Безкарність недобросовісних нотаріусів. Чи допоможуть технології?

13 листопада 2020, 16:30

Як властива технократам віра в різні вигадливі технології — цифровий підпис, блокчейн, великі дані — знову і знову розбивається об українські реалії.

Днями головний редактор Страна.UA Світлана Крюкова розповіла на своїй FB-сторінці про чергове відбирання власності за участю нотаріуса, яке сталося 9 жовтня. Як завжди, нотаріус виправдовується зламом її комп’ютера. У коментарі до запису з’явилися міністр юстиції Денис Малюська і його заступниця Ольга Оніщук. За їхніми словами, щойно про цю ситуацію стало відомо, протягом 24 годин незаконні нотаріальні дії були анульовані, а права власників — відновлені.

Відео дня

Невловимий Кравцов

Щоб оцінити поточну ситуацію, я занурився у фактаж, наданий коментаторами пані Крюкової. Візьмемо, наприклад, приватного нотаріуса О.О. Кравцова, фігуранта однотипних афер (приклади перший, другий, третій, четвертий).

21 січня 2020 року приватному нотаріусу Кравцову Олександру Олександровичу наказом Мін'юсту був закритий доступ до державного реєстру нерухомого майна. Невгамовний нотаріус не заспокоївся і продовжив здійснювати свідомо неправомірні дії. Наприклад, 9 червня Тернопільський міжрайонний суд констатував, що його рішення від 5 лютого про повторне витребування у пана Кравцова копій деяких документів не виконане, включно з договором дарування квартири від 26 липня 2019 року. Суд прийняв рішення витребувати ці документи ще раз.

Той же Тернопільський міжрайонний суд 16 липня виносить рішення в аналогічній справі, в якій фігурує той самий пан Кравцов. Цього разу йдеться про виконавчий напис, накладений ним 10 квітня 2020 року на якийсь кредитний договір. Суд визнав, що «виконавчий напис 994 на кредитному договорі 2008116292 від 17 лютого 2014 року апріорі є таким, що не підлягає виконанню».

Суд окремо наголосив, що «згідно з наказом МЮУ від 22 січня 2020 р. (тобто ще до вчинення оскаржуваного виконавчого напису від 10.04.2020 р.) приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кравцову О.О. було анульовано доступ до державних реєстрів, а також у Реєстрі нотаріусів України відсутні відомості про реєстрацію (…) приватним нотаріусом, тобто вказаний нотаріус позбавлений права здійснення нотаріальної діяльності».

Варто відзначити помилкове тлумачення судом заборони на доступ до держреєстру. Як роз’яснив Верховний Суд у справі про відсторонення від реєстрів ще одного приватного нотаріуса, подібна заборона не означає заборону на здійснення нотаріальної діяльності, якщо вона не вимагає такого доступу.

Проходить ще місяць, і ось уже Василівський районний суд Запорізької області рішенням від 27 серпня вимагає від Кравцова копії документів, на підставі яких він 9 квітня наклав виконавчий напис в аналогічній справі.

Станом на 1 листопада 2020 року місце перебування Кравцова О.О. невідоме, на його адресу не висунуто звинувачень в межах кримінального чи цивільного судочинства.

Безсилля технократів

У серпні 2017 року заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова випромінювала впевненість у надійності державних реєстрів та цифрового підпису: «…на наше замовлення було проведено багато стрес-тестів… Втрутитися в роботу реєстру неможливо. Здійснити якусь дію в реєстрі може тільки людина, яка має сертифікований ключ і яка є реєстратором».

Втім, буквально в наступному реченні вона визнавала можливість зловживань: «Чи є реєстратори, які можуть здійснювати корупційні дії на користь окремих суб'єктів? Так, на жаль… Комісія може скасувати рішення реєстратора. Але вона не може притягнути його до відповідальності і посадити до в’язниці».

Минуло два роки, і масштаби зловживань з реєстрами змусили президента Зеленського підписати 22 липня 2019 року окремий указ «Про заходи щодо протидії рейдерству». Серед іншого він наказував розширити використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Минуло ще два місяці, і в кінці вересня 2019 року прогриміла «справа чорних нотаріусів», яка вже гранично наочно продемонструвала, по-перше, масштаби проблеми і, по-друге, нікчемність КЕП як інструменту встановлення відповідальності посадової особи.

