Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

Навіщо Україні відкрите небо з ЄС

21 жовтня 2016, 10:41
1238
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Днями Europe Without Barriers провели круглий стіл про перспективи Угоди про єдиний авіаційний простір між Україною та ЄС (САП)

Угода передбачає зняття обмежень у повітряному сполученні між Україною та ЄС, т. зв. «відкрите небо», а також вільний доступ перевізників на внутрішні ринки. Крім того, складовою частиною домовленості є імплементація Україною базових положень європейського законодавства у сфері авіації.

Угоду було парафовано в 2013 році і з тих пір вона чекає на підписання. Раніше активно обговорювалися різні причини такої тривалої паузи – від змови українських авіакомпаній, які не хочуть відкривати ринок, до геополітичних теорій. Офіційно – європейські партнери не підписують угоду через суперечки між Великобританією і Іспанією щодо Гібралтару.

Важко сказати, що насправді зупинило процедуру підписання САП. Можливо це дійсно наслідок складних переговорів про юрисдикцію над Гібралтаром, а ЄС може просто втратив інтерес і угода загубилася в нескінченних коридорах європейської бюрократії.

Можна припустити, що сьогодні українські перевізники більше зацікавлені в доступі на ринок ЄС ніж європейські авіакомпанії в Україну.

На круглому столі було презентовано цілих чотири стратегії підписання САП, а також обговорювався action plan, як вплинути на позицію Великобританії та Іспанії. Дійсно зроблена непогана робота, і цілком можливо вона принесе свої плоди, а неповороткість і нерішучість європейських чиновників буде зламана під тиском українських громадських інституцій і зусиль нашої дипломатії.

Однак, що держава Україна буде робити з САП, коли і якщо його підпишуть? Угода – це лише набір інструментів, які дозволять побудувати ефективне регулювання авіаційної галузі. Насправді багато з норм європейського авіаційного законодавства, передбачені САП, вже можна адаптувати та впроваджувати в Україні. Навіть і до підписання Угоди. Проблема полягає в тому, що немає розуміння, як користуватися цим інструментарієм. Всі чотири тактики підписання САП не є похідними від стратегії розвитку авіації України. Та власне і немає такої стратегії. Ні державіаслужба ні органи, що стоять над нею, не знають яку модель ринку вони будуть будувати в Україні, транзитну з хабом у Борисполі чи відкривати point-to-point сполучення з усіх регіональних аеропортів і активно залучаючи low cost компанії. Концепція «багатовекторності», близька нашим дипломатам і чиновникам, в цьому випадку навряд чи буде ефективною.

Українська авіаційна галузь, на щастя, поки що значно відрізняється від того, що є, наприклад, в Молдові, Грузії, які вже встигли підписати САП. Далеко не кожна європейська країна має кілька десятків аеропортів, своє авіабудування, сильного національного авіаперевізника. Як домогтися того, щоб входження в єдиний авіаційний простір створило додаткові можливості для розвитку української авіації, а не було ще одним кроком на шляху до деіндустріалізації країни? Підписання та імплементація угоди про єдиний авіапростір з ЄС мають бути частиною загальної стратегії розвитку авіації в Україні, а розроблення White book української авіації повинне стати пріоритетом для регулятора.