Погана ідея. Які проблеми створить переїзд Офісу президента до будівлі Українського дому
Історичний та прагматичний погляд на ідею переносу офісу Зеленського
З моменту «зламу долі Києва» з остаточним приходом сюди влади більшовиків пройшло 99 років. Список втрат міста, які сталися за цей час панування радянської та пострадянської влади нібито Незалежної України, не піддаються переліку. Значно простіше перелічити «надбання», особливо в галузі культури. Головним принципом більшовиків були постійні «рокіровки» — з «класово нічого» намагалися зробити «пролетарське щось». Результати — на наших вулицях та, нібито, площах.
Музей Леніна. Передісторія
За це «майже сторіччя» сталося справжнє диво — Київ отримав аж дві музейні споруди, які не були пристосовані та брутально переплановані, а дійсно збудовані за проектами саме музеїв — музей В.І.Леніна та Музей ВВВ (дарма, що один спотворив святу Володимирську гірку, а другий — вперше за останні 800 років брутально втрутився у всесвітньо відому панораму київського правобережжя).
Решта музеїв Києва розташована, здебільшого, в житлових будинках колишніх меценатів, які було реквізовано разом з приватними колекціями колишніх власників або в споруді Художньої школи, якою рішенням наркома В. Балицького наскороруч «заповнили» прогалину знищеної Десятинної церкви. А самі колишні власники хай будуть вдячні, що хоча б частина з них залишилися живими. Винятком є лише Національний музей України на вул. Грушевського — але, схоже, його занедбаний стан зовсім не хвилює урядовців та народних депутатів, які щоденно курсують повз його облуплені стіни.
Унікальні колекції та фонди Музею історії Києва було терміново викинуто з Кловського палацу, який нагально знадобився Верховному Суду України — бо не по чину якомусь музею, якогось там Києва в палаці жирувати. Пропозиції передати Музею історії столиці держави будівлю колишнього Музею В.І.Леніна, а тепер Українського дому було відкинуто, як повний абсурд. Так й стоїть цільова музейна споруда порожньою роками, бо господарська владна рука не піднімається віддати її під «якийсь там музей». Може тому, що на музеї справжній прибуток не отримаєш. Хай краще розвалиться сам по собі, аби музею не дістався.
А він таки вже розвалюється — його мармурове обличкування вже кілька років в передаварійному стані, все інженерне обладнання зруйновано часом й потребує заміни. А видатки на його експлуатацію в момент здачі готової будівлі перевищували сумарні експлуатаційні видатки всіх будівель КПУ. Не даремно ж об'ємно-планувальним зразком для нього було прийнято Музей Гугенхейма в Нью-Йорку роботи Френка-Ллойда Райта — на таке, та ще й з величезним Вождем Світового Пролетаріату в атріумі, будь яких грошей не було жаль.
Розташування
Але, в будь-якому разі, облаштування нового музею в унікальній музейній будівлі, розташованій в унікальному місці — Європейській площі, повністю відповідає світовій логіці та звичайному здоровому глузду. Тим більше, що сучасна Європейська площа є ключовим транспортним вузлом для всього центру міста — будь-які, навіть незначні, перепони руху на ній, спроможні паралізувати рух на величезній території правобережного центру Києва. За всіма фундаментальними містобудівними принципами, в таких місцях ніколи не розміщують будь-які заклади, які потребують додаткових транспортних потоків та стоянок службових та гостьових авто.
Але, приказка каже — «хочеш вкрасти справжні гроші - розпочни реконструкцію.» Та й це не головне — йдеться про дуже важливе питання винесення державницько-урядової функції як найменше — з історичного правобережного Києва, а оптимально — створити урядово-державницький осередок з тимчасовим службовим житлом для тих, хто працює в межах термінів окремих каденцій, в межах годинної транспортної доступності від столиці. Такі рішення вже виправдали себе в світовій практиці — достатньо досвіду створення та експлуатації нової адміністративно-урядової «столиці» Малайзії на відстані 30 кілометрів від Куало-Лумпура. Термін проектування та будівництва «під ключ» — 7 років.
