Новий український правопис: чи є правове підґрунтя

20 червня 2019, 19:00

Для будь-яких змін необхідні передумови як фактичні, так і правові

Про новий український правопис було сказано вже дуже багато. Всі хто хотів зіронізувати з приводу дивакуватого звучання певних «нових» слів вже реалізували потенціал власної дотепності. Тепер найкращий час спокійно замислитись над тим, що ж відбулось і які подальші перспективи.

Відео дня

Спочатку подивимось на ситуацію з дещо нестандартної сторони. У мене, як у адвоката з питань інтелектуальної власності, таке поняття як мова викликає асоціацію саме з інтелектуальною власністю. Розвиток мови це динамічна інтелектуальна діяльність всіх і кожного, хто нею спілкується, свого роду колективне вдосконалення високоякісного інструменту суспільної взаємодії.

І не зважаючи на те, що за формальними ознаками у вузько-юридичному значенні ми не зможемо віднести українську мову до категорії інтелектуальної власності, однак в широкому сенсі слова українська мова є такою власністю. Українська мова, як суспільне інтелектуальне надбання приналежна всім особам, які нею спілкуються.

До чого я це веду? Ми всі стали свідками того, що український правопис спробували змінити без огляду на думку, право та інтерес громадян України та інших країн, які є носіями української мови.

Кабінет Міністрів України 22 травня 2019 року прийняв Постанову № 437 «Питання українського правопису», за якою погодився схвалити український правопис в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису. З відкритих джерел можна побачити, що Українська комісія з питань правопису складається з 25 осіб. Причому не прослідковується репрезентативний зв’язок зазначених осіб із більшістю носіїв української мови, яким вони запропонували нові «скрижалі» грамотності.

Чи може бути комісія джерелом мови? Як сталося, що новий правопис є повністю відірваним від реального життя (так не пишуть)? Це риторичні запитання.

Вбачається, що першопричини для реформи немає. Не краще ситуація і з повноваженнями Кабінету Міністрів України, який реформу затвердив.

Спонтанно запропоновані вузькою групою осіб (членів комісії) нові написання слів розвитком бути не можуть. Це не розвиток, а штучне втручання ззовні в закономірний хід подій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет міністрів України» він забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України. Але розвиток української (державної) мови і штучна зміна українського правопису це принципово різні речі. Саме по собі поняття «розвиток» передбачає органічні зміни в українській мові. Наприклад, в мові об'єктивно з’явились нові слова, які вживаються — це розвиток. Спонтанно запропоновані вузькою групою осіб (членів комісії) нові написання слів розвитком бути не можуть. Це не розвиток, а штучне втручання ззовні в закономірний хід подій.

Питання нового українського правопису набуває особливої гостроти через те, що його зараз неможливо розглядати у відриві від Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який незабаром вступить в силу.

Цей закон стосуватиметься кожного в Україні: приватних осіб, бізнес, політиків і т.д. Звернемо увагу на одну цікаву деталь. Закон прийнятий 25 квітня 2019 року, Постанова Кабінету міністрів України із затвердженням нового українського правопису прийнята 22 травня 2019 року. В Законі часто зустрічається поняття «український правопис». Але зрозуміло, що українські парламентарі голосуючи 25 квітня 2019 не могли голосувати за новий український правопис (його не було), а голосували вони за класичний український правопис.

Тобто винесена вже після прийняття закону постанова Кабінету міністрів України призвела до підміни понять. Отже, виникає питання яким же чином може Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» стати регулятором використання нового українського правопису, затвердженого Кабінетом Міністрів із вірогідним виходом за рамки власних повноважень? Питання, до речі, вельми непросте і може дійти навіть до Конституційного суду України.

Поки ж було цікаво дізнатись про позов, поданий до Окружного адміністративного суду м. Києва із вимогою про визнання протиправною і нечинною Постанови № 437 «Питання українського правопису». Позов поданий матір'ю учениці 7-го класу. Принаймні формально, хоча відчувається що його супроводжують професіонали. Особисто я буду із цікавістю спостерігати за розвитком цього процесу, адже ознайомившись із позовом можу сказати, що перспективи він має.

Нічого ще не закінчилось. Що буде вважатись правильним в українському правописі і хто буде вважатись грамотним покаже розвиток подій.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X