П’ять років “банкопаду”. Які уроки варто вивчити?

1 березня 2019, 13:41

Та як не допустити повторення?

Рівно 5 років тому, 28 лютого 2014 року, почалася активна фаза останньої банківської кризи: Фонд гарантування вкладів ввів тимчасову адміністрацію у Брокбізнесбанк. На той час іще ніхто не знав, що за кілька років понад 100 банків збанкрутують, бюджет витратить на порятунок банків більше, ніж на армію, а проблемні борги складуть понад 30% ВВП. Як не допустити повторення?

Відео дня

Зазвичай про проблеми у банківській системі багато говорять із точки зору махінацій власників банків – перевищення нормативів кредитування пов’язаних осіб, «малювання» звітності та інших. Проте є й інша, проблема, - «набіги на банки», коли вкладники масово починають знімати депозити на перших звістках про негаразди, не залишаючи банку шансу на порятунок. Вирішення цієї проблеми в історії банківських криз винайшли через гарантування: якщо депозит гарантовано повернуть так чи інакше – бігти до банку і стояти у чергах немає сенсу. Проблему набігів на банки, яка за часів Великої депресії була надзвичайно серйозною, було подолано. Але, як це часто трапляється у житті, подолавши одну проблему, створили іншу. Зараз цю проблему називають «моральний ризик».

Моральний ризик – це явище, коли вкладник готовий віднести кошти у будь-який банк, якщо знає, що Фонд йому гарантує повернення вкладу. Для України воно дуже характерне: середній обсяг депозиту  не перевищує гарантовані 200 тис грн,  а за статистикою головні фактори вибору банку – не надійність чи обсяг капіталу, а високі відсотки та багато реклами.

У такій ситуації дуже зручно шахраям: пообіцяй людям 20+% річних та виводь депозити на пов’язані компанії, а потім – в офшори. Це траплялося досить часто, поки банківський нагляд після реформи не став суворішим. У такій ситуації чесні та надійні банки теж змушені підвищити відсотки, щоб залучити клієнтів. Тому їм доводиться також брати на себе більший ризик, щоб отримати вищий дохід. В результаті вся банківська система стає більш ризиковою.

В Україні ми досі бачимо і «набіги на банки»,  і «моральний ризик». Надра, Родовід, Укрпром, Дельта – назви банків, відомі багатьом саме завдяки масовому зняттю депозитів перед їх крахом. Однак українці мало пам’ятають, що часто ті банки, які потім закривали, пропонували дуже високі відсоткові ставки. Той-таки Брокбізнесбанк, із якого все почалося, на початку лютого 2014 року різко підняв ставки за депозитами і за два тижні до свого закриття входив у ТОП-2 за гривневими відсотковими ставками, ТОП-3 – за доларовими і ТОП-1 – за євровими.

Отже, держава, безумовно, має гарантувати вклади в банках, але і не провокувати «моральний ризик». Якщо питання «морального ризику» не буде враховане в українській системі гарантування вкладів, ми не застраховані від появи банківських криз у майбутньому.

Це перша із серії колонок, присвячених реформуванню системи гарантування вкладів як запобіжника розгортанню банківських криз.

Записки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії 

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X