Навіщо потрібні кар'єрні радники
У європейських країнах інститут кар’єрних радників ефективно запроваджений у роботу державних служб зайнятості. Їх головним завданням є підвищення конкурентної привабливості безробітних.
Для державної служби зайнятості запровадження інституту кар‘єрних радників є новітнім рішенням. Що зміниться і чи запрацює державна служба зайнятості ефективніше?
Перед держслужбою зайнятості стоїть складне завдання – покращити сервісне обслуговування клієнтів і забезпечити працевлаштування громадян, поєднуючи їх інтереси, реальні знання та навички з вимогами сучасного ринку праці. Першим кроком для досягнення цієї мети може стати запровадження інституту кар’єрних радників. Поява нових професіоналів у державних центрах зайнятості стане реальністю, якщо Кабмін підтримає новий Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, проект якого був розроблений Мінсоцполітики за участі Офісу реформ Кабміну.
Хто такі кар’єрні радники?
Кар‘єрними радниками будуть співробітники центру зайнятості, які надаватимуть послуги громадянам, які шукають роботу, у тому числі тим, які мають роботу, але бажають її змінити, зареєстрованим безробітним та здійснюватимуть супровід таких осіб з метою їх подальшого працевлаштування. Зазначені особи стають клієнтами кар‘єрних радників.
На які послуги зможуть розраховувати особи, які шукають роботу, та звернулися до центрів зайнятості?
- На отримання консультацій щодо працевлаштування чи початку підприємницької діяльності, у тому числі інформації про вакантні посади, про заходи для самостійного пошуку роботи та обрання бажаного виду зайнятості.
- На сприяння в отриманні послуг з професійної орієнтації, профілювання, професійної підготовки, перепідготовки, з формування та розвитку професійних навичок і компетентностей, що користуються попитом на ринку праці, у тому числі при виборі чи зміні виду професійної діяльності, при прийнятті рішення у започаткуванні та провадженні підприємницької діяльності.
Звичайно кар‘єрний радник не зможе самостійно надавати усі ці послуги, але максимально швидко та професійно допоможе підібрати спосіб їх отримання та постачальників.
Перші тижні після звернення особи до центру зайнятості є критичними. Тому підвищуються вимоги до продуктивності роботи самих центрів зайнятості. Поступово основні зусилля співробітників центрів зайнятості будуть направлені на працевлаштування клієнта, а не на супровід безробітних шляхом виплати матеріальної допомоги. Перебування особи на обліку протягом декількох місяців за наявності реальних ринкових вакансій, що можуть задовольнити потреби в роботі, буде розглядатися як недолік у роботі кар‘єрних радників, звичайно, беручи до уваги об‘єктивні причини неможливості працевлаштуватися. З точки зору рівня та якості обслуговування не повинно бути різниці між тими послугами, що надаються державними центрами зайнятості та тими, які клієнт зможе отримати в приватних агентствах зайнятості.
Як саме допомагатимуть громадянам кар’єрні радники?
До кінця цього року має бути розроблена програма навчання та підготовки кар‘єрних радників державної служби зайнятості. Чим же вони займатимуться?
По-перше, кар‘єрні радники повинні допомогати особам усвідомити їх сильні особистісні якості, самостійно визначити наявні конкурентні переваги, зокрема здібності, навички. Це допоможе кар‘єрному раднику спільно з клієнтом скласти індивідуальний план надання послуг чи план працевлаштування, коли клієнт буде свідомо підходити до своїх можливостей на ринку праці.
Окрім цього, кар‘єрні радники зможуть навчити, як самостійно здійснювати пошук роботи, як готуватися до співбесід, як підготувати резюме, як обрати суб‘єкта освітньої діяльності, який допоможе удосконалити компетентність клієнта, якщо це необхідно. Кар‘єрні радники повинні сприяти досягненню реальних цілей клієнтів у працевлаштуванні та допомогти особам уникати ситуацій, коли через неправильну оцінку стану ринку праці клієнт сам перешкоджає власному працевлаштуванню. Взаємодія кар‘єрного радника та клієнта передбачає, що обидві сторони будуть взаємно сприяти підготовці особи до працевлаштування.
По-друге, кар‘єрні радники повинні підтримувати клієнтів у прийнятті рішень, пов‘язаних з кар’єрою. Наприклад, консультувати клієнтів з розроблення довгострокового плану професійного зростання, коли працевлаштування за сприяння кар‘єрного радника державного центру зайнятості є лише першим кроком у реалізації такого плану. Кар‘єрні радники мають мотивувати у досягненні визначених цілей, навчити працювати з психологічними перешкодами та спонукати клієнтів проявляти проактивну та відповідальну позицію.
По-третє, кар‘єрні радники на підставі професійної діагностики, професійного профілювання повинні допомогти клієнтові скласти та погодити індивідуальний план надання послуг чи план працевлаштування. Кар‘єрний радник повинен надавати послуги та нести відповідальність за сприяння у працевлаштуванні, виходячи з інтересів клієнтів. При наданні послуг кар‘єрний радник повинен бути ланкою, яка зв‘язує свого клієнта з потенційними роботодавцями, суб‘єктами освітньої діяльності, іншими структурними підрозділами центру зайнятості чи приватними агентствами зайнятості. Тому ключовим показником ефективності є швидкість та якість працевлаштування особи.
По-четверте, кар‘єрні радники повинні надавати клієнтам інформацію про умови проходження формального чи неформального професійного навчання, про переваги самостійного навчання, про перелік суб‘єктів освітньої діяльності, з якого особа може обрати постачальника послуг, та ризики і особливості здобуття освіти чи розвиток компетентностей за рахунок фонду з безробіття.
Не завжди сприяння у працевлаштуванні з боку кар‘єрних радників повинно супроводжуватись формальним навчанням. Оскільки більшість клієнтів державної служби зайнятості вже мають професійну чи вищу освіту, кар‘єрні радники повинні об‘єктивно оцінити необхідність тривалого навчання. Іноді достатньо посприяти у розвитку "м’яких" компетентностей особи – комунікабельності, ініціативності, персональної відповідальності. Саме кар‘єрний радник може порадити клієнтові скористатися сучасними освітніми пропозиціями. Направлення особи на здобуття нової формальної освіти має стати виключенням, а не постійним правилом, оскільки завданням кар‘єрного радника є не навчання, а працевлаштування особи.
По-п‘яте, кар‘єрний радник повинен ефективно моніторити надання послуг для "професійних" безробітних – клієнтів, які відсиджуються, користуючись можливостями статусу безробітного; клієнтами, які одночасно є зареєстрованими безробітними та зайнятими у неформальному секторі економіки чи здійснюють нелегальну сезонну трудову міграцію.
Інститут кар‘єрний радників допоможе не лише у покращенні послуг для своїх клієнтів, а й підвищить ефективність співпраці центрів зайнятості з роботодавцями, так як працівники, які будуть працевлаштовані за сприяння кар‘єрних радників, відповідатимуть потребам та запитам конкретних роботодавців.
Якщо ініціатива Мінсоцполітики буде підтримана Урядом, розпочнеться кропітка робота з розроблення профілю кар‘єрного радника, підготовки та затвердження навчальної програми, відбору потенційних кар‘єрних радників для проходження навчання. Амбітним планом є запуск інституту кар‘єрних радників з 1 січня 2019 року.
