Чи варто очікувати нової кризи в Україні
Побоювання такого роду в країні, яка за останні 12 років пройшла дві серйозні кризи, зрозумілі. Проте, перш ніж боятися кризи, бажано розуміти, якої саме кризи ми боїмося
Стрімке зміцнення національної валюти в Україні в 2019 році (на майже 15% з 27,68 до 23,68 грн за долар) виявилося досить несподіваним і породило безліч дискусій серед учасників ринку. Ключові з таких дискусій слушні за своєю суттю: найчастіше обговорюється негативний вплив зміцнілого курсу на експорт (і, відповідно, стимулювання імпорту) і падіння доходів бюджету через здешевлення імпорту і скорочення промислового виробництва. Однак з'явилася і третя, практично народна тема: очікування кризи в якійсь формі.
Ключові аргументи, які зазвичай обговорюють, такі:
• Зростання курсу відбувається на припливі іноземних інвестицій в український борг, а це не є фундаментальною причиною для зростання. Таке вже було в 2008 році, коли курс стиснувся, як пружина і ми всі добре пам'ятаємо, чим це закінчилося: інвестори почали швидко виходити з країни і обвалили курс
• В економіці взагалі все ненормально: промисловість падає, ВВП зростає, курс зміцнюється, кредитування стоїть. Залишається тільки чекати біди
• Вже другий рік точаться розмови про прийдешню світову кризу, ЄС давно в зоні негативних ставок. Криза почнеться чи то через борги, чи то через торгову війну США з Китаєм, але обов'язково почнеться, і Україну накриє цією хвилею
Побоювання такого роду в країні, яка за останні 12 років пройшла два серйозні кризи, більш ніж зрозумілі. Проте, перш ніж боятися кризи, бажано розуміти, якої саме кризи ми боїмося.
Простіше, ймовірно, буде згадати дві останні кризи (2008–2009 років і 2014–2015 років) з точки зору їх механіки і ключових проблем.
Криза 2008–2009 року в Україні
Криза виявилася болючою, однак не такою масштабною, як про неї прийнято згадувати. ВВП у 2009 році різко скоротився на 15%, але в 2010 році економіка знову повернулася до зростання і навіть українські компанії проводили IPO в Європі. На жаль, доларовий еквівалент ВВП у 2008 році (понад $180 млрд) не було досягнуто і в 2013-му.
Основні негативні фактори кризи 2008–2009:
• Країна протягом 2005–2008 років отримувала суттєві вливання у валюті, особливо в банківську систему. Ризики цих вливань були дуже недооцінені інвесторами
• Значний приплив валюти призвів одразу до кількох наслідків: зміцнення валюти, істотного зростання вартості активів (наприклад, нерухомості), високого рівня закредитованості у валюті (особливо населення), необґрунтованого зростання доходів (особливо у фінансовому секторі) і роздування неліквідного фондового ринку
• Банківська система непрозора і потребує очищення, банківський контроль слабкий
З початком виведення коштів з країни восени 2008 року (передусім — з банківської системи) ситуація моментально розгорнулася: гривня різко девальвувала (на чому відмінно заробили банки, які отримують рефінансування), фондовий ринок впав, впала і вартість активів, а боржники залишилися з валютними кредитами, обслуговувати які стало значно дорожче. Багато високооплачуваних фахівців залишилися без роботи.
Безумовно, насамперед запам'ятався контраст того, що було до кризи і що стало після. На наше велике щастя, з цієї кризи було зроблено важливий висновок: не можна кредитувати населення у валюті (і це багато в чому допомогло під час кризи 2014–2015 років)
Основні негативні фактори кризи 2014–2015 років
Ця криза була воістину руйнівною для країни і обертаючись назад можна сказати, що навіть завдання виживання в тих економічних умовах на тлі воєнних дій було вкрай амбітним.
Досить докладно механізм виникнення описано тут, але якщо коротко, то:
• Україна перебувала на порозі кризи вже в 2013 році: економіка зупинилася, рівень боргів був високим і рівень валютних резервів істотно скоротився.
• Кредити від будь-кого- (ЄС або Росії) були життєво необхідні владі, щоб дійти до виборів 2015 року.
• Рівень державного управління перебував на вкрай низькому рівні: централізація і масштабна корупція, штучне підтримання стабільного курсу національної валюти за всяку ціну, емісійне фінансування бюджету. Все це продовжувало існувати, поки були можливі зовнішні запозичення
• Банківська система, як і раніше, непрозора, потребує очищення, банківський контроль слабкий (це також відіграє важливу роль у кризі)
Відтік грошей з країни починається ще до втечі Януковича, і посилюється після його втечі. Анексія Криму і початок воєнних дій на Донбасі не дають залучати кошти на зовнішніх ринках, а резерви НБУ швидко тануть аж до критичної позначки нижче $6 млрд. Все це супроводжується інтенсивною девальвацією, на піку якої завдяки спекуляціям окремих банків курс опускається нижче 40 грн за долар у березні 2015 року, щоб повернутися до 25–28 грн за долар трохи пізніше. Відбувається жорстка очищення банківської системи.
Майбутня українська криза?
Пом'янувши незлим тихим словом дві минулі кризи, буде непогано згадати не те, що у нас є, а те, чого у нас тепер немає:
1. У нас немає того непрозорого банківського ринку, який був у 2008 і 2014 році. Зараз банківська система виглядає цілком стабільною і контрольованою
2. У нас немає високого внутрішнього рівня закредитованості, особливо населення й особливо у валюті
3. У нас немає фондового ринку. Це погано, але можна не побоюватися, що інвестори почнуть різко продавати цінні папери, тікаючи з ринку. Можна заперечити, що ОВДП, в які вклали вже більше $4 млрд, теж папери, але за відсутності ринку їх поки нікому продавати, тому з високою часткою ймовірності інвестори чекатимуть їх погашення 2–5 років (і погашатися всі ці $4 млрд будуть не відразу)
4. У нас немає емісійного фінансування бюджету, коли НБУ де-факто забезпечує викуп ОВДП за рахунок рефінансування державних банків, роздуваючи інфляцію і створюючи тиск на валютний курс
5. Ми все ще не дуже сильно зав'язані на зовнішні фінансові ринки. Розміщення єврооблігацій поки здебільшого рефінансують старі позики, плюс потенційно продовжиться робота з МВФ
Натомість у нас є стабільне зростання економіки, невелике, але достатнє, щоб звернути на нього увагу. Є досить низька інфляція. Є поки високі кредитні ставки, які вже знижуються і дають можливість припустити, що в в осяжному майбутньому внутрішнє кредитування буде відновлюватися.
