Криза на руку. Що змінилося в методах управління компанією за останній рік
Три основні речі, що змінили мій підхід до завдань керівника.
Перша вимога, яку криза висунула до керівника, — ви маєте бути дуже дисциплінованою людиною. У вас має бути чіткий режим та графік. Має бути час, коли ви працюєте, і час, коли ви відпочиваєте. За останні півтора року я бачила багато людей, які заплутувалися в часі, не могли відокремити «робоче» від «особистого», і в результаті робота для них перетворювалася на нескінченний подразник, що генерує пригніченість і невдоволення собою. Дисципліна, уміння розподілити сили, здатність залишати час для себе, для відпочинку та перемикання — і при цьому бути глибоко зануреним у роботу — це дуже важливо.
Точно можу запевнити, що для мене як керівника зросла швидкість прийняття рішень. Щонайменше вдвічі. В умовах, в яких ми опинилися, швидкість набула дедалі більшого значення. Так, іноді швидкість негативно позначається на якості, а для нас якість дуже важлива. Тому деякі проекти досі не запущені, але ми не відкладаємо їх до кращих часів, а постійно над ними працюємо.
Дисципліна важлива не тільки для керівника, але і його підлеглих. І ключова роль керівника — налагодити дисципліну на всіх рівнях. Проблема зовсім не в тому, що люди «відлинюють», а в тому, що у віддаленому режимі вони не можуть відірватися від роботи цілодобово, не можуть розмежувати робочий та особистий час. А це абсолютно неефективно.
Друга вимога до керівника — ви повинні приділяти набагато більше часу та уваги контролю над тим, що саме роблять ваші підлеглі. Знову ж таки, не тому, що, сидячи вдома, вони ледарюють. Завдання зовсім інше: контролювати те, яку мету вони мають, чим саме вони зараз зайняті. Коли ти перебуваєш у постійному контакті, в одному офісі, це набагато легше визначити за поглядом, розмовами, обстановкою в колективі. Коли ж ти поза офісом, ти можеш поставити кілька запитань і отримати несподівані відповіді. Людина страшенно зайнята, кудись несеться стрімголов, але під час розмови з’ясовується, що несеться вона у зовсім інший бік. Я кажу саме про такий контроль. Правильна постановка спільних цілей, промовляння цих цілей, чітке донесення до людей того, що від них вимагається, і контроль того, куди і з яким результатом ми всі разом дійшли, це має колосальне значення, коли ви працюєте у віддаленому режимі.
Я вважаю, що нам є за що сказати дякую карантину. Він зумів зробити нас усіх дисциплінованішими і людянішими.
Для мене це завдання актуальне наразі, коли стало зрозуміло, що ми навряд чи взагалі повернемося до «класичного» режиму офісної роботи у форматі, що був до пандемії. У зв’язку з цим дуже важливо зберігати поінформованість працівників про ті процеси, що тривають у компанії. Тобто не просто контролювати співробітників, а й постійно інформувати про те, що і чому відбувається. Своєчасна та чітко налагоджена комунікація важлива зараз як ніколи.
Наприклад, у нашій системі з’явилося регулярне, дуже щільне спілкування керівників не лише з директорами магазинів, а й з усією адміністративною командою. Ми реально стали більше сілкуватися один з одним. Карантин дав нам можливість зрозуміти, що важливо зберігати постійний контакт, слухати тих, хто перебуває на передовій, хто краще за нас знає і відчуває, чого хоче клієнт.
І третя вимога до керівника — це необхідність турботи про емоційну атмосферу в колективі. Те, чому ми раніше також приділяли увагу, але не надто активно. Збереження емоційного контакту, згладжування протиріч — це велика робота. Якщо раніше 80% мого часу було присвячено безпосередньо роботі, а 20 відсотків — роботі з людьми, то зараз це 50/50. І результат не став гіршим.
По суті, ми завжди були дбайливою компанією. Але якщо раніше ця турбота була насамперед спрямована на клієнта, то тепер клієнт і співробітник стали для нас рівноцінними фігурами. На початку кризи головним завданням було зберегти команду. І нам це, на щастя, вдалося. Тепер новий рівень турботи про людей проявляється у багатьох елементах, здавалося б, непомітних. Для більшості з нас карантин став одкровенням. Перегляд цінностей. І мені видається, світ загалом став більш людяним. Турбота про людину є квінтесенцією багатьох проєктів, що запускаються зараз.
Щира турбота про співробітників є дуже важливою. Ми думаємо про те, чим вони живуть, чи все в них гаразд, чи не потрібна якась допомога. Наприклад, ми перевіряємо, як виглядає їхнє робоче місце в онлайн, щоб переконатися, що співробітнику комфортно. Нам регулярно доводиться промацувати емоційну атмосферу — через анкетування, через особисті розмови. Раніше на це не витрачали багато часу: людина в офісі чимось зайнята, посміхається. А тепер треба не забути вкотре запитати, чи все в неї гаразд. Придивитися, дослухатися, зазначити, чи немає якихось знаків, що насторожують. І особисто мене тішить те, що така потреба якраз і виникла.
Я вважаю, що нам є за що сказати дякую карантину. Він зумів зробити нас усіх дисциплінованішими і людянішими. І навчив більше цінувати справді важливі у житті речі.
