Порядок денний-2030. Як ООН бачить майбутнє світу
П’ять пріоритетних принципів забезпечення сталого розвитку на національному, регіональному і місцевому рівнях
Майже п’ять років тому, у вересні 2015 року, Генасамблея ООН ухвалила резолюцію «Перетворення нашого світу: Порядок денний в галузі сталого розвитку на період до 2030 року». Цей документ є свого роду глобальною програмою або ж планом дій, мета якого — вивести світ на траєкторію сталого та життєстійкого розвитку. Зокрема, шляхом досягнення 17 цілей сталого розвитку (ЦСР) і виконання 169 завдань. Ніколи раніше світові лідери не брали на себе зобов’язання консолідувати дії і зусилля для реалізації такої широкої і універсальної стратегічної програми.
Підготовка тексту документу тривала кілька років під егідою ООН. Цей безпрецедентно відкритий, всеосяжний та інклюзивний процес об'єднав людей, представників громадянського суспільства та бізнесу, а також науковців зі всього світу. Він засвідчив готовність країн до рішучих і трансформативних кроків, спрямовуючи наш світ на шлях сталого відновлення і не залишаючи нікого осторонь.
Порядок денний-2030 є безпрецедентним документом за масштабом та рівнем амбіцій. Окреслені ним цілі та завдання взаємопов'язані, неподільні й об'єднують економічний, соціальний та екологічний напрямки сталого розвитку. І хоча документ є глобальним за масштабом, він враховує особливості різних країн, національні реалії та потенціал, а також національні пріоритети.
Виклик на відповідальність
Отже для будь-якої посадової особи органів державної влади чи місцевого самоврядування, а особливо для тих осіб, які приймають рішення, вкрай важливо усвідомлювати, що являють собою Цілі сталого розвитку й завдання в широкому контексті. Очевидно, що своєю діяльністю вони мають забезпечити їх досягнення і виконання на національному, регіональному і місцевому рівнях.
Проте помилково вважати, що ця робота є виключно обов’язком влади чи уряду. Тут потрібні спільні зусилля всіх без винятку громадян, представників місцевої громади, бізнесу, громадських організацій, закладів освіти та релігійних організацій. Уряд та влада мають виступати ініціатором кроків та дій, забезпечивши усвідомлення кожним окремо та усіх разом нагальності виклику та причетності до ситуації. Зрештою, уряди країн мають звітувати на рівні ООН про свій прогрес.
Для органів державної влади регіонального рівня та органів місцевого самоврядування така робота є серйозним викликом. Адже вони мають справу з комплексом непростих проблем та завдань за відсутності попереднього досвіду вирішення таких. Тож їм доводиться значно більше працювати у партнерстві як з урядовими, так і неурядовими партнерами, застосовуючи нові методи державного управління та публічного адміністрування. І необхідний комплекс завдань визначає саме Ціль 16: Сприяння побудові миролюбного й відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях.
Зворотній відлік
Багато чого змінилося та відбулося з 2015 року. По-перше, маємо багато свідчень про кліматичні зміни та їх негативний вплив на довкілля в усьому світі. Це викликає стурбованість і серед науковців, і серед молодого покоління. Тут доречно згадати про Паризьку кліматичну угоду, що була ухвалена у 2015 році. Усі держави, незалежно від економічного стану, взяли на себе зобов’язання скоротити шкідливі викиди в атмосферу. Ми усі маємо докласти максимальних зусиль для обмеження глобального потепління на рівні 1,5 °C.
Порядок денний-2030 і Паризька угода є частинами одного пакету і пов’язані між собою Ціллю 13: Боротьба зі зміною клімату. Що це означає для тих, хто формує політику? Насамперед, необхідність брати на себе лідерські функції у вирішенні проблем. До того ж, вжити більш термінові заходи. Не менш важлива — максимально чесна та правдива інформація щодо стану довкілля, яка надається відкрито широкому загалу.
