Проскочити не вийде. Як Китай перемагає коронавірус і що може допомогти в боротьбі всім нам

21 березня 2020, 11:00

Економісти кажуть, що слідуюча за коронавірусом економічна криза страшніша за епідемію. І це правда. Особливо, якщо країни будуть продовжувати впроваджувати напівзаходи, сподіваючись «проскочити»

Після довгих трьох місяців боротьби в Китаї нарешті не зареєстровано жодного місцевого випадку зараження коронавірусною інфекцією станом на 18 березня 2020 року. Здається, що епідемію подалано і в самому її епіцентрі — місті Ухань. Разом з тим, Китай стикається з новою загрозою — завезення нових випадків зараження з інших країн. Так, за один день 18 березня, зафіксовано 34 випадки інфекції у новоприбулих до Китаю громадян, які перебували на обсервації.

Відео дня

Не буде перебільшенням сказати, що з точки зору епідеміологічної ситуації, на сьогодні Китай є одним з найбезпечніших місць на землі, де більш ніж півтора мільярда людей, мов через скляний екран, спостерігають за розвитком ситуації в світі. Хто б міг подумати, що ситуація так швидко зміниться з точністю до навпаки.

Як людина, що перебувала в епіцентрі подій в Китаї, автор мав можливість на власні очі переконатися в тому, наскільки злагоджено відреагувало китайське суспільство на безпрецедентний виклик і як надзвичайно швидко придушило епідемію. Для порівняння наведу лише один приклад — на боротьбу з епідемією на атипову пневмонію SARS було витрачено близько шести місяців з грудня 2002 по червень 2003. Цього разу Китай впорався за три з половиною місяці.

Однак і це ще не все. Якщо ми подивимося на регіони Китаю, кожен з яких налічує десятки і навіть сотні мільйонів мешканців, то ми побачимо, що для придушення епідемії в більшості регіонів знадобилося всього кілька тижнів. Для прикладу хотілося б привести дані з трьох найбільш постраждалих регіонів за межами епіцентру епідемії, провінції Хубей.

Мова йде про провінції Гуандун (1378 підтверджених випадків), Чжезцян (1233 підтверджених випадків), Хенань (1273 підтверджених випадків). Якщо ми розглянемо графіки росту кількості підтверджених випадків в цих регіонах, то можна чітко побачити, що хвороба відступила протягом всього декількох тижнів (з 25 січня по 8 лютого), а зовсім не кількох місяців. Графіки захворюваності у всіх трьох провінціях напрочуд схожі. І це не простий збіг. До середини лютого в більшості регіонів залишилися тільки невеликі осередки, які абсолютно очевидно згасали. І якщо у згаданих вище найбільш постраждалих регіонах йшлося про більш ніж тисячу інфікованих, то в інших провінціях кількість хворих налічувала всього лише сотні. Таким чином, коли весь світ співчутливо дивився на нас, що знаходяться в Китаї, десь у середині лютого, ми вже розуміли, що найгірше позаду.

Напевно, сьогодні багато хто хоче зрозуміти, як цього вдалося досягти? Відповідей кілька.

По-перше, стратегія боротьби була чітко озвучена і неухильно дотримувалася протягом всієї пандемії. Стратегія була озвучена головним радником уряду паном Чжун Наншань — 14-денний карантин. «Якщо людина хвора, хвороба проявить себе протягом 14 днів, в іншому випадку людина не хвора», — невпинно повторював один з найбільш шанованих на сьогодні людей у Китаї, якому, до речі, виповнилося вже 85 років і який колись брав участь у боротьбі з SARS. Карантинна доктрина Чжун Наншаня стала своєрідною мантрою у Китаї — карантин у всіх можливих формах, для всіх відразу і для кожного окремо. Карантин для всіх призначався в формі добровільного обмеження покидання свого помешкання.

Важливо відзначити, що таке обмеження не було обов’язковим ніде, крім епіцентру епідемії, провінції Хубей, однак люди добровільно відмовлялися від необов’язкових виходів з будинку. Благо, бізнес багато де пішов на зустріч співробітникам, перевівши величезну кількість професій на режим віддаленої роботи.

Індивідуальні форми карантину застосовувалися в різних формах і мали вже обов’язковий характер. Так, 14-денна самоізоляція була запропонована людям, які вчинили переїзд з одного міста в інше, обов’язково ізолювались і продовжують ізолюватися люди, що мали контакт з зараженими. У разі виявлення захворювання в багатоквартирному будинку, під 14-денну ізоляцію потрапляли всі мешканці блоку. Окремо варто сказати про тотальну ізоляцію, яка була введена в епіцентрі епідемії, провінції Хубей, де люди дійсно опинилися ізольовані в своїх будинках практично безстроково. Таким чином, форми ізоляції були і залишаються різними і залежать від регіону.

По-друге, тотальний моніторинг і облік захворюваності. Китай протягом декількох тижнів розшифрував генетичний код і розробив тест-системи, які були передані для виробництва п’яти або шести компаніям, які почали масове виробництво вже в середині січня 2020. Далі кількість виробників тест-систем перевищила кілька десятків. Примітно, що з них лише близько десяти зареєстрували свої діагностичні системи в Китаї, а інші вважали за краще переорієнтуватися на міжнародні ринки, де попит виявився значно більшим.

