Опалювальний сезон 2022: наказано вижити
Наступний опалювальний сезон стане наймасштабнішим випробуванням для енергетичної системи України, продовженням боротьби за виживання. Які шанси на успішну підготовку до зими ми маємо, та які виклики на шляху до цього необхідно буде пройти?
Можемо виділити п’ять основних складових.
По-перше, фізична безпека родовищ та критичної інфраструктури. Фактор війни є справжнім «чорним лебедем», передбачити всі фактори впливу якого надзвичайно важко. За оцінками уряду, російська армія зруйнувала, пошкодила або окупувала 90% вітрових електростанцій, 30% сонячних станцій, понад 30% когенераційних установок, а також Запорізьку АЕС. Відомо також про понад 330 зруйнованих котелень, захоплену Луганську ТЕС. В зоні бойових дій або в безпосередній близькості до них перебувають Харківщина, один із ключових газовидобувних районів, та вугільні шахти Донеччини і Дніпропетровщини, а також Вуглегірська ТЕС. На Курахівській та Слов’янській ТЕС робота не проводиться. Ряд теплоцентралей — у Чернігові, Сєвєродонецьку, Охтирці та Кременчуці - зазнали руйнації. Окрім успіхів ЗСУ в боротьбі з ворогом та швидкого відновлення тих об'єктів, де це можливо, вже зараз необхідно готувати для розгортання мобільні модульні котельні та генератори. Чим більше такого обладнання у нас буде, тим краще.
По-друге, наявність чіткого плану дій на всіх рівнях влади. На початку червня вже було створено кризовий штаб з підготовки до наступного опалювального сезону, який очолив віцепрем'єр Олексій Чернишов. Також ініційовано мораторій на підвищення тарифів на газ, тепло та гарячу воду на час воєнного стану та 6 місяців після його завершення — хоч і за рахунок мільярдів бюджетних компенсацій «Нафтогазу», теплопостачальним компаніям та місцевими бюджетам. Іншою тенденцією є посилення ролі «Нафтогазу» як інструменту держави паралельно зі згортанням ринкових відносин. Компанія отримала в управління 26 операторів газорозподільних мереж, 6 ТЕЦ, постачає за фіксованими цінами газ для виробників тепла, ОСББ та облгазів, планує стати вагомим гравцем на ринку нафтопродуктів. Зрештою, у портфелі «Нафтогазу» опинилися практично всі побутові споживачі газу. Вочевидь, такий монополізм та централізація вважається виправданим у воєнний час, аби пройти зиму. Проте залишаються питання фінансової спроможності такої моделі по завершенню опалювального сезону.
По-третє, вчасне формування запасів енергоносіїв. У червні уряд заборонив будь-який експорт українського газу, вугілля та мазуту задля концентрування національного видобутку суто на забезпечення потреб проходження опалювального сезону. Відповідно до бачення уряду, державі необхідно накопичити 19 млрд кубометрів газу та щонайменше 2 млн тонн вугілля. У червні наші запаси становили, відповідно, 10 млрд кубометрів та понад 1 млн тонн. За оцінкою голови «Нафтогазу» Юрія Вітренка, до цілі необхідно імпортувати 6 млрд кубометрів газу вартістю $8 млрд. Якщо не брати до уваги фінансову сторону питання, то додатковою проблемою є коливання рівня попиту та обсягів видобутку внаслідок воєнних дій. Саме тому складно оцінити, наскільки адекватними є урядові цілі з накопичення енергоносіїв.
