Йдемо за приладами. Інтеграція в нову команду на віддаленій роботі

7 лютого 2021, 16:02

Про роботу в режимі онлайн сьогодні говорять багато. Здавалося б, усі вже розібралися, як її організувати. Насправді ж виникає маса непередбачених складнощів. Особливо — якщо ви починаєте працювати в новій команді.

Спільно з економістом Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (OECD) Марією Алексинсько. ми вирішили розібратися з найпідступнішими підводними каменями процесу адаптації співробітників і їхньою роботою з новими колегами на карантині. У Марії — свіжий досвід входу в нову організацію, що об'єднує 37 держав, і ще з першого дня вона працює у віддаленому форматі.

Відео дня

Пункт перший. Дезорієнтація.

У багатьох організаціях і до пандемії не було чітких процедур введення в посаду нових співробітників. Надія часто на те, що розуміння з’явиться в процесі («розбереться!»). І якщо в нормальному режимі «відкритих очей і вух» у такої надії є шанси, то в онлайн-режимі новачок часто впадає в стан прострації. Не зрозуміло хто і що робить. Не ясно де закінчуються межі своєї роботи, і починаються межі відповідальності інших. Не ясно у кого і як просити допомогу.

З боку все просто: не сказали — запитай сам.

Але ось тут і виникають внутрішні пастка:

«Потрібно справити добре перше враження, показати себе компетентним»

«Вже тричі зідзвонився з керівництвом, вони вже напевно пошкодували, що найняли таке джерело проблем»

«Всі так зайняті, не хочу їх відволікати і здатися несамостійним. Гаразд, у процесі все зрозумію»

Зрештою наростає стрес. Поглиблюються помилкові відчуття власної неповороткості, недогадливості. Гірше: береться під сумнів власна компетенція.

Тому вкрай важливо в перші ж дні попросити (якщо вам не видали) опис структури компанії, чіткий опис власної зони відповідальності та обов’язків. Особливо чутливо відгукнутися на пропозицію шефа скласти чіткий робочий план, бажано з уточненням результатів роботи і з тим, як і коли буде вимірюватися поступ у роботі. Якщо він не пропонує цього, призначити самому з ним зустріч, попередивши, скільки вона займе часу, і про що буде мова.

Під час зустрічі з новим начальством важливо поставити такі питання: Розкажіть про історію даної команди: хто і як давно в ній працює, на яких проєктах. Як ви бачите мою роль у команді? З ким я буду працювати безпосередньо без підпорядкування, а з ким у підпорядкуванні? Якому способу зв’язку ви віддаєте перевагу? Який ваш стиль роботи і якого стилю ви очікуєте від мене: ставити вас у копію всіх мейлів або тільки найважливіших? З якою періодичністю доповідати про виконану роботу?

Для себе: шукаючи зустрічі з керівництвом, і стачивлячи всі ці запитання, не вважати себе божевільним, якому «найбільше треба». Не вимагати від себе швидкості там, де для її набору поки немає ніяких умов. Виділити час на ознайомлення з бізнес-процесами.

І ще один нюанс: якщо, звертаючись по консультацію або допомогу, ви відчуваєте сором і незручність, ця напруженість автоматично передається співрозмовнику. І тоді ваше запитання (на підсвідомому рівні) отримує позначку «несуттєвий», а комунікація сприйметься як тягар, якого хочеться позбутися. Це якраз той випадок, коли неправомочність геть відключає легкість і почуття гумору. Тому перед дзвінком зупиніться на секунду. Чи важливе питання для профілактики майбутніх проблем? Чи допоможе швидше стати колегами, а не просто окремими гвинтиками в системі? Якщо так, включайте чарівність і — вперед.

