не володіє, але вважає мову своєю. З національністю подібна ситуація, це внутрішнє відчуття. Темношкіру людину, батько якої з Нігерії, але яка виросла в Україні, володіє тільки українською мовою та вважає себе українцем важко назвати нігерійцем. Хоча за зовнішніми ознаками це аж ніяк не типовий українець.

Цікаво, що під час перепису 2001 року у разі труднощів з визначенням національності дитини, батьки якої належать до різних національностей, перевага віддавалася лінії матері.

Перепис є витратним задоволенням. В залежності від методу вартість змінюється: опитування (заповнення форм переписувачем), самообчислення (заповнення форм самостійно, переписувач лише перевіряє правильність заповнення), змішане (анкети розсилаються населенню, яке заповнює та надсилає їх. Переписувачі направляються за адресами, які не відповіли).

Позитивним економічним ефектом є короткочасне створення робочих місць. Для американського перепису 1990 року задіяно 527 тисяч працівників різної кваліфікації, китайський перепис 2010 року створив роботу для 10 мільйонів переписувачів.

Витрати на перепис доцільно рахувати на одну особу/одне господарство. Тоді можна скористатися формулою В=S/N, де S – загальна кількість витрат на проведення перепису, N – кількість осіб/домогосподарств, які взяли участь в опитуванні.

Останній перепис у США 2010 року обійшовся в $13 млрд або ж $42 на одну особу. Переписи в Індії та Китаї того ж року коштували значно менше: річний перепис в Індії - 40 американських центів на одну особу, десятиденний перепис у Китаї – $1 на особу.

Рахункова палата США підрахувала, що з 1970 року вартість кожного наступного перепису зростає вдвічі, а в деяких випадках і в кілька разів. Наступний американський перепис 2020 року може обійтися в суму близько $30 млрд.

Таблиця 1. Вартість переписів у США

За даними National Research Council. 1995. Modernizing the U.S. Census. Washington, DC: The National Academies Press

Однак витрати інших країн значно менші. Витрати на перепис у Канаді становлять біля $20 на особу, у Великій Британії – $16-19, у Південній Кореї – близько $10.

З’являється тенденція до відмови від масових опитувань через впровадження електронних технологій. У свій час Фінляндія відмовилася від традиційного перепису, скоротивши витрати до 27 центів на особу. Дані заповнюються відповідно до реєстрів, з опитуванням частини населення. Така практика працює у разі внесення усіх відомостей про населення до електронних баз даних.

На проведення статистичних досліджень та переписів у бюджеті 2001 року було закладено 106,054 млн грн. (близько $20 млн). Кількість населення України становила 48 млн 574 тис. осіб. Підрахувавши, отримаємо суму 2,2 гривні на одну особу в цінах 2001 року. Курс долара до гривні на 28 листопада 2001 року (дані перепису оприлюднені на грудень 2001 року) становив 527,6 гривень за $100. Витрати на одну людину в цінах 2001 року становили близько 42 американських центів на особу. З урахуванням інфляції сьогодні це 58 центів на одну особу.

Наступний перепис обійдеться дорожче. За словами Павла Розенка, віце-прем’єр-міністра, витрати сягнуть більше 1 млрд грн. ($38 млн). Ми можемо вирахувати передбачувані витрати на одну особу (населення на 1 травня 2017 року – близько 42,5 млн.), що становитимуть 23,5 гривень на одну особу або ж 90 центів за особу. Це попередня цифра, на практиці може обійтися дорожче.

На організацію перепису в Криму виділено 387 млн рублів ($6,7 млн) – близько $2,9 на людину. Всеросійський перепис 2010 року обійшовся в 9,7 млрд рублів, або $2,2 на людину.

Важливо не потрапити у пастку необхідності збільшення витрат, враховуючи і паритет купівельної спроможності. Вартість одних і тих самих послуг/товарів в Україні та США відрізняється.

Перепис не є ключовим фактором, без якого неможливі реформи. Але він дає змогу оцінити державну політику, зокрема інформаційну. Здешевлення перепису через обрахування інформації на основі реєстрів в Україні натикається на три складові:

відсутність настільки повного реєстру;

необхідність конфіденційності інформації та загроза переходу інформації "не в ті руки" - безпека реєстрів (згадаймо хоча б рейдерські захоплення реєстрів у 2013 році);

необхідність внесення самими громадянами достовірної інформації.

Допоки громадяни не довіряють державі, а держава не забезпечує відповідної довіри, будемо рахувати подушно.