Батькам — диплом, собі — нічого. Чому університети втратили зв’язок з реальністю і як це виправити?

4 вересня 2021, 10:00

Зараз диплом цікавить ринок все менше. Так буде, поки за ним не стоятимуть якісно інші змісти.

Дизайнер з дипломом інженера

Ми знаємо цей класичний сценарій. Старшокласник намагається обрати майбутню професію. Він чи вона ще не знають, чого хочуть та куди хочуть. Та варіанту не піти до університету в них часто немає — батьки тиснуть, що треба отримати хоч який диплом.

Відео дня

В мене самого ніколи не виникало й думки, що можна не йти до університету одразу після школи. Класу з восьмого я знав, що поступатиму в КПІ і ставатиму чи то програмістом, чи то інженером. У нас в сім'ї це династичне. Батьки м’яко прокладали цей шлях, а сам я не мав кращого плану. Які плани могли бути у чотирнадцятирічного хлопця, який ідентифікував себе через музику і книжки? Серед інших предметів мені подобалась і математика, тож чому б і ні.

Навчання переважно зводилось до того, що викладач читав вголос конспекти, а ми мали записувати почуте в зошити. Імовірно, щоб передати їх в спадок далі. Як на мене, це дивний спосіб виховання та зацікавлення людей. Не дивно, що найпопулярнішим девайсом того часу був ксерокс. Згодом я переконався, що ані інженером, ані програмістом мені бути не цікаво. Врешті з третього курсу почав працювати дизайнером. І ось уже 13 років отримую задоволення від дизайну та сам навчаю молодих дизайнерів з дипломом спеціаліста з телекомунікаційних систем.

Зламався не диплом, зламалася система

Одна відома на українському ринку ілюстраторка отримала художньо-педагогічну освіту в Лондоні та захотіла ділитися знаннями з українськими студентами. Вона почала викладати в одному з київських вишів. Її не злякали поламані проєктори, холодні аудиторії та нескінченні папірці, які треба було постійно заповнювати. Вона відпрацювала рік із дуже хорошими результатами. Та єдиний фідбек, який отримала від керівництва кафедри — догана. Бо замість «відсутній», ставила у відомості прочерки. Ця дрібниця перекреслила в очах керівництва всю користь, яку вона принесла вишу і студентам. Потім ця ілюстраторка працювала у ПРОДЖЕКТОР.

Зламались не дипломи, а суть, що за ними стоїть. Типовий випускник вишу приходить на мій курс зі словами: «Я 5 років вчився в університеті, тепер дайте мені тримісячний курс, після якого я зможу працювати».

Зосереджений на внутрішніх процедурах нинішній університет мало цікавиться власне студентом та втрачає зв’язок із сучасними індустріями, стандартами і очікуваннями ринку.

Чому так відбувається?

Університет фокусується на собі, а не на студентах. Бюрократія часто важливіша за реальні результати навчання. А навчальні програми можуть не оновлюватись десятиріччями.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Університет не має можливостей, щоб залучати до викладання сильних практиків. Як результат, вік викладачів постійно зростає, а актуальність їхніх знань — знижується.

Університет покладається переважно на лекційні формати. Студенти не отримують реальних практичних навичок, які цікавлять роботодавців. Тому диплом переживає катастрофічну інфляцію цінності і цікавить ринок все менше. Так буде, поки за ним не стоятимуть якісно інші змісти.

Якби мене спитали, що робити з освітою

Якби у Міністерстві освіти і науки в мене запитали, як підняти якість вищої освіти, я б дав дві радикальні поради.

Університети мають сфокусуватись на науці. Спроєктовані під генерацію нових знань та проведення досліджень, університети мають навчати талановитих науковців, дослідників і мислителів. Та звільнити ресурси, які вкладаються в професійне навчання, яке для них непритаманне. В них повинні навчатися найкращі — приблизно 20% від тієї кількості студентів, яка є сьогодні.

Типовий випускник вишу приходить на мій курс зі словами: «Я 5 років вчився в університеті, тепер дайте мені тримісячний курс, після якого я зможу працювати»

Нам потрібна реформа професійно-технічної освіти. Зараз профтехосвіта в Україні в страшній кризі: хороші викладачі йдуть з училищ, матеріально-технічна база не витримує критики, робітничу культуру ми втратили. Але я впевнений, що ПТУ можуть дати дуже багато тим, у кого є здібності до робітничих професій. Треба залучити фінансування, хороших викладачів, створити актуальні програми. Зараз попит на хороших електриків, столярів, сантехніків, швачок, кухарів — величезний. У цих професіях цілком можна стати успішними.

Я розумію, що організувати це надзвичайно складно, спротив буде шалений, але рано чи пізно доведеться йти на рішучі кроки.

Сьогодні є сенс здобувати якісну освіту. Інвестиції в себе або в своїх дітей окуповуються найкраще. Та освіта вже не дорівнює диплому. Витрачати роки заради штампів і папірців, не підкріплених актуальними знаннями — безглуздо.

Бо освіта — це не папірці. Освіта — це пізнання, що починається з подиву.

Показати ще новини
Радіо NV
X