Платять давно, але не всі. Що змінює законопроєкт про новий авіазбір?

1 червня 2020, 15:15

19 травня український парламент схвалив у першому читанні Законопроєкт 2424, що передбачає введення ще одного авіаційного збору і встановлює відповідальність за його несплату. Що це означає?

Новина про законопроєкт була сприйнята неоднозначно, адже введення нового збору, коли практично всі літаки стоять на землі, а перевізники зазнають безпрецедентних збитків, виглядає принаймні дивно. Однак, досить трохи заглибитися в історію питання, щоб повернути все на свої місця і зрозуміти, що ні про яку «зраду» в цьому випадку мова не йде.

Відео дня

Плата за повітря

Авіакомпанії, що літають в українські аеропорти, повинні платити шість видів зборів, встановлених державою, розмір яких зазвичай включається у вартість авіаквитків і повітряного вантажоперевезення. Перш за все — це аеропортові збори за забезпечення зльоту-посадки, авіаційної безпеки, обслуговування пасажирів і наднормативну стоянку літаків.

Ці збори сплачуються безпосередньо аеропортам і, в основному, ними ж витрачаються на свою діяльність. По-друге — це збори за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден, які збирає державне підприємство Украерорух. По-третє — це обов’язкові платежі за кожного пасажира і за кожну тонну вантажу до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях («Спецфонд»).

Останній тип платежів використовується українським регулятором авіаційної галузі Державіаслужбою безпосередньо на забезпечення своєї діяльності, а також на оплату членських внесків до різних міжнародних організацій, перш за все в Міжнародну організацію цивільної авіації (ІКАО). Крім плати за пасажирів і вантажі, фонд поповнюється коштом певних послуг, що надаються регулятором авіаторам, а також платежів все того ж Украероруху. Саме відрахування в Спецфонд стали каменем спотикання між державою і авіакомпанією Міжнародні авіалінії України.

Платити згодні не всі

Засновуючи Спецфонд в далекому 1993 році Кабінет Міністрів України переслідував просту та зрозумілу мету — перекласти на пасажирів і вантажовідправників витрати на утримання такої дорогої і громіздкої структури як Департамент авіаційного транспорту (попередник Державіаслужби). Адже, за великим рахунком, нікому іншому функціонування цього держоргану було особливо не потрібно. В результаті, протягом майже двадцяти років українська авіаційна влада мала додаткове джерело доходу, який дозволяв їм в цілому на належному рівні представляти Україну на міжнародній авіаційній арені. Також, на відміну від багатьох державних органів, Державіаслужба намагається утримувати заробітки своїх службовців на рівні середніх зарплат в авіаційній галузі, чим успішно виконує міжнародні рекомендації ІКАО.

У 2014 році, на хвилі загального занепаду авторитету держави, основний український перевізник МАУ вирішив оскаржити законність платежів у Спецфонд і відмовився їх платити. Суди почали виносити суперечливі рішення у цій справі, які часто відбивали ступінь близькості власників авіакомпанії і політичного керівництва країни в кожен конкретний момент. Попри те, що деякі судові баталії тривають досі, основний посил від судової влади став зрозумілий: платежі в Спецфонд фактично є видом податку, а раз так, встановлювати їх розмір має Верховна Рада, а не Кабмін.

Нові-старі платежі

Не дивлячись на в цілому успішний похід «національного перевізника» проти держави, всі інші авіакомпанії продовжували і досі продовжують дисципліновано платити відрахування в Спецфонд. Розуміючи, що довго так тривати не може, Державіаслужба натиснула на профільний комітет парламенту, який і виступив автором Законопроєкту 2424. Фактично, майбутній закон слово в слово переписує положення Кабмінівського наказу від 1993 року № 819, що встановлює розмір і порядок здійснення деяких платежів у Спецфонд. Так з кожного відправленого пасажира передбачається стягувати $0.5 у внутрішньому і $2 в міжнародному сполученні. З кожної тонни надсилання чи прийому вантажу перевізник заплатить $2.5 у внутрішньому і $10 в міжнародному сполученні відповідно. Ряд категорій пасажирів, наприклад транзитні, звільняються від оплати.

Можливо, ці суми здадуться комусь надмірними, особливо з огляду на загальну кризу в авіації, а також те, що левова частка згаданих платежів піде на утримання посадовців. Але якщо звільнити авіакомпанії від їх сплати, витрати Державіаслужби доведеться покривати з бюджету, тобто з кишені кожного українця, навіть якщо він ніколи не ступить на трап літака. Головне, оцінюючи законопроєкт потрібно розуміти, що він не вводить ніяких нових зборів, а його ухвалення обумовлене виключно позицією однієї авіакомпанії, яка вирішила, що вона може літати українським небом коштом конкурентів.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X