П’ять уроків Естонії для України
Перш за все, студентів цікавили такі аспекти, як боротьба з корупцією та як перевести державні послуги у цифровий формат.
На мою думку, такі уроки зводяться не лише до корупції та електронного урядування, адже ці два аспекти були частиною більш всеохоплюючого пакету реформ, що були проведені в Естонії.
Усі ці реформи були взаємозалежними між собою та допоміжними, а тому фокусування лише на одному або кількох аспектах не дасть бажаних результатів.
Одна з головних відмінностей між Естонією та Україною, на мою думку, полягає у вмінні долати проблеми, що виникають при прийнятті колективних рішень, приймати такі рішення та імплементувати їх на практиці. Естонський уряд поклав край своєму радянському минулому і сфокусувався на інтеграції із західним світом.
По-перше, естонський уряд започаткував верховенство право ще у 1990-х роках, що забезпечило захист прав власності та чіткі бюджетні обмеження. Це, у свою чергу, означало, що люди з політичним впливом та зв’язками не мали можливості збагатитися за рахунок держави та коштів платників податків. Верховенство права є невід’ємним компонентом для зменшення корупції в державі. Естонія має найнижчий рівень корупції на пострадянському просторі та серед соціалістичних країн. Реальне забезпечення верховенства права та однакове ставлення до всіх дозволило нам провести швидку та всеохоплюючу приватизацію в 1990-х роках.
Більшість державних компаній були продані стратегічним міжнародним інвесторам. Це також допомогло нам залучити прямі іноземні інвестиції. Сьогодні Естонія має найвищий рівень по чистих прибутках від прямих іноземних інвестицій на душу населення у Центральній та Східній Європі.
По-друге, уряд Естонії провів радикальну реформу монетарної політики, ввівши нову валюту “крона” та започаткувавши валютне правління. Невдовзі крону замінили на німецьку марку (пізніше – на євро). Так само і грошова маса в обороті була підкріплена активами, вираженими у німецьких марках. Це було зроблено всупереч пораді Міжнародного валютного фонду, який рекомендував Естонії залишитися в рубльовій зоні. Така особливість монетарної політики протривала до 2011 року, коли Естонія приєдналася до єврозони.
По-третє, естонський уряд провів одну з найбільш виняткових у світовій історії лібералізацій торговельної політики. Вона передбачала односторонню торговельну політику для всіх товарів, у тому числі, сільськогосподарської продукції, яка тривала з 1993 по 2004 рік, поки Естонія не вступила до Європейського Союзу та приєдналася до його торговельного режиму. Ця реформа дозволила естонському бізнесу швидко переорієнтуватися на західні ринки. У 2000-му році лише 2 відсотки естонського експорту ішли до Росії, яка була нашим головним торговельним партнером у радянські часи. Переважна більшість торгівлі почала вестися з державами – членами ЄС.
По-четверте, уряд Естонії, дотримувався консервативної та розсудливої фіскальної політики протягом 25 років. Коли тривають хороші часи, то ми створюємо резерви, які можна буде використати, коли настануть часи погані. Борг публічного сектору у відсотковому відношенні до ВВП становить 10 відсотків. Це найнижчий показник у ЄС. Ми намагаємося підтримувати баланс бюджету публічного сектора. У нас проста і пропорційна податкова система, яку було запроваджено у 1990-х роках. Ми скасували корпоративний податок на прибуток для реінвестованих чи нерозподілених прибутків. Податок на доходи громадян становить 20 відсотків для всіх людей, окрім тих, хто отримує мінімальні заробітні плати.
По-п’яте, Естонія була попереду у тому, що стосувалося переведення послуг приватного та публічного секторів в електронну форму. Інтернет-банкінг був започаткований у нас ще в 1996 році. Починаючи з 2000-го року громадяни можуть декларувати свої податки онлайн. Останні 10 років все більше і більше людей голосують онлайн. На даний момент ми намагаємося застосувати нашу цифрову платформу, що була заснована для ID-карт та заохотити все більше людей з усього світу долучитися до “електронного громадянства” (e-residency).
Все зазначене вище не означає, що Україна повинна проводити свої реформ на естонський манер. Україна має знайти власний шлях, однак реформи мають бути радикальними та всеохоплюючими. Обираючи лише один чи кілька аспектів та не реформуючи решту, – такий варіант не спрацює. Не спрацює також і метод реформування з перервами. Повинна бути чітка віддача процесу реформування з фокусом на його швидке імплементування. Просто зробіть це!
