Нові Санжари. В чому головна комунікаційна помилка влади

24 лютого 2020, 07:00

Вміння доносити раціональні факти, налагоджувати складні комунікаційні процеси та формувати довіру, — не прості, але необхідні завдання влади

Чому люди поводяться так, як поводяться? Що їх спонукає? Страх, недовіра, ризики. Питання, «чому хороші люди роблять погані вчинки» старе, ще античні філософи дискутували про право, закон, мораль та етичні принципи.

Відео дня

На події в Нових Санжарах звідусюди дивитись боляче — поведінка місцевих, пости в соцмережах співвітчизників із Китаю, журналістські репортажі, «жертовність» міністерки з охорони здоров’я та президентська промова. Навіщо знову розкол між українцями, апелюючи милосердям та людяністю? Навіщо знову приниження тих чи інших? Адже в стаді є вожак. А барани, керовані левом, переможуть стадо левів, керованих бараном.

Чому місцеві в Нових Санжарах не зрозуміли рішення про обсервацію? Чому зустрічали співвітчизників не по-людськи? Державні накази повинні виконуватись без заперечень. А зустрічати людей із хлібом та сіллю. А де тоді патріотична ідея «українець за українця», «підтримаймо своїх»? Коли і ким озвучена та імплементована у державі та Нових Санжарах.

У моїй практиці є проект із налагодження комунікацій у неурбаністичній спільноті Житомирської області. Сам проект — надзвичайно шляхетний, соціально-освітній. Але на початках місцеві не сприймали закладені там ідеї та смисли. Тому що, говорячи з місцевими людьми незрозумілою для них тональністю, кредит довіри завоювати важко. А от опір, супротив та протистояння збудують бар'єри та неочікувані реакції.

Комунікуючи зверху, по-київськи зі столиці — не зрозуміють ні в Львівській, ні в Тернопільській областях. А прямі накази без обговорень резонують опозицією.

Комунікуючи зверху, по-київськи зі столиці — не зрозуміють ні в Львівській, ні в Тернопільській областях. А прямі накази без обговорень резонують опозицією.

Що знали у Нових Санжарах про людей, які до них приїхали із чужини під патронатом держави? Чому їх не залишили у Києві, а везуть у рідне село, де живуть їхні родини із дітьми. Хто хоче ризикувати найріднішими, коли нема іншої інформації.

Чи підготували новосанжарців до зустрічі, чи говорили київські представники із тамтешніми лідерами думок, чи місцеві розуміли, що їм нічого не загрожує? Якою тональністю розмовляли та які смисли заклали у перемовинах?

Довіру завоювати непросто. Люди інтуїтивно відчувають неправду, прагнуть чесності та щоб із ними рахувалися. Хто несе відповідальність у разі, якщо ситуація вийде з-під контролю. Це ж ляже на плечі місцевих, а не на столичну владу.

Досвід у Нових Санжарах показав, що з людьми краще по-людяному на усіх етапах інформаційного ланцюгу, а не лише там, де вигідно чи вийшло принагідно. Хоча про комунікаційні прогалини державного локомотиву із людьми, жителями та громадянами — це не лише про Санжари. І це вже не рівень емоційного сприйняття, хто кому подобається, а вміння доносити раціональні факти, налагоджувати складні комунікаційні процеси та формувати довіру. Тоді й «українець за українця» і допомога співвітчизників викликатиме відчуття патріотизму. Адже людяність — це про тональність взаємин і вміння говорити з людьми їхньою мовою та із врахуванням їхньої картини світу. А не по-київськи зверху, спускаючи накази вниз, без переліку відповідальних осіб, не враховуючи місцеву ментальність і страх за своїх рідних.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X