Не любите MBA? Даремно

18 січня, 20:52
896
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Скепсис українських топ-менеджерів щодо бізнес-освіти помилковий

Спілкуючись з українськими топ-менеджерами, я неодноразово зустрічав серед них скептичне ставлення до бізнес-освіти. Вони майже в один голос кажуть: головне - досвід, а MBA - це просто прикраса резюме. Вишенька на торті.

Широко відома фраза Юрія Косюка, ключового акціонера компанії Миронівський хлібопродукт: "MBA лише роздуває его".

Мені здається, це трохи дивне ставлення до науки управління бізнесом. У той час як західні компанії дозволяють найкращим співробітникам отримати ступінь MBA за рахунок корпоративного бюджету, українські компанії часом не хочуть навіть надати співробітнику відпустку на навчання.

Я озвучив цю проблему під час розмови з Полом Полманом, легендарним топ-менеджером британо-голландського гіганта харчової індустрії Unilever [Полман залишив посаду в кінці минулого року]. Він щиро не зрозумів, чому в Україні таке ставлення до MBA. "Звичайно, треба уважно вибирати програму навчання, - сказав він тоді. - Але є дуже практичні і корисні MBA".

Особливий скепсис до ступеня MBA я зустрічав серед компаній технологічного сектора. Більшістю українських стартапів керують їх засновники, а не найняті для цієї мети топ-менеджери. З одного боку, можна зрозуміти - ти створив, скажімо, софтверний продукт і розумієш, як його розвивати. Ти гориш цією ідеєю і знаєш, як мотивувати співробітників теж нею горіти. Але весь цей бізнесовий харизматизм і візіонерство не зможе замінити собою майстерність урізати витрати, залучати інвестиції та вибудовувати робочу бізнес-модель.

Я зацікавився українськими MBA-програмами. Оскільки живу в Києві, звернув увагу на столичний ринок таких програм і, зокрема, на Києво-Могилянську бізнес-школу. Ознайомився з підручниками, за якими там вчать студентів. І мушу сказати, ці підручники мені сподобалися. Там і бюджетування, і робота з фінансовими інструментами, і маркетинг.

MBA – це не мотиваційний тренінг, не вечірка з коктейлями

Студентів цієї бізнес-школи возять на українські підприємства, наприклад, аграрні та харчові, щоб вони на практиці вивчили ту чи іншу бізнес-модель. Я запитав одного зі студентів цієї школи, про що він пише дипломну роботу – його диплом був про побудову онлайн-магазину для роботи на європейському ринку. Цілком собі практична тема, а не якісь там роздуми про історію глобалізації або погляди Мільтона Фрідмана, як то буває в економічній магістратурі. До того ж, студенти MBA-програм заводять корисні знайомства, що в світі бізнесу дуже важливо.

Звичайно, в умовах практично повної відсутності кредитів на освіту в Україні, дозволити собі стаціонарну або навіть заочну MBA-освіту може далеко не кожен. Але, врешті-решт, є онлайн-платформи такі, як Coursera або Udacity, де можна безкоштовно вибудувати собі індивідуальну програму бізнес-навчання.

Ще одна альтернатива MBA – програма Інституту сертифікованих фінансових аналітиків CFA. Правда, вона більше заточена під фінанси та управління фінансовими активами, але теж може бути дуже корисною для роботи в бізнесі. Зрештою, закони економіки однакові на будь-якому ринку – хоч фінансовому, хоч енергетичному, хоч споживчому.

У багатьох українських компаніях, на жаль, власники нерідко підтягують на ключові посади своїх родичів. Нібито особиста довіра важливіша за бізнес-кваліфікацію. Але це помилка, за яку ми в кінцевому підсумку платимо дефіцитом інновацій та повільним економічним зростанням.

Кумівство в Україні завжди було відмінною рисою олігархічного бізнесу і державних компаній, які загрузли в корупційних схемах нечистих на руку ділків. Ми всі пам'ятаємо, скільки заяв зробив, будучи міністром економіки, Айварас Абромавічус, якому регулярно дзвонили герої кулуарної політики і просили призначити на посаду топ-менеджера держкомпанії ту чи іншу потрібну людину.

MBA – це не мотиваційний тренінг, не річна вечірка з коктейлями і не дискусійний клуб про проблеми економічного розвитку світу. Це аналіз корпоративної звітності Kernel, вивчення кейса масштабування Amazon, розуміння маркетингової стратегії Huawei і вміння розібратися, коли потрібно продати міноритарну частку в компанії, а коли варто залучити боргове фінансування.

Я не буду стверджувати, що MBA-програма з кожного може зробити Ілона Маска, Тіма Кука або Масайоші Сана. Але ось що можна стверджувати однозначно: краще набити гуль в бізнес-школі, ніж на ринку, заплативши за них збитками, проблемами і втратою репутації.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Читайте новий номер журналу НВ

Передплатіть журнал НВ та читайте новий номер вже зараз. Передплатники також отримують доступ до архівних номерів журналу НВ. Вартість передплати журналу на 3 місяці усього 59 грн.

Передплатити журнал