Закон про інвестиційних нянь. Розвінчуємо найрозповсюдженіші міфи
10 лютого президент підписав Закон про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями, який було проголосовано Верховною Радою наприкінці минулого року. Що він змінює?
Закон набув великого розголосу та обговорення, багато пристрастей і думок вирувало навколо нього, з’явились десятки мемів і порівнянь інвестиційних нянь із будь-якою доречною і недоречною ситуацією, спекулювання вирваними з контексту фразами, проте мало хто вчитувався в текст закону. Я хочу розібрати найбільш розповсюджені міфи та спробувати розвінчати їх не тільки словом, а і цифрами, розказати, хто ж ці «інвестиційні няні» і чи дійсно такий страшний закон для України, як його малюють.
Міф 1 — Інвестор не прийде, поки в Україні немає верховенства права та ефективної судової системи, то ж навіщо взагалі цей закон?
На жаль, судова система України дійсно потребує реформування, проте апелювати даним фактом і казати, що закон про стимулювання інвестицій нікому не потрібний — непрофесійно.
Я скажу більше — одна з компаній стратегічного консалтингу проводила опитування інвесторів щодо інвестиційної привабливості України, і згідно з отриманими результатами, 71% інвесторів-респондентів вважають, що створення державних інвестиційних стимулів позитивно вплине на їх готовність інвестувати в Україну. За їх словами, найважливішими стимулами є створення «податкових пільг», «гарантована власність на землю» та «спеціальні митні збори». Всі ці інвестиційні стимули враховані при розробці закону і, за умови відповідності інвестиційного проекту всім вимогам, можуть бути застосовані на практиці.
Офіс Національної інвестиційної ради та UkraineInvest отримали вже безліч позитивних відгуків щодо закону від інвесторів, які давно чекали на подібні ініціативи від держави.
Так, судову реформу необхідно проводити, і якомога скоріше, проте ми розуміємо, що це реформа не одного року, тому чекати, поки вона буде імплементована, і нічого не робити паралельно — це не вихід. Необхідно підходити до вирішення питання залучення інвестицій комплексно, і даний закон є одним із пунктів такої програми.
Міф 2 — Добрий день, я ваша «інвестиційна няня», або чи дійсно інвестиційні менеджери — це нові «смотрящі» від чиновників?
Мабуть, одним із найрозповсюдженіших мемів останнього року є мем про «інвестиційну няню». Справжню суть і функцію інвестиційних менеджерів вже настільки спотворено в публічному просторі, що бізнес почав жахатись від одного тільки слова, не кажучи про те, щоб звертатись за допомогою до таких менеджерів. Проте хто ж такі ці інвестиційні няні і які будуть їх функції? — давайте розберемось.
Інвестиційний менеджер — це співробітник державної установи UkraineInvest, який буде допомагати інвестору в реалізації проекту та комунікації з державними органами різних рівнів. Він буде провідником інвестора по тенетах української бюрократії. Важливо підкреслити, що послуги інвестиційного менеджера будуть надаватися безкоштовно та виключно за бажанням інвестора. Ніхто нікого не змушуватиме до співробітництва, і тим паче ніхто не буде «смотрящим». Це допомога інвестору зі сторони держави і нічого більшого.
Варто зауважити, що менеджери UkraineInvest ще з 2016 року допомагають інвесторам з реалізацією їх проектів в Україні. Нововведенням є те, що тепер їх функції з підтримки інвесторів офіційно закріплені на рівні закону.
Міф 3 — Закон спрямований на підтримку окремих фінансових груп
Законом передбачено, що інвестиційні стимули зі сторони держави будуть надаватись тільки тим проектам, які реалізуються у таких сферах, як переробна промисловість (крім виробництва тютюнових виробів, спирту і алкогольних напоїв); добування з метою подальшої переробки або збагачення корисних копалин (крім кам’яного та бурого вугілля, сирої нафти та природного газу); поводження з відходами; транспорт, складські господарства, поштова та кур'єрська діяльність, логістика; освіта, та науково-технічна діяльність; охорона здоров’я, мистецтво, культура, спорт, туризм та курортно-рекреаційна сфера.
