Підхід влади: розв’язувати точкові проблеми зміною правил для всіх. До чого це призведе?

13 травня 2021, 19:07

Вчора НВ.Бізнес написали про проєкт змін до Закону про НБУ.

Суть змін, тих, які наводить НВ в тексті (якщо продертися крізь юридичні формулювання) в тому, що Голова НБУ отримує право за бажання звільнити будь-якого зі своїх заступників. Зараз там система стримувань, керівників і співробітників нижче заступника голови звільнити просто, заступника голови, без особистої заяви про відставку, майже неможливо.

Відео дня

Теж вчора Фінбаланс написав, що Кабмін затвердив нові правила резервування сумнівних боргів для держкомпаній. Тут суть в тому, що сумнівна дебіторка держкомпаній і держбанків не вважається сумнівною, поки не пройде рік прострочення за цією заборгованістю. Або поки боржник прямим текстом не заявить, що «шиш, а не гроші» і компанія подасть на нього до суду.

Обидва документи поки непублічні. Хоча перший, судячи з усього, ще навіть не виносився на обговорення поза Нацбанком, а другий вже начебто затверджений указом уряду.

Що об'єднує ці, здавалося б, із зовсім різних сфер, документи? Принципи підготовки.

У держрегулювання є неписане правило. Не розв’язувати точкову проблему зміною правил гри для всієї системи. Умовно, якщо якийсь банк не виконує вимоги до капіталу це якийсь дуже важливий і потрібний банк; обійдуся без подробиць і назв, такі були і є завжди), простіше дати йому час або вейвер-спецдозвіл, ніж знижувати планку для всієї системи.

Не скажу, що правило дотримувалося в 100% випадків навіть у тому, на думку багатьох, «ідеальному НБУ». Але в цілому випадки підгонки регуляцій під потреби одного-двох «любимчиків» — були швидше винятком, ніж правилом.

Це стосується не тільки банківського регулювання, а й держрегулювання в цілому. Зміна регуляцій під точкову потребу або під «схематоз» дуже швидко призводить до того, що схематозити починає не один гравець, а все або майже всі учасники системи.

У НБУ є конфлікт між Головою і першим заступником голови. Судячи з інформації зі ЗМІ, працювати разом їм щось заважає, домовлятися не хочуть або не вміють, звільнити один одного за чинними правилами не виходить. Зміни до Закону, нібито, повинні розв’язувати проблему.

Сумнівна дебіторка. Є держкомпанія Нафтогаз, у якій на рахунках є близько двох мільярдів доларів (кеш, ОВДП, інші ліквідні активи), а держбюджету не вистачає грошей. Просто так гроші не перерахуєш, кредитувати уряд НАК згідно із законом не може. Потрібні підстави, наприклад, прибуток, з якого компанія може виплатити дивіденди. Проблема в тому, що Нафтогаз збитковий. Якщо змінити правила фінобліку, можна домалювати йому прибуток. Завдяки тому, що не визнавати сумнівну дебіторську заборгованість. Грошей від цього не додасться, але буде формальний привід віддати в бюджет наявну ліквідність.

Тобто, завдання точкові. Важливі, напевно, але як то кажуть, з розряду one-off.

Вирішувати ж їх пропонується змінами для всіх — для всього НБУ, для всіх держкомпаній. Наслідки? З самого простого, що спадає на думку: «хороший Кирило Шевченко» в НБУ теж не вічний, через кілька років там може опинитися «поганий Сергій Арбузов» (Як мінімум, є прецедент). Як бути тоді, коли колегіальність більше не буде стримувати Голову НБУ в його/її рішеннях?

У держрегулювання є неписане правило. Не вирішувати точкову проблему зміною правил гри для всієї системи

Як бути з держкомпаніями, значна частина звітності яких стане «фейковою» (як мінімум, чистий прибуток; а поза звітністю — і та сама улюблена всіма EBITDA теж)? Що з приватизацією? Як пояснити потенційному інвестору, який приїхав подивитися на прибуткову красиву компанію, що насправді грошей там немає, а прибутки — результат креативного еккаунтингу від уряду?

Або звідки Нафтогазу взяти неіснуючий прибуток, щоб перерахувати гроші в бюджет? Взяти кредит в держбанку, який візьме кредит у Нацбанку, який надрукує ще грошей? Іншого способу поки не бачу. Інфляція? Вона.

І це тільки найпростіші і найочікуваніші наслідки, їх буде набагато більше.

У загальному і цілому дуже турбує підхід влади (хто б її не представляв) до вирішень точкових одноразових завдань — зміна регуляцій, правил, законів замість розв’язання конкретної проблеми, а, може, і не проблеми. Наводить на сумні роздуми щодо і кваліфікації, і способу мислення тих, хто приймає рішення в країні.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X