Що ми робимо в Індонезії та Малайзії
Як їх туди занесло? Навіщо? Хто ці люди? І що ж заплановано?
По-перше, торгова місія відбувається в рамках візиту до цих країн Президента України Петра Порошенка. І всі, хто знайомий з культурою та бізнесом цих країн, розуміють важливість такого підходу. Але про все по черзі.
Хто з нами? 18 представників українських експортерів з аграрного, машинобудівного, фармацевтичного, IT та нафтогазового сектора.
Разом з бізнесом ми готувалися до події не один місяць — тому з нами, ті хто дійсно зацікавлений і у кого є потенціал.
Що заплановано?
Сьогодні починається дводенна програма торговельної місії. Все дуже динамічно і як завжди насичено. Так, у бізнесу багато B2B зустрічей, спілкування з представниками 100 малайзійських і 70 індонезійських компаній на круглих столах у рамках бізнес-форумів, і візити на виробничі майданчики потенційних партнерів.
Спеціально для бізнесу напередодні форуму ми організували приватну вечерю з радником з економіки короля Малайзії Дато Шрі Назір Разаком в гарному місці, на 46-му поверсі Petronas Twin Towers. Таке ноу-хау від нашої команди бізнес прийняв на ура. Адже поспілкуватися в неформальній обстановці за вечерею і отримати інформацію з перших рук від людини, яка дійсно володіє ситуацією про місцевий ринок, дорогого коштує. У форматі азіатських країн радники - люди дуже впливові, організувати зустріч з якими — велика удача. Але нам вдалося, не в останню чергу ще й тому, що наші бізнесмени сприймались тією стороною в зв'язці з президентською командою. Зізнаюся, мріяла про це не перший рік. Адже наявність торговельних місій та представників бізнесу у складі президентських делегацій, у практиці розвинених країн вже стала загальноприйнятим стандартом. Тепер ця добра традиція принесла позитивні плоди і у нас.
Хтось скаже, мовляв, даремно, і витрати на логістику в країни південно-східної Азії — просто кошмар, а експортна гра не варта свічок. Але це не так. Географія, звичайно, все ускладнює, але не робить неможливими торгові стосунки. Міркуйте самі.
По-перше, для бізнесу непереборних перешкод немає. Малайзія вже довела це особистим прикладом. Ця країна щороку нарощує експорт своєї продукції до країн ЄС. І перешкод у вигляді 18-20 тисяч кілометрів шляху не помічає. Хоча і відстань, і витрати на логістику приблизно однакові. На цьому заробив і наш бізнес.Тільки за минулий рік наші транспортні компанії перевезли малайзійських караванів на 15,5% більше і в цілому показали частку 84,2% в загальній статистиці експорту послуг з Малайзії.
І, по-друге, на частку 12 країн Тихоокеанського регіону вже зараз припадає третина світового пирога торгівлі. Малайзія також серед них, як ви розумієте. І хоча Індонезія географічно належить до країн південно-східної Азії, її потенціал — ринок 261 млн. жителів, прогодувати який одним рисом - важке завдання. Вирішити його за допомогою країни з потужним аграрним потенціалом, очевидно, було б простіше. Сумарно, Індонезія і Малайзія імпортували товарів за п'ять місяців 2016 року на $318,9 млрд. (див. Інфографіку).
Так чому Україна повинна не помічати ці точки зростання і не пробивати експортні коридори для свого бізнесу? Таких причин немає — вирішили ми ще минулоріч. І розгорнули активну роботу з українськими виробниками товарів і послуг з налагодження зв'язків з місцевим бізнесом.
Спочатку звернули увагу на те, що Малайзія досить активно закуповує все інноваційне та технологічне. Як товари, так і послуги. Її Національне інноваційне агентство (Agensi Inovasi Malaysia – AIM), серед інших пріоритетів, вкладає в розвиток стратегічних секторів економіки. Для будівництва високотехнологічної промисловості у нас є все необхідне — і індустріальна база і світлі голови. Ринок технічних фахівців України — найбільший інженерний клуб серед країн центральної та східної Європи. Малайзія купує у нас переважно жири, масла і зернові. Але з урахуванням вищезгаданого і нарощування поставок товарів з вагомою часткою доданої вартості, картина зовсім скоро зміниться.
З боку Малайзії вже є пропозиція співпрацювати у виробництві бронетехніки і протитанкових озброєнь. Є інтерес до проектування патрульних катерів і налагодження їхнього подальшого виробництва. Індонезія готова закупити ліцензійні лінії випуску українських радіолокаційних систем. Її ВПС планують оновити застарілий парк військово-транспортних літаків Hercules C-130 на українські АН-70. Тем для обговорення більш ніж достатньо. Напевно, будуть і сюрпризи.
Щоб наші зусилля по налагодженню контактів не пройшли дарма, напередодні візиту, вирішили внести до порядку створення спільного українсько-малайзійського Комітету з питань торгівлі. Його завдання — щорічно збиратися, і, що називається«з коліс» координувати торговельні відносини між двома країнами. Просувати можливості наших підприємців силами президента країни, звичайно — мрія, втілена в реальність. Але хтось повинен реагувати і на поточні потреби ринку. Для цього потрібен комітет. В цьому його місія і основне завдання.
Дякуємо нашим партнерам з Національних торгово-промислових палат Малайзії та Індонезії. Їхня роль у досягнутих домовленостях неймовірно велика. Підтримка не словом, а ділом як ніколи доречна. Сподіваюся, що українські компанії отримають новий ринок і нові можливості для свого розвитку.
І хоч моя організаційна місія виконана, і через службові обов'язки не зможу особисто бути присутнім на заходах в Малайзії, але з радістю і впевненістю передаю естафету нашої торгової місії своїй колезі Юлії Ковалів, яка від імені всього Мінекономрозвитку буде представляти торгові інтереси країни в ці дні в Азії.
І все буде #uatrade