Маючи на озброєнні тест-системи, Китай поставив під жорсткий контроль моніторинг всіх випадків захворювання. Кожна людина, що мала контакт із зараженим, відшуковувалась і відокремлювалась. Майже щодня відбувалася розсилка з інформацією про пошук людей, які перебували в такому-то місці, де перебував хворий до підтвердження зараження. Підтвердження захворювання мало чіткий протокол — два тести протягом декількох днів (такий же принцип використовувався для підтвердження одужання).

По-третє, повна гласність, відсутність паніки, допомога держави. З перших тижнів січня всі офіційні органи на місцях щодня рапортують про епідеміологічну ситуацію. Спеціальні мобільні додатки моніторять ситуацію і надають повну щоденну статистику у вигляді графіків і таблиць. Хто, де, коли і яким чином захворів — суспільство отримує повну і вичерпну інформацію. Відсутність паніки і довіра до влади були ключовим фактором дотримання карантинних норм. Саме через наявність такої інформації про завершення епідемії можна було зрозуміти ще в другій половині лютого.

Нарешті, з самого початку епідемії було заявлено, що лікування та діагностування всіх підтверджених випадків захворювання, буде відбуватися повністю безкоштовно. Звичайно, що така ініціатива допомогла в ранньому виявлені інфікованих людей.

Ну і нарешті, четверте, користування масками. Пародоксально, але це питання постійно викликало і викликає розбрати на Заході, в той час як в Китаї з перших днів носіння маски стало загальновживаною практикою. Можна чи ні заразитися при носінні маски — питання вторинне. Головне, що тотальне і 100% носіння масок дозволяє зменшити поширення вірусу від тих, хто вже інфікований, але ще цього не усвідомив. У зв’язку з цим, автору пригадується пост його друга у соціальній мережі, який писав: «Якщо ти не носиш маску, ти потенційний вбивця. Не важливо, знав ти про те, що інфікований чи ні. Ти ніколи не можеш бути впевнений».

Сьогодні багато хто говорить, що так звані демократичні суспільства не готові до таких жертв, які приніс Китай. Але якщо ми розберемося по суті, то швидкими і злагодженими діями, Китай звів свої втрати до мінімуму. Як бачимо, більшість регіонів по суті не постраждала від епідемії, відбувшись лише легким переляком.

Приклад Південної Кореї, яка також рекордними темпами йде на поправку, і яка не відрізняється жорсткістю політичного режиму, говорить про те, що приклад Китаю можна і потрібно використовувати.

Також хочеться навести приклад острівця благополуччя в ураженій епідемією Італії — містечка У Еуганео. Цей населений пункт, розташований недалеко від Венеції, став одним з перших кластерів поширення коронавірусної інфекції в Італії і зафіксував першу смерть від цього захворювання 21 лютого 2020 року. В якості методу боротьби, місцева влада здійснила повний скринінг і ізоляцію всіх 3330 мешканців міста. Коронавірусна інфекція була виявлена у 3% мешканців, половина з яких не демонструвала ніяких симптомів. Після ізоляції хворих, повторний скринінг через два тижні показав наявність вірусу у 0.25% населення, яких додатково ізолювали. Місто повністю перемогло коронавірусну інфекцію і не має нових зареєстрованих випадків з 12 березня 2020.

На жаль, час грає не на користь країнам за 'скляним екраном'. На відміну від Китаю, який рішуче «відрізав» один регіон, для порятунку інших частин країни, в інших державах реакція не досить швидка для того, щоб ідентифікувати і локалізувати кластери спалахів. Італія першою зважилася на заходи, схожі з тими, які були реалізовані в Китаї. Сподівання усього світу спрямоване саме на цю країну, епідеміологічна ситуація якої визначить майбутнє боротьби з вірусом в Європі.

Не дивлячись на двомісячну відстрочку, яку Китай надав решті світу, майже всі країни виявилися зовсім не підготовлені матеріально для того, щоб використовувати скринінг для швидкого пошуку і локалізації вогнищ зараження. Величезною проблемою є заперечення деякими країнами загального підходу до вирішення проблеми коронавірусу. Так, початкова позиція Великобританії заразити вірусом все населення для вироблення групового імунітету не може викликати нічого, крім подиву. Така поведінка нагадує демарш однієї квартири, мешканці якої вирішили перехворіти коронавірусом в багатоквартирному будинку. Відсутність загальної відповіді, різна швидкість реалізації заходів по боротьбі з коронавірусом в рамках єдиного економічного простору Європи, може привести тільки до поглиблення кризи та подовжує час вирішення проблеми.

Багато економістів говорять про те, що слідуюча за коронавірусом економічна криза страшніша за саму епідемію. З цим неможливо не погодитися. Особливо, якщо країни будуть продовжувати впроваджувати напівзаходи, сподіваючись «проскочити». Дивлячись на світову мапу зараження вірусом covid19 стає зрозуміло, що «проскочити» не вийде.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X