ЄС гармонізує закони про санкції. А в Україні, схоже, створюють умови для їх обходу олігархами
Питання ефективності застосування санкцій сьогодні стоїть гостро в країнах — партнерах України. Адже економічні обмеження для росії та для тих, хто підтримує збройну агресію, не менш важливі, ніж постачання зброї чи фінансової підтримки України.
Але як знайти баланс, щоб дійсно «задушити» країну-агресора економічно і при цьому зберегти власні економіки? Та які ефективні законодавчі механізми знайти, щоб усунути можливості для обходу санкцій? Над цими питаннями працюють фахові юристи та експерти по всьому світу.
Одним із важливих кроків в цьому напрямку є рішення про включення порушення санкцій ЄС до списку кримінальних правопорушень, за яке Рада ЄС одностайно проголосувала 28 листопада. Цим рішенням європейці гармонізують своє законодавство та усувають правові лазівки для обходу санкцій.
Конкретні шляхи, якими здійснюється обхід санкцій, накладених на росію, викладені в документі, який напрацьовано в рамках Міжнародної робочої групи щодо санкцій проти Росії («група Єрмака-Макфола»). Експерти групи також надали цікаві пропозиції, як підвищити ефективність режиму санкцій, наприклад щодо їх застосування стосовно номінальних власників підсанкційних активів або вторинних санкцій на юридичних радників, що допомагають ухилятись від санкцій.
Але якщо на міжнародному рівні процес конфіскації підсанкційних активів російських олігархів та державних компаній тільки починається розробкою відповідного законодавства, то в Україні таке законодавство вже є і застосовується. Адже реалії військового часу потребували швидких і дієвих рішень.
Так, у березні 2022 року був прийнятий Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», а вже у травні - Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб» (зокрема, і зміни до Закону «Про санкції»). Саме ці рішення забезпечили правові засади для примусового вилучення в дохід держави російських активів, а також майна осіб, що підтримали збройну агресію та перебувають під санкціями РНБОУ.
Попри те, що український уряд працював над удосконаленням процедури застосування санкцій із 2014 року, практична реалізація положень законодавства була зовсім іншою. Наприклад, через низку операцій з офшорними компаніями група «ТАС» Сергія Тігіпка набула контроль над українськими активами групи «Сєвєрсталь» підсанкційного росіянина Алєксєя Мордашова. І це тільки один із прикладів.
Перед цим, швидко зорієнтувались і переоформили свої активи в Україні на маловідомих «європейських» акціонерів російські «ТНК», «Лукойл», «Транснєфть». Схожим чином «випарувався» із власності в Україні російський політик, замголови держдуми рф Алєксандр Бабаков. Його називають одним із бенефіціарів групи VS Energy, що контролює 5 обленерго в Україні, хоча в реєстрах власниками зазначаються громадяни ЄС. Застосовуючи складну структуру власності та низку офшорних компаній в різних юрисдикціях підсанкційним особам іноді вдається «сховатись» за такими корпоративними структурами, хоча ЗМІ вказували на збереження зв’язку номінальних акціонерів з «лужниківською групою».
Але дивні метарморфози відбуваються і зараз, коли — свідомо чи ні — практична реалізація положень законодавства створює лазівки для підсанкційних осіб їх уникнути.
Маленький «люфт» у рішенні РНБОУ від грудня 2022 року фактично дав можливість Новинському здійснити ряд юридичних дій, щоб вивести свої активи з-під дії санкцій
Закон «Про санкції» передбачає, зокрема, блокування активів — тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, у тому числі прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб). Так, Указом Президента 820/2022 1 грудня 2022 року введено в дію рішення РНБОУ, яким були застосовані санкції стосовно 10 фізичних осіб, а саме бізнесмена та екс-депутата Вадима Новинського, а також релігійних діячів УПЦ (МП) та РПЦ. Одним із видів санкцій, визначених цим рішенням, є блокування активів, що визначено як «тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними».
Здавалось такий «маленький відступ» від норм закону, але він фактично дав можливість підсанкційній особі розпоряджатися активами через інших юридичних осіб або здійснити дії, щоб обійти санкції.
Скоріше за все, так і сталось. Як повідомила прес-служба Smart Holding 16 січня 2023 року, група завершує поточну реструктуризацію своїх активів. Нагадаємо, що Smart Holding — одна з найбільших інвестиційних груп України, одним з її основних активів є 23,76% у гірничо-металургійному холдингу «Метінвест» (іншим основним акціонером є група SCM Ріната Ахметова).
Так в чому полягала така реструктуризація? А в тому, що її засновник та бенефіціар Вадим Новинський вирішив передати активи групи у траст. За повідомленням групи, відповідні угоди Smart Trust і Step Trust були укладені в листопаді 2022 року та зареєстровані Комісією з цінних паперів і бірж Кіпру. Довіреними особами стали фідуціарні адміністратори (трасті), які наразі повністю володіють, контролюють і управляють активами.
А вже 24 січня 2023 року РНБОУ «виправила» своє ж рішення шляхом внесення змін до санкцій щодо Новинського, застосованих відповідно до рішення від 1 грудня 2022 року. Вказані зміни були введені в дію Указом Президента України 43/2023.
Тобто, маленький «люфт» у рішенні РНБОУ від грудня 2022 року фактично дав можливість Новинському здійснити ряд юридичних дій, щоб вивести свої активи з-під дії санкцій. Тоді як зворотна дія «оновлених» санкцій навряд чи буде можливою.
Такі метарморфози із окремими рішеннями влади викликають більше питань, ніж відповідей. Якщо Україна закликає партнерів використати правові механізми для конфіскації активів підсанкційних осіб на потреби повоєнного відновлення, то не повинна створювати негативних прецедентів у власній юрисдикції.
