Нове покоління податкової міліції
Цифри. Вони говорять самі за себе: в світовому рейтингу Україна перебуває на 76 місці за легкістю ведення бізнесу.
Інші пострадянські країни вирвалися на десятки кроків вперед. Наприклад, за рейтингом Світового банку Казахстан на 36 місці, а Білорусь на 38 місці. Незважаючи на чотирирічні реформи, ринкову економіку і прогресивний менеджмент на високих посадах, Україна продовжує програвати в усіх світових "марафонах" за рейтингами.
Така оцінка країни свідчить про "простоту" регулювання бізнесу, а також про можливості захисту прав власності. Такий рейтинг – фактор, що відлякує, для інвесторів, відтік яких в рази збільшився в Україні за останні десять років.
Є багато причин, через які Україну все рідше розглядають як майданчик для інвестицій: починаючи від варварських масштабів корупції, імміграції "інтелекту", архаїчної системи права і закінчуючи незацікавленістю влади в розвитку підприємницького і конкурентного ринку. Але у всього цього є першопричина – непереборне прагнення політиків і чиновників використовувати владу і правоохоронні органи, щоб нажитися на прибуткових секторах економіки.
У цій моделі і в такий монополії держави і народжуються все нові й нові репресивні органи, що підвищують ефективність паразитування на бізнесі та працюють на благо магнатів, спраглих легких грошей і європейського смаку життя. В Україні таким органом була податкова міліція. З регулярними наїздами на інвесторів, жахливими обшуками, грабунком, здирництвом та нескінченними "перевірками сплати податків і зборів". При цьому кожна наступна влада обіцяла цього монстра реформувати. І протягом багатьох років європейські та американські бізнесмени чекали, в надії, що ці обіцянки нарешті обростуть реальними фактами і справами.
І цей час настав. Все почалося зі випадковості – півтора року тому депутати помилково виключили з Податкового кодексу норму про податкову міліцію. В результаті виник юридичний хаос – суди частково перестали приймати докази від податкової міліції, а іноді й зовсім не визнавали слідчих цього органу. Повернути монстру колишню владу не наважилися, і виправити помилку вирішили написанням законопроекту про новий орган, який розслідуватиме економічні злочини. Так, з випадкової помилки парламенту почалася одна з найбільш очікуваних реформ правоохоронних органів в реальному секторі економіки.
Наступним кроком було схвалення урядом законопроекту про створення нової служби – Служби фінансового розслідування (СФР). Але в парламент закон так і не потрапив. Причина відмови прем'єр-міністра подавати законопроект до Верховної Ради залишається загадкою. Можливо, не змогли узгодити всі важелі управління директором такого органу.
В кінці березня була зроблена третя спроба з реформування податкової міліції. Народний депутат Ніна Южаніна спочатку презентувала, а потім зареєструвала законопроект №8157 Про Національне бюро фінансової безпеки. Документ розроблявся за дорученням глави держави. Якщо коротко, президент хоче створити в своїй вертикалі новий правоохоронний орган НБФБ, з новою назвою, але старими функціями і практикою роботи. Розпочнеться епоха нового покоління податкової міліції. Але не всі бачать в цьому поколінні прокляття. Адже нинішня влада неодноразово довела, що може копіювати помилки попередників за бажанням свого політичного лідера.
Втім, крім не до кінця ясної мети створення такої "аналітично-правоохоронної структури", команда президента вибрала ще й дуже дивну стратегію її створення.
Є два способи формування нових державних інституцій: або нав'язливо проштовхувати таку ініціативу через парламент, не звертаючи уваги на крики бізнесу і громадськості (push-стратегія), або залучати до його створення зацікавлених стейкхолдерів і громадський сектор (pull-стратегія). На жаль, в нашій країні друга, здорова і логічна стратегія, використовується тільки у виняткових випадках, наприклад при створенні НАБУ. Як правило, нововведення в правоохоронному секторі відбувалися через push – ламаючи парламент і суспільство через коліно.
Законопроект про НБФБ не буде винятком. Від Ради вимагатимуть голосів, заганяючи депутатів у пастку. Ні голос бізнесу, ні голос громадськості не буде почутий. У країні створюється новий правоохоронний орган, який буде збирати всю допустиму базу інформації по підприємствах, включно з кредитними історіями, реєстром виборців і навіть зразками ДНК. Логіка документа передбачає також роботу штатних і позаштатних агентів, а також осіб, які за матеріальну і моральну винагороду співпрацюватимуть з бюро для розкриття фінансової злочинності. Фактично це буде контррозвідувальний силовий орган. При цьому про ліквідацію діючих правоохоронних структур – підрозділів СБУ, Нацполіціі і ГПУ – ніхто не подбав, вони продовжать свою роботу нарівні з новим органом.
Дивує і той факт, що голові НБФБ надаються безпрецедентні повноваження порівнянні з повноваженнями генпрокурора. Наприклад, директор Бюро за погодженням з прокурором може витребувати будь-яке кримінальне провадження, навіть якщо встановлене правопорушення непідслідне НБФБ. Така норма несе прямий ризик роботі НАБУ й інших правоохоронних органів, де будь-яку незручну для влади справу передаватимуть в бюро для закриття або "гальмування".
Але ключове – це управління НБФБ. Згідно із законопроектом, директора Бюро призначає та звільняє президент. Такі повноваження глави держави не передбачені Конституцією, але раніше таке вже практикувалося, наприклад, при формуванні НАБУ, голову якого також призначає і звільняє президент за рішенням спеціальної Конкурсної комісії або комісії з аудиту. Але у випадку з НБФБ є два нюанси, які повністю спотворюють початкову ідею створення незалежного органу.
Перший – членами Конкурсної комісії з відбору голови НБФБ можуть бути представники влади і ми вже бачили результати такої роботи при відборі директора Державного бюро розслідувань. Через політичні розбіжності комісія довгий час не могла вибрати керівника правоохоронного органу, в результаті процес затягнувся на 1,5 року і закінчився безліччю порушень і судовими позовами.
Другий нюанс процедура звільнення директора НБФБ. Згідно з нормами законопроекту, директор буде повністю залежним від оцінки, яку дадуть йому президент або парламент. При цьому законопроект ніяк не регламентує і не описує критерії, якими повинні керуватися депутати або президент приймаючи рішення про негативну оцінку роботи НБФБ. Це маніпулятивний інструмент, який завжди дозволить, показати директору Бюро його місце в "правоохоронній монархії" і вказувати які кримінальні провадження "треба" або "не треба" розслідувати.
Історія зі створенням НБФБ показує, що керівництво країни так і не вивчило простий урок: волюнтаристський, непрозорий і егоїстичний підхід до формування нових державних органів, тим більше причетних до розслідування економічних злочинів, призводить лише до одного – бізнес замикається в собі і шукає способи захисту від нових поколінь "міліціонерів". І як результат – збільшення сегмента тіньової економіки, офшоризація, зниження економічного зростання, падіння країни в світових рейтингах і ще більший відтік інвестицій.
