Блакитний океан. Потенціал і перспективи каршерингу в Україні
Обсяг європейського ринку каршерингу до 2024 року перевищить $4 мільярди, із середньорічним темпом зростання 31,5%. І цілком можливо, що Україна відіграє не останню роль у цьому стрибку шерингової економіки.
Чому прогнози щодо каршерингу в Європі вже неактуальні
У 2017 році в звіті Deloitte давалися такі прогнози: близько 160 тис. автомобілів до 2020/2021 року + 15,6 млн зареєстрованих користувачів. Умовно кажучи, 700−800 автомобілів на 1 млн населення. Але, наприклад, Москва, будучи одним з найбільш швидкозростаючих ринків каршерингу в світі, почала розвивати його у 2017 році за принципом 1 тис. автомобілів на 1 млн жителів. На сьогодні вони вже подолали поріг 2 тис. автомобілів на 1 млн людей.
Реальність до 2021 року не просто виправдала прогнози, але більш ніж удвічі перевищила їх. А як же 15,6 млн європейських користувачів? Один московський ринок охоплює понад 1,5 млн користувачів, і кількість зростає дуже швидко. А значить, прогнози знову спізнюються.
Потенціал українського ринку для розвитку каршерингу
Якщо середнє покриття за розрахунками Deloitte 800−1000 машин на 1 млн осіб, то зараз покриття на українському ринку на рівні 15 автомобілів на 1 млн осіб. А значить, потенціал вимірюється сотнями відсотків, які ростимуть вгору.
Чому зараз ідеальні умови для розвитку каршерингу в Україні
Ринок створюється, і це ринок «блакитного океану» (новий ринок, де практично відсутні конкуренти). Він тільки розвивається, і по суті ти в ньому можеш іти першим. Спілкувався нещодавно з колегами з Таллінна: у них уже два каршерингові оператори — Citybee і Bolt. Але оскільки країна маленька, місцеві прокатні компанії вже не можуть їх наздогнати.
Тому поки зараз ринок «блакитного океану» — потрібно рухатися.
Бум каршерингу в Україні неминучий. За моїми розрахунками, пік каршерингу відбудеться протягом двох-трьох років, залежно від того, як складеться кон’юнктура ринку і що буде з економікою. Якщо йтимемо в такому ж темпі, як зараз, є 2−2,5 року. За дуже вдалих обставин — рік і колосальне зростання індустрії.
Американські та європейські компанії на українському ринку
Український ринок дійсно великий у сенсі людського фактора, але не цікавий американським гравцям, тому що він не такий капіталомісткий. Умовно кажучи, їм набагато цікавіше відкривати маленький каршеринг у Польщі або Франції, ніж в Україні. Тому що ринок інший: більш цивілізований у розумінні фінансів і інфраструктурно цікавіший. Тому не варто очікувати, що якийсь великий гравець одразу зайде до нас. Найімовірніше, європейський Bolt будуть пробувати, бо вони вже тут присутні.
А ось американські каршеринги, ймовірно, шукатимуть можливості розвитку через місцевих партнерів або поглинатимуть наявні компанії. Цілком можливо, що український ринок будуть поглинати навіть не каршерингові компанії, а автовиробники, лізингові компанії, мобільні оператори або великі корпорації.
Особливості розвитку каршерингу в Україні
У кожній країні є особливості: багато чого залежить від політики, від рівня доходів людей і ВВП країни. І ще більше залежить від політики навіть не країни, а міста.
В Україні є особливості: ринок у певному сенсі дикий, його не зовсім розуміють державні службовці. Але в цьому є і плюси, і мінуси. Наприклад, каршеринг електрокарів.
Реальність до 2021 року не просто виправдала прогнози, але більш ніж удвічі перевищила їх
Каршеринг електрокарів — це окрема тема, в якій дуже багато хайпу. Електрокари — це круто, але їх ринок не можна назвати перспективним. У всьому світі каршеринг електрокарів просувається шляхом пільг і через основну ідею — екологічність.
