П'ять помилок юридичної освіти в Україні

23 жовтня 2017, 18:20
У сучасній економіці знань найбільшого успіху досягає не той, хто працює багато, а той, хто працює розумно

Це правило стосується як окремих людей, так і цілих держав — і для розвитку країни їй необхідно мати висококласних, освічених спеціалістів у всіх сферах. Залучення іноземних експертів сприяє розвитку економіки, але по-справжньому сильними є країни, які надають великого значення освіті і підготовці власних професіоналів. Для розвитку нашої держави нам необхідні професійні кадри, проте виникає виникає питання: чи здатна існуюча в нас система освіти забезпечити підготовку таких кадрів? Спробуємо розібратись на прикладі підготовки молодих юристів в українських вищих навчальних закладах.

Відео дня

Згідно з Аналітичним звітом 2015 року, за результатами проекту «Залучення громадськості до формування рамки кваліфікацій правничої професії шляхом проведення аналізу обсягу знань, переліку навичок і вмінь, якими має володіти випускник юридичного вищого навчального закладу, щоб відповідати вимогам сучасного ринку праці» ініційованого Проектом USAID «Справедливе правосуддя» і підготовленого Всеукраїнською громадською організацією «Українська Асоціація Маркетингу», загалом, зміст і методологія викладання в українських вищих правничих школах зберігають радянські підходи. Це впливає на розуміння права студентами-правовиками та імідж цієї професії. Саме нарікання громадськості на діяльність судів, правозахисних та правоохоронних органів свідчать про потребу реформування юридичної освіти в Україні.

З чого варто починати реформу?

Мабуть, перше й основне, що потрібно для старту — це аналіз проблем, які є найбільшими викликами в підготовці молодих правників.

Багаторічний досвід роботи юристом (і як in-house lawyer, тобто юрисконсульт в штаті підприємства, і як зовнішній консультант, тобто власник юридичного бізнесу) дав мені можливість спостерігати і співпрацювати з молодими людьми з дипломом про вищу юридичну освіту. На основі цього досвіду, я сформував кілька принципів, якими керуюся для побудови юридичної неформальної освіти.

Пропозиція на ринку освітніх послуг з підготовки юристів

На світанку української незалежності вищих навчальних закладів, які готували правознавців, було стільки, що вистачило би пальців однієї руки для перелічування. Зараз же важко знайти ВНЗ, в якому б юристів не готували. Звичайно, це позначається на якості надання освітніх послуг. Очевидно, що профільний юридичний ВНЗ, який має цілу плеяду визначних професорів, власні традиції навчання, розвинену інфраструктуру, міжнародні зв’язки, має набагато більше можливостей дати якісні знання студенту, ніж університет, що спеціалізується на підготовці фахівців технічних спеціальностей і має у своєму складі невеличкий непрофільний правовий факультет.

Проте не все так просто і категорично — той самий досвід роботи в юридичному бізнесі дозволяє стверджувати, що не завжди іменитість ВНЗ гарантує наявність ґрунтовних знань у студента. Відомому театральному режисеру, актору і педагогу Всеволоду Меєргольду приписують афоризм: «Неможливо навчити — можна тільки навчитись». Великий відсоток правди є в цих словах. Індивідуальне сприйняття теоретичного матеріалу, здатність постійно працювати над собою, бажання отримати знання, а не формальну оцінку, розвиток так званих «soft skills» — вміння вести переговори, тайм-менеджмент, знання ділового етикету, участь у професійних асоціаціях тощо — все це впливає на те, яким спеціалістом буде нещодавній студент, який щойно отримав диплом про вищу юридичну освіту.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

І часто-густо трапляється так, що випускник нетопового юридичного ВНЗ, завдяки своїм старанням і роботі над собою в професійному плані, на голову вищий за своїх молодих колег-випускників ТОП-5 юридичних ВНЗ України.

Методологія навчання правників у сучасному світі надшвидких змін

Ринок в 2010-х і ринок 20 років тому — це як дві паралельні реальності для тих, хто працює в бізнесі. Процеси змінюються з блискавичною швидкістю і жадібно вимагають для свого обслуговування фахівців «в темі». Побудова освітнього процесу у юристів не змінювалась вже десятиліттями: як давно повелося, майбутніх юристів змушують вчити теорію і знати добре норми права. Але раніше юрист — це спеціаліст середньої ланки, який обслуговував підприємство, в якому чи з яким працював. Зараз же функція юриста докорінно змінилася. В сучасному світі юрист на підприємстві — це топ-менеджер, працівник, який входить до складу ради директорів і впливає на розвиток компанії безпосередньо. Від сучасного юриста вимагається стратегічне мислення, фінансова освіченість, розуміння того, як влаштовані бізнес-процеси, що таке маркетинг, бізнес-стратегії тощо.

