Навіщо Україні національна економічна ідея

2 серпня 2018, 09:00

Перша спроба визначити економічне бачення для України відбулася в минулому році, коли пілотувалася ідея середньострокового державного бюджету.

Всі 27 років незалежності Україна фактично тупцює на місці. Зміни є, проте вони не фундаментальні. Не сталося ривка, навіть після Революції гідності. Одна з причин – у нашої країни немає довгострокового бачення, немає єдиної відповіді на запитання "Що таке Україна?", "У чому її особливість в порівнянні з іншими країнами регіону і світу?".

Відео дня

Проведемо аналогію з бізнесом. Всі успішні світові компанії, кейси яких розбирають у бізнес-школах, створювалися людьми з баченням. У світі багато компаній з хорошими фінансовими показниками, але не всі з них можуть зрівнятися зі Starbucks або Apple, наприклад. Адже це не тільки прибутковий бізнес, а й сильні глобальні бренди, підтверджені історії успіху, що демонструють силу великої мети.

Україна має політичне бачення. Незалежність – наше політичне бачення. Україна – частина Євросоюзу – це теж наше політичне бачення. Ми стали свідками того, як бачення об'єднує націю, але економічного бачення у нас досі немає. Ми досі не знаємо, що унікального можемо запропонувати світові. Наприклад, Італія цілком логічно асоціюється з дизайнерськими туфлями, Японія з якісною технікою і автомобілями, а Естонія із застосуванням ІТ-рішень і в бізнесі, і в державному управлінні.

Україна, в свою чергу, асоціюється з сировинною економікою, з експортом зерна, металу і "мізків". І ніякої доданої вартості.

При цьому базові умови у нашої країни непогані. Ми – велика країна, зі значною кількістю освіченого населення, з безліччю природних ресурсів, з різноманітними ландшафтами, адже в Україні є і море, і гори. Маючи багато можливостей, нам потрібно намацати такі сфери, таку унікальну спеціалізацію, такий вид діяльності, в якому ми можемо бути найкращими в світі або хоча б найкращими в регіоні. Розвиваючи "концепції їжака" Джима Коллінза для державного управління, можна провести аналогію, що Україна, радше, продовжує поводитися як лисиця, пробуючи різні несистемні способи для досягнення умовної мети – зростання добробуту. І в той же час пропускає нагоди домогтися істотного успіху, визначившись із фокусом, як це робить їжак.

Перша спроба визначити економічне бачення для України відбулася в минулому році, коли пілотувалася ідея середньострокового державного бюджету. Це лише перша спроба, але вона свідчить про рух у правильному напрямі. Але навіть три роки – це не термін, якщо ми говоримо про майбутнє країни. Потрібно дивитися далі.

До того ж спільне бачення здатне об'єднувати, допомагати рухатися вперед і легше ставитися до тимчасових труднощів.

У нас є цілий ряд планів Україна-2020 року, хіба цього мало? Проблема в тому, що далі паперу справа не пішла. Створюється враження, що бачення майбутнього для України є тільки у МВФ.

Якщо говорити про сьогодення, то часто можна почути думку, що Україні потрібно розвивати аграрний сектор і сферу ІТ. Однак, ці сфери в тому вигляді, я якому вони існують, не забезпечать Україні довгострокової переваги. Наша ІТ-сфера – це насамперед аутсорсинг. Тобто ідеологія ІТ-продуктів і рішень створюється в інших країнах, наші фахівці лише виконують для них вузькі завдання. Додана вартість в такому випадку створюється і залишається не при нас. Крім того, успіх ІТ-сфери у нас, зокрема, пов'язаний з внутрішньодержавною "податковою гаванню". Так, українські ІТ-фахівці в порівнянні з колегами, наприклад, з Польщі коштують менше на суму податків. Схожа історія і з аграріями.

Ця стратегія, хоча й приваблює покупця на якийсь час, і створює якусь індустріальну спеціалізацію, але, по суті, веде в нікуди. Бізнесу ж важливо грати в довгу гру, а не заробляти короткостроково "на комісії" або "перепродажу мізків". Ми повинні асоціюватися з доданою вартістю, з більшою цінністю.

Потрібно думати, в чому і як ми можемо бути кращими, думати, чого ще немає на глобальному ринку, шукати ніші для країни. Одночасно потрібно навчитися гідно конкурувати з іншими країнами. Потрібно звертати увагу на побудову постіндустріальної країни і будувати цифрову економіку – креативну і інтелектуальну. У цей бік біжить увесь світ. І нам не можна застрягти на сировинному рівні.

Українці топчуться на етапі розбору поточного становища. При цьому ми дуже любимо скаржитися на історію. Але більш важливий етап – це оцінка того, в чому ми сильні, і що ми можемо робити краще за інших. Так будують бачення в бізнесі. Потрібно визначити цілі, уявити якийсь результат, якого ми хочемо досягти в довгостроковій перспективі і зв'язати його з сучасним – зрозуміти, що потрібно зробити, щоб "намалювати" цю картину і втілити в життя.

Здавалося б, загальна мета для України зрозуміла – щоб усім в країні жилося краще. Хтось може сказати – ось воно, бачення, все просто. Але оскільки ми в основному "варимося всередині свого котла", виходить, що у нас постійно комусь краще живеться за рахунок того, що іншому живеться гірше. Наприклад, бюджетникам піднімають зарплату – бізнес платить більше податків. Або держава підвищила мінімальну зарплату, при цьому залишили систему ФОП. Тобто ми шукаємо можливість перетягнути гроші з одного місця в інше. А насправді ми повинні знайти можливість більше заробляти, знайти спеціалізацію і створювати цінність, за яку в світі готові платити.

Такі питання непросто вирішуються в бізнесі, і вони на порядок складніші для держави. Поки що в Україні на найвищому посту не було особистості, яка мала б таке довгострокове бачення. Бачення неможливо розробити, його потрібно мати, і з ним потрібно визначитися. А для цього потрібно ознайомитися з багатьма ідеями, і критично оцінювати кожну. Отже, питання Ідеї та Бачення потрібно піднімати активніше і частіше, і розробляти нові ідеї на перетині бізнесу, академічного середовища та громадянського суспільства.

Тому наша компанія прийняла рішення обговорити цю тему на панельних дискусіях в трьох містах України. Перший круглий стіл відбувся в кінці червня у Львові, де ми разом з представниками академічного середовища шукали відповідь на запитання "Як формулюється національна економічна ідея України?". Друга дискусія відбулася в липні в Одесі, де свою точку зору висловили провідні фахівці та підприємці в сфері ІТ, креативної індустрії, аграрної промисловості і логістики. А у вересні фінальна дискусія пройде в Києві разом з представниками громадянського суспільства.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X