Пункт другий. Менше можливостей неформально поговорити

Немає «кавування», перекурів, спільних обідів, можливості вийти на терасу і перекинутися двома словами. Про негативні наслідки цього говорять навіть фахівці, які не особливо-то й люблять багато спілкуватися. Ось як це коментує мій клієнт — IT-консультант великої аутсорсингової компанії:

«Я знайшов безліч зручностей у роботі на віддаленці. А ось в спілкуванні з колегами… Начебто мені і немає великої різниці, знайомий з людиною особисто чи ні. Але на емоційному рівні присутній невловимий дискомфорт. Не знаю навіть, чому. Я і сам швидше піду назустріч партнерам, яких бачив колись особисто — навіть якщо вони поводились колись не зовсім коректно або просять зробити значно більше, ніж ми домовлялися».

Чому? У будь-якому колективі, особливо новому, людина інстинктивно ділить всіх учасників на два табори — «чужі» і «свої». Кілька зустрічей, обмін жартами і новинами — знаходиться загальне, знайоме. І «чужі» (незнайомі) поступово стають «відомими», «близькими», «своїми». З ними можна потайки поскаржитися на дивацтва шефа. Дізнатися, який секретар швидше проверне терміновий документ. Попросити допомогу. Допомогти самому. З цього всього складається причетність до нового колективу, в ідеалі — до команди.

Особистий контакт дає можливість перевести «чужих» у «свої» швидше. Вам розкажуть більше, щире, охочіше, якщо ви знайомі особисто. Отже, висновок — ініціюйте максимально можливо «об'ємне» спілкування з перших днів то й годин) роботи. Не чекайте, коли вам потрібно буде звертатися до колег по допомогу, ініціюйте неформальні зустрічі саме для знайомства. Складіть список колег, і починайте розсилати мейли із запрошеннями. В ідеалі це мають бути живі зустрічі (скажімо, на обід). Можна «каву по скайпу». І тільки в крайньому разі телефон.

В обов’язкову програму перших днів мають увійти зустрічі з прямими колегами, а також з секретарями, з IT-підтримкою, з відділом кадрів. Під час зустрічей проявіть зацікавленість у людині: як довго вона в компанії? Над чим працює? З яких питань можна до неї звертатися, а з яких краще до інших, і до кого? Як їй працюється на відаленці, чи не складно? І тільки потім: що вона вам порадить. Рідко хто вам відмовить у такій зустрічі, а щира зацікавленість у колезі допоможе розтопити лід. Зокрема, секретарі обожнюють, коли до них ставляться на рівних, а не як до обслуговуючого персоналу, і після такої розмови виділятимуть вас серед інших колег.

Пункт третій. Баланс роботи й особистого життя

За час карантину багато хто вже зрозумів, що віддаленка зовсім не сприяє балансу роботи й особистого життя. Але новому співробітнику особливо важко:

«Потрібно швидше показати себе в роботі»

«Один раз варто пропустити дзвінок, і будуть думати, що я занадто швидко розслабився і зловживаю віддаленкою»

Кредит довіри ще не напрацьований, і ось починається штучне його напрацювання посиленим пристосуванням життя під роботу, обідами за екраном, ночівлями з телефоном, розсилкою мейлів о 3 ранку для посилення ефекту «продуктивного» «відповідального» працівника. Триразово посилено на віддаленці (не складно ж, ми ж удома). І знову накрутка стресу, безсоння, напруження стосунків у сім'ї.

Щоб цього уникнути, знову дуже важливо не тільки з’ясувати стиль керівництва, а й поставити свої тимчасові рамки роботи. Уточнити, чи є якийсь проміжок часу, коли всі співробітники зобов’язані бути доступні, а коли можуть бути поза доступом (включно з денним часом).

А в особистому житті неодмінно усвідомлено виділяти свій вільний час, і завзято його охороняти — на щоденні обіди, вечері, прогулянки і хобі. І пам’ятайте, при низькому старті без підготовки ви довго не пробіжите. Але ж ваша мета — підготувати і пробігти марафон. Тож дозуйте сили з самого початку. Хай щастить.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X