Ми також є свідками стрімкого технологічного розвитку та інновацій, а енергоефективність чи поновлювані джерела енергії стали реальною альтернативою економікам, що базуються на викопному паливі.
Загалом практично всі країни вдалися до виконання Порядку денного-2030, а суспільство усвідомило цілі та наполягає на рішучих діях. Уряди багатьох країн інтегрували цілі сталого розвитку у свої національні стратегії, політики та плани розвитку. Відповідні державні установи визначили засади моніторингу національних показників та напрацювали нові методики для належного вимірювання досягнень. Порядок денний 2030 став за основу внутрішньої та зовнішньої політики ЄС, у тому числі - в питаннях партнерства з Україною.
Мені особисто додає впевненості та велика кількість підприємств та бізнес-асоціацій, які разом із державними органами та органами місцевого самоврядування беруть на себе зобов’язання щодо досягнення цілей сталого розвитку. Бізнес-спільнота дедалі більше відкрита до сприйняття Порядку денного 2030 року як запоруки інклюзивного, інтегрованого, сталого майбутнього. Водночас усе більше споживачів ставляться усвідомлено до споживання та звертають увагу на відповідальне виробництво. Зрештою, спонукають компанії до діяльності та функціонування за принципами сталості.
Отже, маємо визнати, що збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток вимагає чималих зусиль від більшості суспільств. Не є винятком і скандинавські країни, які вже давно стали взірцем сталого розвитку, та все ж продовжують докладати чималих зусиль на цьому шляху. Демонструючи високі показники інклюзивності та економіки, вони не в змозі досягти сталості через все ще суттєвий власний вплив на довкілля. Однак спільноти скандинавських країн мають достатній рівень обізнаності щодо цих проблем, відповідна інформація відкрита широкому загалу, а публічний дискурс має вирішальне значення.
Сподіваюся, що з новим Європарламентом і новим складом Єврокомісії, які розробили плани рішучих заходів для боротьби з кліматичними змінами, а також узяли курс на Цілі сталого розвитку, ми рухаємося у правильному напрямку. Принаймні, в європейському регіоні.
Україна на мапі сталості
Долучившись до глобального процесу, Україна вже зробила низку рішучих кроків. І хоча від початку підхід був досить бюрократичним і старомодним, та все ж уряд зрозумів, що лише за умови визнання цілей сталого розвитку центральною складовою урядової політики та плану дій, їх можна буде реалізувати належним чином.
Насамперед мова йде про наявність відповідних статистичних даних у форматі, що дозволяє аналізувати їх за показниками: дохід, стать, вік, раса, етнічна приналежність, міграційний рух, інвалідність, географічне положення та інші характеристики. Адже ефективну політику, що сприятиме усуненню диспропорцій та розбіжностей, можна розробити лише побачивши та проаналізувавши відмінності в зібраних показниках.
Позатим, програми та плани дій уряду мають максимально узгоджуватися із глобальними цілями та завданнями — тоді стане абсолютно зрозуміло, що цілі сталого розвитку є не «пунктом, обов’язковим до виконання», а першочерговою метою політики уряду.
До прикладу можна навести досвід Швеції, де усі міністерства мають інтегрувати Порядок денний — 2030 у роботу органів влади. Міністерства звітують про свою роботу, а найкращі практики виносяться на широкий загал. Це також стосується діяльності муніципалітетів, які взяли на себе відповідні зобов’язання і підписалися під цілями, що безпосередньо корелюються з їхніми функціями.
П’ять пріоритетних принципів забезпечення сталого розвитку на національному, регіональному і місцевому рівні
Класичний бюрократичний підхід до Порядку денного-2030 — це сприйняття його як простого переліку 17 цілей та 169 завдань, які можуть бути визначені до виконання різним державним структурам, що відповідно закріплюються як виконавці тієї чи іншої цілі.
