Історія однієї суперечки. Чому норвезькі товари коштують дорого для українців
Тонкощі бізнесу в Україні очима норвезького інвестора
У 2008 році в Осло була створена Норвезько-Українська Торгова Палата. Тоді в ній було всього 8 компаній. Сьогодні вона об'єднує понад сто великих і маленьких підприємств з обох країн. А безумовним лідером торгового балансу є норвезькі морепродукти.
Норвезький прапор на цінниках в рибному відділі українських супермаркетів уже давно став символом якості, а логістичні процеси вже настільки налагоджені, що з моменту вилову риби в морі до надходження її на прилавок у Києві проходить трохи більше доби.
Наша компанія — найбільший в світі експортер пелагічних сортів риби —почала співпрацювати з Україною в 2009 році. За цей час нам доводилося стикатися з різного виду труднощами. За часів Януковича-Азарова наші контейнери просто зупиняли в Миколаївському порту і тримали по кілька днів в надії отримати хабара. Пізніше нам влаштовували маски-шоу з вилученням всієї ділової документації і техніки. Але за допомогою нашої наполегливості і хорошої репутації, ми змогли впоратися з цими труднощами і продовжити вести бізнес в Україні.
Однак найскладнішим випробуванням став обман з боку українського партнера, з яким ми співпрацювали більше 6 років. Він отримав продукцію на $3 мільйони, успішно реалізував її і не розплатився з нашою компанією.
Ми завжди діємо в правовому полі, тому відразу звернулися до міжнародного арбітражу, який встановив факт порушення контракту і стягнув борг. Ми виграли всі можливі суди в цій справі: від Запоріжжя, де розташований завод цього партнера, до Верховного Суду в Києві.
Але як показує практика — виграти суд в Україні ще нічого не означає. Поки тривали тяжби, штучно затягувані опонентами і судами, наш недавній партнер зміг переоформити свій завод на новостворену компанію, а також вивести всі кошти зі своїх рахунків.
Здавалося б, стандартна ситуація для українських реалій, яка переросла з комерційної суперечки в кримінальну справу, яка розслідується українськими правоохоронними органами. Зазвичай вони не виходять за межі взаємодії двох конкретних компаній.
Але в нашому випадку з’явився один наслідок, що відчули всі учасники норвезько-української зовнішньоекономічної діяльності. Це зростання цін на товари, що імпортуються в Україну з Норвегії.
Адже експортні поставки товарів як правило страхуються. Вартість такої страховки включається в ціну товару. Угода, за якою ми судимося з нашим контрагентом з України, була застрахована національною кредитно-страховою компанією, GIEK Kredittforsikring AS, що належить норвезькому міністерству торгівлі, промисловості і рибальства. Це дуже важливий інструмент в торгівлі з країнами з високими ризиками, оскільки угода гарантується Норвезьким державою.
Після того як українська компанія відмовилася розплатитися за товар, GIEK Kredittforsikring AS покрив частину втраченої суми. Грубо кажучи, оскільки компанія державна то норвезькі платники податків заплатили за товар, який отримали наші колишні українські партнери. Потім GIEK Kredittforsikring AS практично повністю припинив страхувати експорт в українському напрямку.
Таке вимушене рішення державного агентства ускладнило умови торгівлі для всіх норвезьких постачальників продукції в Україну. Інші страхові фонди відмовляються страхувати операції з Україною або істотно підвищують вартість такої страховки. Норвезькі товари будуть коштувати дорожче для українських споживачів доти, поки не буде вирішено нашу суперечку з місцевим партнером.
Подібні кейси в цілому негативно впливають на інвестиційну привабливість України, яка оголосила безпрецедентне полювання на інвесторів. Кожен раз, коли український уряд або інші топ-чиновники запрошують норвезькі компанії вкладати інвестиції у вашу країну, виникає історія про продукцію на $3 млн, які так і не були отримані норвезьким експортером. І вона змушує потенційних інвесторів сильно задуматися про привабливість України, як місця для вкладення своїх коштів і зусиль.
Ми уважно стежимо за розвитком економіки України і щиро віримо, що тут є всі можливості для великих інвестицій. Україна могла б стати не тільки ринком збуту морепродуктів. За позитивного інвестиційного клімату нам було б цікаво створити тут хаб з переробки морепродуктів. Уже з території України товари з високою доданою вартістю будуть доставлятися на європейський ринок.
Ми та інші норвезькі компанії знаємо, як будувати бізнес і створювати робочі місця. Але нам потрібні чесні і незалежні суди, ефективна правоохоронна система, а також прозорі правила єдині для всіх.
Норвегія синхронно із Заходом ввела санкції проти Росії у відповідь на агресію проти України, і на відміну від Заходу, норвежці зробили це на постійній основі. Підтримка України коштувала норвезьким експортерам величезного ринку збуту морепродуктів у російському напрямку. Зараз же Україна з допомогою недореформованої судової системи змушує норвезьких платників податків заплатити за зірваний контракт.