Багато противників закону апелюють тим, що перелік сфер у фінальній версії закону значно розширився у порівнянні із тим, який було схвалено Парламентом у першому читанні, і що до цього переліку додали галузі, які «зручні» українським олігархам. Проте давайте будемо відвертими, є ряд секторів економіки, які цікаві інвесторам, і наше завдання їх розвивати та залучати туди інвестиції, надаючи державні стимули.
Окремо варто підкреслити, що на добувну промисловість (часткове включення якої до переліку «кваліфікованих» сфер викликало найбільшу критику у опонентів) буде встановлено ряд обмежень щодо використання державних стимулів. Так, у прикінцевих положеннях закону зазначено, що такий стимул, як будівництво/реконструкція об'єктів суміжної інфраструктури не надаватиметься проектам у сфері збагачення залізної руди. А змінами до Податкового кодексу, які підготовлені комітетом Верховної Ради до другого читання, планується ввести додаткові обмеження щодо надання пільг з податку на прибуток та плати за землю інвесторам, що реалізовуватимуть проекти у сфері добування з метою подальшої переробки або збагачення корисних копалин.
Міф 4 — Закон не стимулює створення нових робочих місць та дозволить економити на заробітній платі працівників
Згідно із законом, державні стимули будуть надаватись інвестиційним проектам, які передбачають створення мінімум 80 робочих місць із зарплатою на 15% вищою, ніж середня з/п у відповідній галузі в регіоні.
Деякі опоненти закону апелюють до того, що зазначені вимоги дозволять інвесторам, які отримуватимуть податкові пільги від держави, ще й економити на зарплаті працівникам замість того, щоб стимулювати створення високооплачуваних робочих місць, та, відповідно, пропонували встановити з/п на чітко визначеному рівні, наприклад, у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат.
Проте давайте розберемо цей кейс мовою цифр.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні кожен рік змінюється. Наразі 2 мінімальні зарплати — це 12 тис. грн. Разом з тим рівень середньої ринкової зарплати у всіх регіонах дуже різний: у Києві він становить 21 812 грн, у східних областях — 12 857 грн, а на західній Україні - 12 189 грн (дані Держстату). Тому робити прив’язку до мінімальної заробітної плати нелогічно, адже якщо в деяких регіонах рівень ринкової середньої платні є приблизно рівним сумі двох мінімальних зарплат, то в інших регіонах остання аж ніяк не є ринковою платнею. Більш того, якщо до середньої з/п додати 15% це точно виходить більше, ніж дві мінімальні заробітні плати.
Окремої критики зазнало положення про створення мінімум 80 робочих місць — лунали думки, що за той рівень стимулів, який пропонує закон, кількість обов’язкових робочих місць має бути більшою.
Проте в цьому контексті варто не забувати — всі ми прагнемо, щоб в Україні створювались інноваційні технологічні підприємства. А тепер давайте подумаємо, чи багато співробітників необхідно на високотехнологічному виробництві? Адже живемо ми не в ХІХ столітті, а в еру четвертої промислової революції. Більше того, залежності від специфіки галузі реалізація проекту може потребувати різну кількість персоналу. Тому при написанні законопроекту необхідно було забезпечити баланс інтересів всіх зацікавлених сторін — як майбутніх інвесторів, так і держави.
Підсумовуючи, хочу підкреслити, що подібне стимулююче законодавство вже існує у низці європейських та інших країн, які борються за інвестора, пропонуючи йому набір преференцій, податкових пільг, кредитного фінансування тощо. І чесно кажучи, ми вже сильно запізнились із подібним законодавством, але ніколи не пізно спробувати наздогнати конкурентів. Україна цікава інвесторам, і необхідно просто зробити крок їм назустріч.
Можна і далі говорити, що закон не такий, що він нікому не потрібний без реформи судів і правоохоронної системи, що він підтримує/не підтримує ті чи інші галузі, а можна просто взяти і почати змінювати країну крок за кроком, кожен зі своєї сторони.