Більш ніж великий і однозначний досвід не справив жодного враження на чергову команду реформаторів. Восени 2019 року Дмитро Дубілет і Михайло Федоров активно просували тезу про необхідність нових технічних рішень як протиотрути від недобросовісних нотаріусів та реєстраторів. Власне кажучи, ці джентльмени є прикладом технократів, тобто людей, які вважають технології і технічний прогрес універсальним рішенням, панацеєю від будь-яких проблем.

Як результат, 3 жовтня 2019 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо захисту прав власності». Закон встановлює обов’язковість багатофакторної авторизації для доступу до держреєстру. Хоча з моменту ухвалення закону пройшов цілий рік, досі щодо цього мало що зрозуміло. Відповідний пункт відомчого документа (п. 6 Порядку забезпечення доступу), підготовленого Мін'юстом, складений так, що допускає безліч варіантів реалізації.

Спочатку численні коментатори були впевнені, що мова буде йти про комбінації з традиційним КЕП і MobileID, тобто подвійне підтвердження операції. Пізніше з’явилися повідомлення про те, що багатофакторність буде забезпечуватися за допомогою додаткового одноразового пароля на основі QR-кодів і push-повідомлень. Єдина згадка чинного механізму багатофакторної авторизації, яку вдалося знайти, говорить про банальні OTP-SMS паролі, тобто найменш захищений канал для передачі.

Цілий ряд запитань викликає послуга SMS-Маяк, яку в Мін'юсті вважають срібною кулею, здатною усунути ризик несанкціонованої і непомітної перереєстрації власності. Невже в міністерстві нічого не чули про уразливість номерів мобільного зв’язку?

Підіб'ємо підсумки

Доводиться вкотре констатувати крайню своєрідність української системи довірчих послуг.

По-перше, будь-які, як завгодно грубі і систематичні порушення, що призвели до яких завгодно тяжких наслідків не тягнуть за собою санкцій, які можна було б назвати адекватними. У найгіршому випадку винний втратить доступ до державних реєстрів. Про кримінальну відповідальність або про позбавлення права надавати довірчі послуги не йдеться.

При цьому, по-друге, органи влади не вважають існування недобросовісних нотаріусів та реєстраторів окремою проблемою. В інтерв'ю заступника міністра юстиції Ольги Оніщук для Цензор.нет, записаному в березні 2020 року, привертають увагу такі пасажі: «найстрашніший ворог для нас — це замовники рейдерства, не реєстратор, не нотаріус, а той, хто замовляє»; «ми не можемо виключати, що знайдуться люди, готові пожертвувати своїм посвідченням заради грошей, але впевнена, що охочих буде небагато». До якої міри в Мін'юсті «збитий приціл», свідчить ще одне її висловлювання: «ми говоримо, що таке рейдерство перемогли, тому що… маємо тільки 8 випадків такого відвертого, грубого рейдерства в державних реєстрах». Іншими словами, навіть вісім раз — не Тінто Брас.

Як результат, по-третє, в Україні не працює де-факто ключовий принцип електронних довірчих послуг, яким він описаний в профільній Директиві ЄС eIDAS. Кваліфікований цифровий підпис українця не тотожний його власноручному підпису. У гострій ситуації не те що пересічний громадянин, але навіть нотаріус або державний реєстратор може оскаржити власний свій КЕП, і суд прийме його сторону, звільнивши від будь-якої відповідальності, навіть адміністративної.

У серпні 2019 року, аналізуючи можливі наслідки президентського указу про боротьбу з рейдерством, члени робочої групи з безпеки та довіри в цифровому середовищі сформулювали ключовий дефект державної політики в частині довірчих послуг: «належне функціонування довірчих послуг неможливо, якщо їх надають люди, які зловживають довірою. Проблема рейдерства не технічна, а інституційна».

Життя знову і знову підтверджує вірність цієї тези. Властива технократам віра в різні вигадливі технології — цифровий підпис, блокчейн, великі дані та інші — знову і знову розбивається об українські реалії.

Показати ще новини
Радіо НВ
X