Сім принципів саморозвитку

2 грудня 2021, 10:28

Про те, що драйвує та стимулює моє навчання.

Нещодавно мені вдалося стати гостем одного із заходів проєкту «Тижня цінностей» у «Делойт». На онлайн-зустрічі зі співробітниками компанії — усіх рівнів та напрямів — ми обговорювали тему самонавчання та постійного розвитку: де брати час на навчання та самовдосконалення, що може ставати тригером, який мотивує постійно щось дізнаватися, чого зрештою вчитися у світі, де доступної інформації більше, ніж ти можеш подужати за все життя.

Відео дня

Aspiration for development — одна з цінностей «Делойт»: бажання постійно набувати нових знань, поглиблюватися, розширюватися, ділитися досвідом. Мені вона дуже імпонує. Можу сказати, що прагнення розвитку точно описує більшу частину мого життя, тому мені й було цікаво поспілкуватися зі співробітниками, організації, яку я поважаю.

Коли я готувався до цього заходу, мені вдалося сформулювати в семи основних принципах те, що драйвить і стимулює моє навчання. За згодою з компанією «Делойт», вирішив поділитися цими тригерами та принципами і з вами. Отже:

Принцип 1. Заохочуйте свою допитливість

З дитинства я був «тихим чомучком». Мене цікавили відповіді на багато запитань, а батьки часто були не поряд — тато місяцями перебував у відрядженнях, а мама днями пропадала у лабораторії. Доводилося знаходити відповіді самому, а шукав я їх у книгах. Вдячний своєму батькові — він прищепив мені любов до читання, а наш дім просто заставив книжками.

Я навіть маю відчуття, що я народився серед книг. До моїх 10 років ми жили у комунальній квартирі. У нас була одна кімната метрів 25. Ми жили втрьох. У кімнаті стояли 24 книжкові полиці та 2 книжкові шафи. Крісла у нас стояли згори, на книжкових шафах. Коли тато гуляв із коляскою, то він завжди заходив у букіністичні магазини, і мама плакала щоразу, коли він частину своєї 200-рубльової зарплати витрачав на якісь цікаві книги.

Книги і стали моїм головним джерелом задоволення допитливості. Своїм дітям розповідаю, що я вперше поїхав за кордон, коли мені було 18 років. До цього мандрувати я міг лише зі сторінок книг. При цьому такі подорожі могли бути як географічними, так і часовими — що ще треба підлітку? Читання сильно розвивало уяву чи imagination, як би сказали зараз. Ти малюєш у голові картинки, яких ніколи не бачив. А ще цікавіше зіставляти їх потім із реальністю.

Перші свої економічні знання я отримав завдяки колекціонуванню монет. У портовій Одесі це було дуже просто зробити. Через монети я вчив і географію, і історію — мій батько багато мені розповідав про інші країни. Я також розумів основи обмінних курсів, інфляції теж за монетами — це було легко бачити, коли ти тримав у руках алюмінієві монети В'єтнаму чи Китаю чи великовагові австралійські долари. Або коли за номіналом монет можна було спостерігати зниження купівельної спроможності італійської ліри у 80-ті.

Тож першим тригером послужила розвинена допитливість (або intellectual curiosity), прищеплена з любові до читання з дитинства та пошуку відповідей на запитання у книгах, та й у предметах навколо. Це саме та якість, яка «дає стусан» мені все життя і яку ми з дружиною домовилися розвивати в наших дітях.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Принцип 2. Не відставайте від своїх дітей

Другий тригер — це діти. Вони дуже стимулюють розвиватися. Моя дочка дуже розумна. Мій син теж чомучко. В обох сильно розвинена допитливість. Часом вони ставлять такі запитання, на які я не маю відповіді. І тут приходять на допомогу ті ж книги та, звичайно, Google. Іноді вони самі шукають відповіді та діляться зі мною, а іноді навпаки — я вивчаю питання та приходжу до них із відповіддю. Ми навіть маємо ритуали, під час яких ми обмінюємося знаннями.

Якщо ви в правильній кімнаті, то ви в ній не найрозумніший, і тоді завжди буде хтось, до кого ви хотітимете дотягуватися

Наприклад, з моїм 10-річним сином Сашком у нас є «душевні розмови» — тобто розмови в душі, до яких ми готуємося і по черзі хтось із нас ділиться якимись новими знаннями або ставить запитання. Моя 16-річна дочка Соня вранці слухає 15-хвилинні подкасти NPR, а за сніданком ділиться зі мною останніми новинами, які дізналася. Її цього навчила Крістін Лагард під час програми Shadowing, яку Соня проходила у 2019 році, провівши з колишньою головою МВФ повний робочий день. Я ж відкриваю розділ «Morning espresso» в The Economist і читаю про події, які очікуються протягом дня. Ось так ми й обмінюємося новинами за годину до школи — вона розповідає мені про те, що сталося у світі, поки ми спали, а я їй про те, що станеться сьогодні.

Соня хоче бути діджитал-антропологом. Виступала на Генасамблеї ООН на запрошення UNICEF із темою про захист цифрових прав людей. Хоче вивчати питання, як, наприклад, у М’янмі, Тунісі, Грузії, Білорусі та інших країнах молодь за допомогою інтернету бореться з автократичними режимами. Я нічого про це не знаю, але хочу бути цікавим своїй дитині. Хочу мати можливість підтримати з нею розмову, ділитися чимось, давати їй якісь поради, не лише як батько, а й як людина, якій вона експертно може довіряти. Це не просто. Тому доводиться осягати нові знання, щоб не виглядати в очах доньки несучасним та нецікавим. А це сильний мотиватор навчатись.