В Україні ж слова, що ми вибираємо електрокари через екологію, трохи відірвані від реальності. Електрокари ми вибираємо з огляду на їхню вартість. Сьогодні вартість зарядки, амортизації електромобілів досить висока. Електрокари амортизуються з божевільною швидкістю, в 3 або 4 рази вище, ніж машини з двигуном внутрішнього згоряння. Тому говорити, що електрокар — майбутнє українського каршерингу, не варто, поки на них немає пільг.
Пільги — це зовсім інша історія. Європейська логістика будується на тому, що каршерингам дають божевільні пільги на паркування, дають дозволи на землю, дають електричні потужності з однією метою — каршеринги формують інфраструктуру. Держава в цій ситуації має виступити драйвером. В Україні держава поки не займається цим напрямом, ось і результату немає. Пройшла невелика новина про каршеринг Unit.City, але це, на мою думку, швидше маркетинговий хід, ніж серйозний крок убік оператора каршерингу.
А MobileCar перезавантажується вже втретє, і саме вони зіткнулися з інфраструктурною проблемою. Уже незрозуміло: вони шерять машини чи шерять зарядки, бо в якийсь момент компанія пішла в історію з електрозарядками. Повторюся, логістична складова щодо електрокарів в Європі, США й у нас зовсім різна.
Через місяць-півтора у нас теж з’являться електромобілі, але це пілот, і тільки тому, що такі машини теж є. Я — не електроєвангеліст і вибудовувати тільки на цьому концепцію шеринга точно не буду.
Особливості українського ринку каршерингу
Головне, що можна сказати про український ринок — його по суті немає. Другий момент, наш ринок все-таки не тільки про екологію, це ще й про регулювання транспорту в місті. Це політика транспорту, внутрішня політика кожного міста. В середньому один каршеринговий автомобіль замінює мінімально 30 особистих. І уявіть собі, що, припустимо, ємність Києва — це 3 тис. автомобілів, а значить мінус 90 тис. особистих автомобілів на дорогах. Державним діячам було б непогано це розуміти і цьому сприяти. Це вже давно працює в Європі, Еміратах і в усьому світі.
Крім того, в Україні зовсім інші пороги входу на ринок через лізинг, кредитні моменти, економічні ризики.
Є конкретні бізнес-моделі каршерингу. Ми сповідуємо free float (тип обміну автомобілями, який дозволяє користувачам починати і закінчувати поїздку в різних місцях), але можна використовувати інші моделі. Є американська передплатна модель, яка навряд чи підійде в Україні, stationary (стаціонарний тип обміну), яка є в багатьох країнах Західної Європи і пов’язана з політикою паркування. Free float — це одна з масмаркетівських моделей. Умовно кажучи, stationary модель — це обслуговування через прилавок, а ми говоримо що ми вільний супермаркет — підходь, вибирай сам продукт і оплачуй на касі самообслуговування.
Перспективи українського ринку найближчим часом
За моїми розрахунками, пік каршерингу відбудеться протягом двох-трьох років
Ринок зростатиме. Це понад 10 тис. автомобілів у найближчі 2−3 роки, і, звичайно ж, регуляторна політика на це теж вплине. Умовно кажучи, якщо регуляторна політика також не помічатиме наш ринок, це буде цифра, про яку я сказав вище. Коли щось зміниться на краще — ринок буде більший. А якщо вставлятимуть палиці в колеса — менший. І всі три сценарії реальні.
Ринок однозначно розвиватиметься в містах-мільйонниках, після цього підуть дрібніші міста. Український ринок буде рости в користувачах, автомобілях і в обігу коштів. Існуватиме конкуренція — 100%. Уже наступного року з’являться нові оператори, все наближається до цього.
До речі, дуже часто інвестори люблять запитувати: «Чому інші не заходять?» Не заходять, бо модель збиткова, а українські інвестори не розуміють, як можна працювати в збитковій моделі. В Європі і в Америці розуміють, тому що по-іншому отримують прибуток. А у нас ринок інвестування дуже маленький.
Bolt може заходити, тому що у них є кошти, і вони готові ці гроші використовувати, поставивши ще один хрестик, що зайшли в нову країну. Де-факто Bolt давно шерить машини своїм водіям. Яка проблема робити це через застосунок?
Отже, перспектива українського ринку — це стовідсотковий розвиток. Іншої перспективи немає. Але очікувати активного виходу до нас міжнародних операторів найближчим часом не варто.