Однак важливим є усвідомлення більш широкого контексту Порядку денного — 2030 та необхідності інтегрування останнього в діяльність усіх і кожного окремо органів державної влади всіх рівнів та органів місцевого самоврядування. До того ж, є низка принципів, які мають бути пріоритетними для всіх:
Перший. Не залишити нікого осторонь, що означає здатність ідентифікувати потреби тієї частини населення (а разом ідентифікувати і географічні райони), які відстають у досягненні загальних стандартів, як-от доступні освіта, інформація, охорона здоров’я, послуги, інфраструктура тощо. Це вимагає принципово іншого підходу до збору даних та статистики, відмови від середнього значення — до речі, головного меседжа Глобальної доповіді про стан людського розвитку за 2019 рік.
Другий. Задовільнити базові потреби найбідніших у першу чергу. Принцип зменшення нерівності та увага в першу чергу тим, хто залишився осторонь, є центральним у Порядку денному-2030. Зокрема, для України це є вирішення проблеми крайньої бідності, забезпечення потреб внутрішньо переміщених осіб та населення, яке постраждалого від подій на Сході України, а також більш рішуче забезпечення всебічних можливостей для людей із інвалідністю.
Третій. Гендерна рівність та розширення прав і можливостей жінок. Цей пріоритет є наскрізним в усіх цілях сталого розвитку. І починається він з деагрегації статистичних даних за статтю, розкриваючи глибинні причин дискримінації, як-от стереотипи в суспільстві та насильство над жінками. Без досягнення повної гендерної рівності ми не зможемо досягти сталого розвитку.
Четвертий. Він вочевидь розкриває переважно прихований вплив економічної та адміністративної діяльності на клімат і довкілля. Неможна й далі не помічати стан планети. Очевидною є нагальна потреба переходу до економіки замкненого циклу або циркулярної економіки, яка вже не розглядає природу як щось зовнішнє. Це особливо актуально в контексті розвитку бізнесу, створення робочих місць, розвитку інфраструктури та виробництва енергії тощо.
П’ятий і, можливо, найголовніший принцип — кожен із нас може зіграти свою роль. Почни зміни з себе, мотивуй своїм прикладом інших до змін. Зроби свій вибір у якості споживача товарів або послуг, чи у якості виборця — члена громади. Є багато способів поширення інформації, підвищення обізнаності, посилення мотивації до дій і змін.
Кілька порад державним службовцям
Радив би розглядати Порядок денний-2030 року, глобальні цілі та завдання в якості можливості для трансформацій та як основу для переосмислення власної ролі в суспільстві.
Виклики сьогодення — безпрецедентні, тому нам потрібні безпрецедентні результати діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, безпрецедентне лідерство та відповідальність на всіх рівнях.
Працюючи в уряді, ви стаєте частиною великої машини, яка може важкою хмарою тиснути на суспільство, або ж уможливити його розвиватися в такий спосіб, щоб наші нащадки змогли насолоджуватися життям у мирі та злагоді з природою. Жоден уряд не буде ефективним, якщо не матиме високого рівня етики та відповідальності.
В наш час, відповідальність — це не лише формування чи виконання наказів, підготовка інструкцій в ієрархічній державній машині. Відповідальність — це, перш за все, усвідомлення державними службовцями власного внеску у створення сприятливих умов для існування здорового і всебічно розвинутого суспільства.
Така позиція має стати частиною освітніх програм для державних службовців та бути врахована під час проведення оцінки ефективності роботи відповідних посадових осіб щодо досягнення Цілей сталого розвитку. І, до речі, наразі ПРООН в Україні за фінансової підтримки уряду Німеччини, що надається через Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, реалізує проєкт «Онлайн-освіта задля сталого розвитку», завдяки якому наприкінці лютого 2020 року на освітніх платформах у вільному доступі з’являться онлайн-курси, зокрема для публічних службовців і державних посадовців усіх рівнів.
Важливо зазначити, що Порядок денний-2030 року і реформування державного управління фактично йдуть пліч-о-пліч, доповнюючи та посилюючи один одного.
