Науковий метод. Чому кращого способу пізнання світу не існує
Про науку в Україні медіа говорять мало і часто не по-науковому. Так у ваше інфополе потрапляють псевдоексперти та неякісні матеріали про науку, здоров’я, медицину. На щастя, змінити це можна.
1,3% — така середня частка матеріалів про науку в українських ЗМІ. При цьому більш ніж 36% цих новин містили дезінформацію або псевдонаукові твердження. Українські науковці та експерти коментували лише кожну п’яту новину. Більшість матеріалів містили коментарі іноземних фахівців, вочевидь через те, що це були рерайти новин.
За правилами хорошого тону наукової популяристики я, як і будь-який інший автор, зобов’язаний вказати джерело цієї інформації. Це базове правило, яке, втім, часто ігнорується. Згадані мною показники — це дані з дослідження Інституту масової інформації, проведеного у травні 2020 року. Це дослідження, а також мій досвід спілкування з журналістами та науковцями, демонструє брак комунікації між цими групами.
Перебування представників ЗМІ поза контекстом української та світової науки не лише ускладнює пошук фахових коментарів, а й створює можливості для псевдоекспертів потрапити в інформаційне поле.
На щастя, змінити це можна. Фізик та науковий блогер Антон Сененко створив добірку науково-популярних ресурсів, де, зокрема, перерахував вчених, які пишуть в соцмережах про свою та не тільки діяльність. На цих людей можна підписатися, щоб бути в контексті.
На платформі «Науковий метод» від INSCIENCE є база вчених та медиків, у кого можна брати коментар на теми науки, медицини, COVID-19. За дослідженням Інституту масової інформації, більшість журналістів кажуть, що їм бракує бази експертів для створення якісного контенту на ці теми.
Але зазначу, що в комунікації буде важливою репутація ресурсу. Якщо за кимось закріпилась репутація поширювачів фейків — не треба очікувати великого бажання співпраці.
У журналістиці добре відомий принцип, який вимагає показати іншу точку зору, дати можливість висловитись опонентам, представниками різних таборів. Це добре для соціально-політичного напряму, але не підходить для висвітлення наукових тем. Річ у тім, що не кожна думка має однакову цінність. Безглуздо прирівнювати думку медика до позицій антивакцинатора. Або на рівних подавати коментар вірусолога та людини, яка не вірить в існування коронавірусу, адже ніхто з її ста друзів не захворів.
Я не кажу, що не можна згадувати в тексті позиції пласкоземельців чи віл-дисидентів. Просто треба формулювати так, щоб у споживачів не виникло оманливого враження про рівнозначність цих позицій позиціям експертів.
Ще раз. Можна зробити матеріал про конспірологів, екстрасенсів, людей, які бачили прибульців. Але в такому тексті має бути чітка позиція автора, що це фіксація певних маргінальних поглядів, а наука з цього приводу каже ось це і це, ось коментар експерта. Акцентую вашу увагу на тому, що тут не йдеться про баланс, адже ці позиції з самого початку не є рівнозначними.
Але як створювати контент наукової тематики, щоб він був затребуваним, але залишався коректним? Поділюсь деякими своїми підходами.
Науковий погляд на звичні речі. Ми щодня стикаємось з безліччю процесів, у нас в головах є купа інформації, яка, здається, була там завжди. Усе це можна перевіряти, піддавати сумнівам, викривати поширені міфи. Науково можна писати/знімати не лише про космос, медицину або історію, а й про кулінарію, секс та побут.
Таким чином вдасться зацікавити ту аудиторію, яка впевнена, що наукою не цікавиться.
Я згадав про формат викриття міфів. Якщо вірування доволі поширене, то і матеріал з викриттям буде цікавим багатьом. Але закликаю у таких матеріалах не фокусуватися власне на оманах, закріплюючи їх у свідомості аудиторії. Скоріше, раджу використати популярність якоїсь сумнівної тези задля донесення коректної інформації. Винятками можуть бути, наприклад, антропологічні розвідки про те, як і чому з’явився певний міф чи міська легенда.
Звісно, інформацію необхідно брати з авторитетних джерел. Щоб продемонструвати потужність інформації, щоб посилити враження від неї, іноді хорошою ідеєю буде розповісти, як саме відбувалося дослідження, а не просто озвучити його результати. Скільки людей було залучено, з якими складнощами зіштовхнулися дослідники, які методи використовували. Простіше кажучи, опис процесу отримання інформації іноді спрацює краще, ніж власне констатація цієї інформації.
Ну і якщо дуже хочеться показати щось з різних сторін, то чому б не проаналізувати певне явище з боку різних наук. Уявіть собі матеріал, в якому є коментар фізика, історика, біолога та медика. А стаття усього лише про засмагу.
Але головне не забувати, що хоч існує чимало способів пізнання світу, найкращий та найбільш ефективний з них — це науковий метод.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Науковий метод» громадської організації INSCIENCE за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію автора і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.