Переїзд офісу Президента України
Але в нас все, як завжди — швиденько знайдуться спритні радники-провокатори з найближчого оточення, в яких «просто та швидко» завжди є еквівалентом категорії «добре». Дійсно, ще більшовики навчили — навіщо створювати щось нове, коли можна спровокувати спотворити щось створене іншими. Дарма, що воно вже є невід'ємною частиною містобудівного організму історичного центру Києва. Це надійна пастка для дилетантів-мрійників від влади, які якнайбільше цінують у своєму оточенні саме прислужливісь, які одразу входять у стан «адміністративного захвату» та стрімголов кидаються виконувати будь-яку «команду старшого» — головне ж не почути «ні, тому що…». Ось вони всіма силами й опираються та уникають контактів з професіоналами — ті ж зануди перед тим, як азартно працювати скальпелем, ампутувати, трансплантувати та змінювати стать пацієнта за керівним наказом «старшого», попередньо обстежують, роблять аналізи та визначаються з діагнозом.
Тому, банальний переїзд, з перебудовою музею під нову квартиру для «старшого» замість доленосного конструктивного містобудівного винесення за межі міста — це навіть не смішно. За моїм розумінням, будь-який переїзд з офіційного офісу Президента України за примхою чергового президента може викликати досить велику кількість принципових питань:
• країна в стані війни та живе в борг
• Київ у стані руйнування, відновлення міста демонстративно не фінансується владою «за відсутністю коштів»
• «Український дім» — це одна з двох профільних музейних споруд (запроектованих та збудованих, як музей), які спромоглися створити в Києві за останні 99 років Радянської та пострадянської Незалежної України
• Споруда на Банковій, 11 первинно та все наступне життя з початку ХХ сторіччя була офісом — Штабу Київського військового округа, Військового міністерства УРСР, Німецької окупаційної адміністрації 1941−43 рр., ЦК КПУ, Адміністраціїї Президента України. Зараз — це офіційне місто роботи, яке надано Президентові України тими, хто найняв його на роботу терміном на 5 років.
• Хтось чув, щоб який-небудь прем'єр-міністр Великої Британії відмовився жити в офіційній резиденції британських прем'єр-міністрів на Даунінг-стріт, 10, бо «йому там не подобається» ?
• Ідея одночасного руйнування сталого офісу та системної музейної споруди в центрі міста може належати тільки людям критично некомпетентним, або відвертим провокаторам-шахраям, які сподіваються отримати від цього максимальний зиск.
• Популістська теза щодо «влаштування музею» на Банковій 11 достойна ідеї перенесення Верховної Ради в Київську оперу, а Опери в Раду. За гроші, які буде витрачено на цю «рокіровку», можна буде збудувати 2−3 новісіньких музеї.
• Запропонована концепція реконструкції споруди Українського дому — це «дитячі малюнки наскороруч», розраховані на довірливих дилетантів. Спеціалісти, які обізнані з особливостями цієї надскладної споруди та місцем її розташування (в основі зсувного схилу Володимирської гірки, добре розуміють всю наївність цих «прикольних розмальовок».
• Найвірогідніше, наступним етапом буде перевірений практикою безпрограшний сценарій трійці Вавриш-Бондар-Струневич з проведення «закритого міжнародного архітектурного бліц-конкурсу на…» — ось де лежать справжні гроші.
• Це навіть не заміна «шила на мило» — з містобудівної точки зору це прогнозований остаточний транспортний колапс всього центру міста.
До речі, за декларованим принципом «країна в смартфоні» структури АП могли б працювати не виходячи з домівок — це було б дійсно «прикольно, сучасно, ефективно… й економно».
Спеціально для НВ Бізнес
Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес
