В'ячеслав Черкашин

Аналітик інституту соціально-економічної трансформації

У далекому 1991 році українець прокинувся в незалежній країні, економічний потенціал якої був порівнянний з економіками Португалії, Ізраїлю та Польщі. Майже через три десятиліття країни-колишні сусіди по списку пішли далеко вперед, а їх економічний потенціал на початок поточного року перевищував український відповідно в 1,55, в 2,57 і 3,85 раза. Так, найбільш некваплива економіка — португальська — росла в півтора раза швидше за українську. І сьогодні вже громадяни Угорщини, Казахстану й Алжиру побудували і розвинули у своїх державах економіки, зіставні з українською, хоча в 1991 році ледь дотягували до половини ВВП нашої країни:

Інфографіка: Всесвітній банк

Поки переважна більшість держав проводили і проводять реформи, Україна проявляє впертість у своїх економічних провалах і невдачах, а сторонні спостерігачі п’ятий рік поспіль називають нас найбільш економічно невільною юрисдикцією Європи. Але, як відомо, безвихідних ситуацій не буває, кажучи словами Станіслава Леца, «безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається», а саме: Україна приречена проводити реформи.

Однією з українських надій безперечно є IT-сектор, що динамічно розвивається. Наша країна посідає 20-те місце в світі (+4 позиції за рік), згідно з Kearney Global Services Location Index-2019. Ми найбільший експортер IT-послуг в Європі, а темп приросту їхніх продажів національних IT-компаній перевищує загальносвітовий у 5−6 разів. Отже, потрібно робити ставку на підтримку IT-сектора як однієї з найжиттєздатніших експортних галузей.

Водночас деякі країни вже ввели заходи щодо активного податкового стимулювання ІТ-сфери: Bagmane Tech Park в Індії, Парк високих технологій у Білорусі, спеціальні податкові режими на Кіпрі та в Ірландії, повне звільнення доходів IT-фахівців від прибуткового податку в Румунії і, останній приклад, з 2021 року в Росії для IT-компаній вводяться «найнижчі податкові ставки в світі». Як бачите, сфера інформаційних технологій на рівні держав стала ареною запеклої податкової конкуренції за інвестиції та персонал. При цьому Україна зі своїми 59,5% податкового навантаження на рівні компаній поки не в змозі успішно конкурувати з іншими юрисдикціями:

Інфографіка: таблиця автора

За таких умов українська влада має, як мінімум, остаточно відмовитися від будь-яких планів і намірів щодо посилення заходів регулювання і зростання податкового навантаження на галузь, а, по-хорошому, подати галузі руку допомоги і підтримки з виконанням таких головних завдань:

— довести загальне податкове навантаження IT-компаній до рівня основних держав-конкурентів, галузь повинна стати податково конкурентною;

— створити дружнє регуляторне середовище, що не опонує підприємцям на 3-й групі єдиного податку і без механізмів їх примусу до роботи найманими працівниками, і, за можливості, середовище, яке навіть переманює в країну фахівців з-за кордону;

— сприяти капіталізації та зростанню інвестиційної привабливості українських компаній, зробивши серйозну заявку на досягнення Україною протягом найближчих років європейського і світового лідерства.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Практично аналогічні побажання містять два укази президента України «Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку ІТ-індустрії в Україні» від 03.09.2020 року та «Про деякі заходи щодо залучення підприємців, висококваліфікованих фахівців, які є громадянами Республіки Білорусь» від 04.10.2020 року.

Але ось що вийшло насправді: після року анонсів від профільного міністерства та комітету парламенту, безлічі робочих груп, нарад та івентів, побачив світло законопроєкт «Про стимулювання цифрової економіки України» (реєстр. 4303 від 02.11.2020 року), що просуває так званий особливий правовий режим Дія.City. Зазначений проєкт, до речі, як ідея вельми новаторський, і його податковий супутник (поки не зареєстрований у парламенті проєкт від 27.10.2020) пропонує індустрії інформаційних технологій таке:

• податкове середовище:

Інфографіка: таблиця автора

Як видно з таблиці, нова модель навіть близько не є конкурентною за рівнем податкового навантаження IT-компаній ані в порівнянні з основними державами-конкурентами (потрібно не більше 20−25%), ані всередині країни (фізичні особи-підприємці на єдиному податку — скорочено ФОП на ЄП).

На цьому сюрпризи не закінчуються. Резиденти Дія.City замість повноцінного податку на прибуток підприємств отримують його урізаний і вкрай сирий варіант (на основі оподаткування окремих операцій з розподілу прибутку і прирівняних до них операцій) за аналогією з податком на виведений капітал (скорочено ПнВК).

Ризики його впровадження:

— створює ризики уникнення оподаткування і складності взаємодії двох систем оподаткування прибутку;

— нова модель містить норми, що мають ознаки прихованого обмеження на операції з платниками єдиного податку (пп. 135.2.1.15, 141.9.2.13 і пункт 54 підрозділу 4 розділу ХХ податкового проєкту). Навіть більше, вводиться незрозуміла конструкція, коли витрати компанії більше дозволеної суми (5% або 20% суми витрат від будь-якої діяльності за показниками «Звіту про прибутки і збитки») формують її дохід, який потрібно обкладати податком. Це призводить до того, що виплати ІТ-компанії на адресу суб'єктів, що працюють за спрощеною системою оподаткування, прирівняно до небажаних і шкідливих (по суті, операції з ФОП на ЄП прирівнюються до операцій з офшорами), що руйнує перевірену й успішну систему взаємодії на ІТ-ринку;

— ПнВК для одного сектора економіки зашкодить реформі корпоративного податку в цілому. Якщо і вводити ПнВК, то не імітаційним способом, а для всіх компаній, як обіцяв президент і Національна рада реформ. Тим паче часткової реформи вочевидь недостатньо, щоб досягти відчутного ефекту для економіки і суттєво скоротити корупційні можливості в адмініструванні податку.

У контексті податкового навантаження на працю небажаними також залишаються збереження сплати військового збору і застосування ставки ЄСВ у розмірі 22% для гіг-працівників (слабка спроба створення альтернативи спрощеній системі).

• регуляторне середовище:

Ситуація виглядає ще гірше. Проєкт 4303 не спрямований на розвиток всієї ІТ-індустрії. Значна кількість стартапів і малих компаній не охоплюється заходами стимулювання — резидентами Дія.City зможуть стати тільки юридичні особи. Але знову-таки не всі — малі компанії із сукупною чисельністю осіб, залучених у ролі працівників/гіг-працівників, до 9 осіб також не мають права на отримання преференційного статусу (п. 3 ст. 6 проєкту). Зазначене несе ознаки дискримінації за формою підприємства і чисельністю його персоналу.

Читайте також:

Олександр Борняков

Дехто з гравців IT-ринку хоче більше коней в упряжку, а Мінцифри пропонує Tesla

Крім цього, галузь, що вижила і розвивається всупереч недружній політиці держави, отримує нового регулятора ринку — у вигляді Мінцифри (ст. 12 проєкту) зі значними дискреційними повноваженнями, а саме: з правом визначення істотних ознак, які мають/не мають «дозволені» види діяльності (п. 2 ст. 7 проєкту), право дозволити/відмовити в набутті статусу резидента Дія.City, зокрема на свій розсуд погоджувати плани реалізації стартап-проєктів (п. 6 і 12 ст. 9 проєкту), нова структура здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства, проводить перевірки, встановлює і збирає звітність (п. 3 ст. 12 проєкту).

Отже, проєкт 4303 і його податковий супутник у своєму нинішньому форматі:

— може дестабілізувати один з успішних секторів, здатних витягнути країну з економічної стагнації;

— починає прихований наступ на спрощену систему оподаткування, не гарантуючи усунення ризиків перекваліфікації співпраці з ФОП на ЄП у трудові відносини й агресивних дій з боку правоохоронних органів;

— імітаційним способом вводить майже нікому не потрібний у такому вигляді податок на виведений капітал, досягаючи формального виконання політичних обіцянок;

— посилює регуляторну політику для сфери інформаційних технологій.

Мабуть, наша влада так влаштована, що вона, на превеликий жаль, хоче вирішувати тільки ті проблеми, які, як їй здається, зараз актуальні, не обтяжуючи себе консультаціями з ключовими стейкхолдерами від бізнесу і громадянського суспільства.