На жаль, юридичні виші не дають таких знань своїм студентам, а тому випускник-правознавець починає свою роботу в світі бізнесу практично як сліпе кошеня. Типовою є ситуація, коли молодий юрист мимоволі поставлений перед вибором: або продовжувати власними силами здобувати додаткову неформальну освіту (тематичні курси, фахові тренінги, навчальні модулі з розвитку додаткових навичок), або, як не прикро про це думати, стати одним з багатьох на узбіччі юридичної професії.

Розуміння бізнес процесів «на виході» з вишу

Так, будь-який «бізнес-компонент» в сучасній юридичній вищій освіті в Україні відсутній. Молоді фахівці, в основному, взагалі не розуміють що таке бізнес-процес, які вони бувають, їх особливості і тактику та стратегію поведінки в кожному з них. Наймаючи фахівця, власник компанії не чекає від нього відповіді що щось є неможливим, тому що воно не прописано в законодавстві або відсутнє в теорії юридичної науки. Власнику потрібне рішення — відповідь на питання, як правильно з точки зору законодавства і практики влаштувати той чи інший бізнес-процес з мінімальними втратами для компанії і з обов’язковим досягненням цілі. І завдання юриста — дати грамотну відповідь своєму клієнту. На превеликий жаль, теоретичні знання, якими володіють випускники українських юридичних ВНЗ, самі по собі не дають відповідь на бізнес-завдання.

Лише розвиток навичок практичного застосування таких знань здатен задовольнити потреби юридичного ринку. І очевидно, що поки що за отриманням таких навичок не варто звертатись до системи формальної державної освіти.

Орієнтація студентів на створення гарного продукту

В українських юридичних ВНЗ на практичних семінарах студентів, у кращих випадках, вчать правилам складання процесуальних документів, показують шаблони договорів, розбирають ті чи інші юридичні завдання. Але навіть цей вид активності в рамках навчальної програми є дуже теоретичним і далеким від реальності. На практиці ж, коли молодий фахівець приходить на роботу, він не розуміє, як правильно скласти статут так, щоб інтереси його акціонера були максимально захищеними, або який вид договору краще порадити своєму клієнту (наприклад, договір купівлі-продажу чи договір поставки.) Навіть найпростіше — як написати діловий лист так, що після його отримання контрагент (1) зрозумів мету надсилання листа; (2) не витратив багато часу на його прочитання; (3) не захотів ще до завершення читання листа відправити його в «корзину».

Іншими словами, у вишах готують спеціалістів юридичного ремесла, завалюючи їх цілою купою юридичних інструментів, але не вчать як правильно і в яких ситуаціях треба користуватись тим чи іншим з них. Наприклад, лікар для вимірювання тиску у пацієнта не буде використовувати крапельницю, а дістане тонометр, так само і юрист, володіючи цілою купою корисних знань і навичок, має знати, чим саме він повинен скористатись в кожній конкретній ситуації.

Розуміння стратегії побудови власної кар’єри юриста

Майже жоден юридичний ВНЗ в Україні не має сучасних курсів з побудови правничої кар’єри. Досвід роботи з випускниками-юристами говорить про те, що дуже багато з них не знають переваг і недоліків роботи в якості in-house юриста на підприємстві чи в якості зовнішнього консультанта-співробітника юридичної фірми. Більшість влаштовуються на роботу за принципом «тільки б взяли на першу роботу, а далі подивимось». Це, звичайно, негативно впливає на справдження очікувань молодого фахівця від того, що він робить, а, відповідно, і на його мотивацію працювати, результативність роботи і віддачу професії. Молодий правник втрачає багато безцінних років, доки знайде себе у світі юриспруденції, коли цей час міг би бути використаний з користю з самого початку — як інвестиція часу та енергії в успішну кар’єру.

Навіть перелічені п’ять пунктів, які найчастіше кидаються в очі під час роботи з випускниками-юристами, вже досить яскраво змальовують нагальну необхідність реформи вищої юридичної освіти в Україні. Проте ринок не може чекати, поки університети в нашій країні переформатуються під актуальні тенденції він потребує фахівців вже сьогодні і зараз. Тому наразі, альтернативою застарілій академічній системі могла б стати гнучка неформальна юридична освіта, яка була б здатна закрити пробіл між теоретичними знаннями з ВНЗ і актуальними потребами бізнесу.

Це допоможе «доформовувати» молодих юристів таким чином, щоб вони не розглядались потенційними роботодавцями як кадровий баласт у перші роки своєї роботи, а були готовими бойовими одиницями, затребуваними на ринку праці.

Показати ще новини
Радіо NV
X