Паралельні світи. Із корпоративного світу в державний
14 років своєї кар'єри я провела у великих міжнародних корпораціях. З 2017 року працюю в Команді підтримки реформ Мінекономрозвитку над впровадженням реформи державного управління
Багато друзів вважали мене божевільною, коли я озвучила рішення залишити високу посаду в компанії, яка входить до всіх рейтингів кращих роботодавців.
Рішення про перехід до державного сектору дійсно далося мені складно. І ось чому я так любила свій звичний світ:
1. Злагоджена система цінностей, що вплітаються у всі процеси всередині компанії. Це система координат для прийняття найважливіших управлінських рішень.
2. Культура ведення бізнесу спрямована на win-win — або 1+1=>2. Це означає значне скорочення інтриг та політичних ігор — не можу цього терпіти в роботі.
3. Культура постійного навчання та вдосконалення. Можливості для розвитку, експериментів, навчання та впровадження кращих практик.
4. Ну і звісно комфортні умови праці та прозора система оплати — куди ж без них.
Парадоксально, але саме бажання впроваджувати елементи подібної управлінської культури у державному секторі мотивувало мене залишити корпоративний світ та поринути у новий досвід. Я думала: якщо так роками працюють кращі світові компанії, значить може працювати й державна служба.
Після переходу я зрозуміла: корпоративний та державний сектор мають певні схожості, по-перше, мова йде про велику кількість людей, які повинні домовлятися та приймати ефективні рішення. І водночас — це абсолютно два протилежих світи. І ось чому:
1. Глибина та складність процесів прийняття рішень на державній службі в рази перевищує схожі процеси в бізнес-структурі. Порівняти можна хіба що з бюрократизованими світовими корпораціями або організаціями, накшталт ООН.
2. Керівники ззовні, як правило, складно вживаються на державній службі. Дуже розповсюджене упередження, що тільки той, хто пройшов шлях від фахівця до директора, має моральне право бути директором.
3. Лідерство часто трактується як вміння вперто відстоювати свою точки зору та боротьба з опонентами.
4. Вміння слухати один одного та домовлятися — тут тільки на початку становлення. І це одна з основних причин низького темпу впровадження змін.
5. Зворотній зв’язок, особливо конструктивний — відсутній, як навичка та як елемент культури. «Якщо начальник на мене не лається — це значить, що я працюю добре».
6. Розмивання відповідальності між багатьма органами та низька вимірюваність результативності. Performance management теж тільки-тільки зароджується, що відповідно означає низьку керованість та залучення персоналу.
7. Розвиток та навчання, а також робота із персоналом — багатьма людьми не сприймається, як частина безпосередньої повсякденної роботи. А жаль.
8. У цілому, там де маємо справу з людьми як з головним виробником «цінності» — проблеми дуже схожі, але масштаб та ступінь різні. Бо бізнес в Україні ще з 90-х років переймається питаннями HR, в той час як на державній службі уваги розвитку цієї функції приділяється менше. Традиційні кадрово-облікові служби «вирішують усе».
9. На відміну від недосконалого законодавства, розбудова HR-компетенцій в державних службовців в нас займе більше часу та коштів, ніж хотілося б громадянам. Але без цих важливих компетенцій неможливий розвиток сильних державних інституцій.
Саме тому фокусом для роботи своєї комади в Мінекономрозвитку ми обрали:
• розвиток HR-компетенцій в керівників
• впровадження системи performance management
• становлення управлінської культури, орієнтованої на результат
Серед перших та таких довгоочікуваних результатів наших зусиль:
• в державних службовців з’являються амбітні та вимірювані цілі (наприклад, зростання України в рейтингу «Doing business»),
• керівники вчаться залучати персонал до обговорення рішень, толеруючи різноманітність думок,
• з’являється ініціатива «знизу догори»,
• збільшується кількість «агентів змін»,
• та все частіше лунає в стінах міністерства «давайте спробуємо» замість «це не моя справа або компетенція».
Тому сподіваюся, що з часом прірва між культурами корпоративного та державного світу зменшуватиметься та це неодмінно призведе до покращення якості державних рішень та нашого із вами добробуту.
