Чи потрібен Україні внутрішній ринок капіталу

10 жовтня 2019, 09:00

Для того, щоб заощадження українців працювали на зростання рівня і якості їх життя необхідно розвивати ринок корпоративних цінних паперів

Чому все не дуже

Якщо проаналізувати дії української держави за час правління Януковича і Порошенка, то все виглядає так, ніби власний фондовий ринок країні не просто не потрібен, а швидше навіть заважає.

Відео дня

Видима мною деградація інвестиційної галузі почалася в 2011 році і відмічена «віхами»:

заборона обігу акцій групи Донецьксталь майже на півроку;

податкові переслідування профучасників ринку за біржові угоди;

створення штучної монополії «Розрахункового центру»;

«акцизний» податок на операції з цінними паперами (на щастя, протримався недовго);

зміни законодавства, які дозволяли мажоритарним інвесторам обкрадати міноритаріїв, проводячи процедуру «sqeeze-out» за заниженою ціною;

виборча виплата дивідендів Укрнафтою (нНа 50% належить державі);

заборона обігу акцій Мотор Січ з квітня 2018 року і досі;

санкції проти Української біржі під виглядом санкцій проти ММВБ-РТС, за багатьма параметрами відкинули ринок на 10 років назад;

обшуки в офісах і квартирах керівників профучасників у межах справи проти низки високопоставлених державних діячів.

Навряд чи ланцюг перерахованих вище подій був кимось системно спланований. Упевнений, що це не свідома і продумана «стратегія знищення фондового ринку», а лише наслідок непотрібності інститутів ринку для переважної більшості владних структур.

Старожили ринку люблять пояснювати його невдачі бездарно проведеною приватизацією. Не застав, але ризикну припустити, що в угоду інтересам олігархів перспективами фондового ринку тоді просто пожертвували — його по-справжньому ніхто і не збирався будувати. Ринкові інститути скопіювали з розвинених країн «для галочки», а не для конкурентоспроможності економіки.

Так само, як сенс будь-якої діяльності лежить поза цієї діяльності, так і причини недорозвиненості українського фондового ринку лежать за його межами. Основною причиною вкрай повільного прогресу, а часом і відвертого шкідництва (не ідейного, але в силу непрофесіоналізму або «заради користі») я б назвав відсутність попиту на інститути ринку капіталу з боку економічної системи, що склалася в країні. Низький рівень розвитку ринку капіталу — такий же наслідок «екстрактивності» економіки, як і погані дороги, високий рівень корупції або слабкий захист прав власності. Причому, наслідок вторинний, так би мовити «друга похідна», бо складно очікувати розквіту біржової торгівлі в країні, де є серйозні проблеми з верховенством права і захистом власності в цілому.

Саме тому за рядом критеріїв Україна в плані ринку капіталу не дотягує не лише до рівня «ринків, що розвиваються (Еmerging Markets), таких як Індія, Китай або Росія, а й до «Прикордонних» (Frontier Markets), таких як Литва, Латвія, Естонія і Казахстан. І поки що не намагається їх наздогнати.

Чи є надія на нову владу

Порошенко і його оточення не особливо старалися побудувати «інклюзивну» економіку. Вертикаль же влади Зеленського хоче залучати іноземних інвесторів і планує подвоїти зростання ВВП, але безпосередньо поки що не пов’язує зростання економіки з розвитком приватного бізнесу. Можливо, тому і обіцяє захист прав власності поки що тільки іноземним інвесторам.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

На тлі досить сумної ситуації на ринку цінних паперів в цілому, в останні роки можна спостерігати певний прогрес у сегменті ОВДП, політику розвитку якого визначають Мінфін і НБУ. Так само радують повільні, але вірні успіхи НБУ в сфері валютної лібералізації. Втім, і довгоочікувана валютна лібералізація, і щедрі податкові преференції інвестицій в ОВДП поки що лише посилюють несприятливе середовище, в якому все складніше стає розвиватися внутрішньому ринку корпоративних цінних паперів. Ринок внутрішнього держборгу зростає «стрімким домкратом», але при цьому держава, будучи одночасно і позичальником, і законодавцем, створила для себе конкурентні переваги перед емітентами корпоративних облігацій.

Доти, доки закони і суди не будуть захищати в Україні українського інвестора, він в більшому обсязі фінансуватиме економіку більш розвинених країн

Поступове зняття валютних обмежень відкриває українським індивідуальним та інституційним інвесторам можливості вкладати в цінні папери країн, де право власності є таким же важливим, як і право голосу. Риба шукає, де глибше, а гроші — де безпечніше. Не складно спрогнозувати, що доти, доки закони і суди не будуть захищати в Україні українського інвестора, він в більшому обсязі фінансуватиме економіку більш розвинених країн, ніж економіку України. Десятки мільярдів доларів «під матрацами» українців уже 28 років фінансують економіку США. Якщо не створювати умови для розвитку внутрішнього ринку капіталу, то з інвестиціями в цінні папери буде те ж саме.

Помітну частку «підматрацних» грошей держава може абсорбувати в ОВДП, але це не є інвестиція в розвиток економіки, це перерозподіл доходів платників податків ву доходи власників ОВДП.

Для того, щоб заощадження українців працювали на зростання рівня і якості їхнього життя необхідно розвивати ринок корпоративних цінних паперів. Для початку, зрозуміло, корпоративні облігації, але без розвитку обігу акцій неможливо претендувати на статус «ринку, що розвивається».

Фондовий ринок прекрасно відображає ситуацію в економіці. Країна третій десяток років живе в парадигмі, коли основні гроші заробляються (зокрема чиновниками) на фінансових потоках. Повноцінний ринок капіталу може сформуватися, лише коли почнемо розуміти, що без зростання капіталізації приватного бізнесу серйозне і довгострокове зростання економіки не можливе.

У авторів опублікованої днями програми діяльності нового Кабміну є чітке і дуже правильне розуміння негативних наслідків того, що «у фінансовій галузі відсутній ринок капіталу». Однак намір його створити «шляхом забезпечення вирівнювання регулювання реального і фінансового секторів економіки, усунення бар'єрів для припливу капіталу в реальний сектор економіки» викликає сумніви в досяжності мети такими методами. Особливо якщо все зведеться до «розвитку корпоративного управління, поліпшення системи фінансової звітності, детінізації економіки».

Про «сприяння розвитку приватного сектора, який більш продуктивний і ефективний, ніж державний», заявлено лише в контексті планів приватизації держпідприємств. Про те, що приватний сектор повинен стати локомотивом економіки з документа явно не випливає. Залишається сподіватися, що це є десь між рядків.

Як перестати ходити по граблях

Добре, що держчиновники знову пишуть документ про напрями розвитку фінансового сектора, на цей раз до 2025 року. Погано, що немає організаційних висновків з провалу попередньої 5-річної «комплексної програми» в частині небанківського сегмента.

Добре, що на цей раз НБУ і НКЦБФР в процесі підготовки документа активніше спілкуються з представниками ринку. Погано, що, як і 5 років тому, автори документа, схоже, припускають розвиток ринку виключно руками чиновників.

Для розвитку ринку потрібно просто прибирати перешкоди, створені, зокрема чиновниками, які третій десяток років пишуть собі стратегії

Моє переконання, що ринок капіталу може розвинутися тільки сам. Чиновники йому можуть лише заважати більше або менше. Тобто для розвитку ринку потрібно просто прибирати перешкоди, створені, зокрема чиновниками, які третій десяток років пишуть собі стратегії.

Нещодавно Центральний банк Росії запропонував законопроект, в якому російським некваліфікованим інвесторам буде заборонено торгувати паперами зарубіжних компаній через російських брокерів. Досі там з цим все було дуже не погано настільки, що Пітерська біржа допустила до торгів понад 1000 іноземних паперів. Якщо такий закон в РФ приймуть, то «пересічних» росіян за фактом відправлять до іноземних брокерів.

Це міг би бути шанс для українського фондового ринку, але для цього нашим інвесткомпаніям потрібно дозволити обслуговувати клієнтів простіше і технологічніше (або хоча б не гірше), ніж це роблять, наприклад, кіпрські брокери. При цьому захист прав власності має бути не гірше, ніж на Кіпрі. На жаль, так завдання поки що ніхто не ставить, а без цього ми будемо і далі лише зображати розвиток ринку, на якому не було жодного IPO.

Якщо вектор «розвитку» фондового ринку залишиться таким же, як останні 10 років, то навіть економіка, що екстенсивно зростає, якісно буде відставати від країн, що розвиваються.

Для конкурентноздатності недостатньо зупинити деградацію фондового ринку, дуже важливо швидко надолужити бездарно витрачені роки, давши ринку можливість розвиватися в рази швидше зовнішніх конкурентів. З поточним підходом «заборонити і змусити» це точно не вийде. Потрібно переходити до стратегії «дозволити і мотивувати», припиняти «кошмарити», почати поважати і на ділі захищати права українських інвесторів, щоб на їхньому прикладі показати іноземному капіталу реальну зацікавленість в інвестиціях. Без цього не тільки конкуренцію за іноземних інвесторів не виграємо, але й боротьбу за внутрішніх інвесторів програємо.

Показати ще новини
Радіо NV
X