Принцип 3. Шукайте правильну кімнату

У 17 років я із золотою медаллю закінчив звичайну одеську школу, пішов вчитися в одеський наргосп, став старостою, чудово вчився, був стипендіатом президента — жив у такому собі приємному потоці.

Наприкінці другого курсу один із викладачів назвав термін «своп», який мені був не відомий. Я запитав однокурсницю, і вона мені протягом 15 хвилин все детально пояснила. Сказати по правді, це страшенно мене зачепило, і я подумав: «Секундочку, ти начебто вважаєш себе розумним, а тут Таня знає набагато більше, ніж ти». Мені стало соромно, і мені не сподобалося це почуття — не хотілося бути менш освіченим за інших студентів, і я за літо прочитав свою першу велику економічну книгу — Принципи корпоративних фінансів Брейлі та Майєрса. Потім були «Інвестиції» Шарпа цього ж літа. Так почав формувати свою бібліотеку, і моїй мамі довелося починати плакати вдруге. Зараз маю кілька тисяч томів економічних книг.

Отже думаю, що третім тригером є кімната, в якій ви перебуваєте, тобто люди, які вас оточують. Якщо ви в правильній кімнаті, то ви в ній не найрозумніший, і тоді завжди буде хтось, до кого ви хотітимете дотягуватися — кар'єрно, за знаннями, за популярністю, пізнаваністю, впливом. А це дуже підстьобує.

Щоб пройти цей шлях «дотягування», є багато варіантів — є лестощі, є васально-сюзеренні відносини, є постіль, інтриги, роки життя в тому, що я називаю «єфрейторська школа». Мене це ніколи не цікавило, і я завжди вибирав рости інтелектуально швидше за інших, щоб дотягуватися до інших швидше, щоб можна було розмовляти нарівні з розумнішими людьми або щоб молодші потім орієнтувалися на тебе. Це сильна мотивація вчитися. І ще — тільки-но ви навчилися і стали найрозумнішим у кімнаті — терміново шукайте нову. Не зупиняйтеся.

Принцип 4. Навчайтеся того, що подобається

Найважливіше правило — потрібно вчитися не того, що модно, а того, що вам цікаво. І тут критерії «цікавого» можуть бути різними. Я, наприклад, виділив для себе три (але у вас можуть бути й інші):

  • Перше — улюблений автор/спікер — щось на зразок детективів Джона Гришема чи виробничих романів Артура Гейлі. Мені, наприклад, подобається Майкл Льюїс, автор Покеру Брехунів. Я нещодавно прочитав його відносно стару книгу «Бумеранг» про кризу 2008 року. Трохи раніше читав «Flash boys» про високочастотний трейдинг — дуже рекомендую.
  • Друге — нова для мене тема. Купив собі книгу про генну інженерію, хоча ще її не читав. Я взагалі нічого не знаю про це, і мені цікаво. Вивчатиму. Продовжуючи тему дітей — Соня у вересні прочитала книгу Джиліан Тетт, керівниці офісу FT у США. Вона в минулому антрополог і написала книгу про роль антропології у житті та бізнесі. Я вирішив не відставати і прочитав цю книжку.
  • Третє — глибше вивчення теми, яку непогано знаю. Так би мовити нові погляди. Наприклад, я на початку цього року прочитав залпом кілька книжок: книги Марка Карні та Біла Гейтса про клімат, 2 книги поглядів на постковідний світ — Клауса Шваба та Фаріда Захарії та книгу директора Лондонської школи економіки Мінуш Шафік про новий глобальний соціальний контракт. Усі вони про одне й те саме — як нам побудувати найкращий світ — лише кожен зі свого боку. Книги компліментарні, хоч у деяких аспектах і розходяться.

Що стосується тематики бізнес книжок, то у мене особисто є 4 великі напрями (але у вас можуть бути й інші. Головне — сформулюйте, що вам цікаво):

1. Книги про штучний інтелект — я справді вважаю, що ця тема важлива для майбутнього. Я, наприклад, після перегляду фільму Social dilemma купив усі книги, які там згадувалися. Я читав книги про роль ШІ у творчості, у спорті, про нові технології.

2. Книги про міжкультурну взаємодію — я вже говорив про книгу Джиліан Тетт, але нещодавно я читав дуже цікаві книжки — такі як «Карта культурних відмінностей» Ерін Мейєр або «Компас цінностей» Мандіп Рай. Дуже рекомендую. Також була цікавою книжка «Z-economy» про нове покоління — Джейсона Дорсі.

3. Книги про глобальні тренди — я теж уже говорив про них сьогодні. Нині таких книг багато про постковідний світ. Але нещодавно знайшов цікаву книжку для себе Non obvious megatrends — хороший аналіз.

4. Ну і книги про бізнес-моделі чи трансформації — тут в основному бізнес історії на кшталт Netflix або Інстаграм. Або книги на кшталт «Варвари біля воріт», «Хто сказав, що слони не можуть танцювати», «Слон на танцполі» та інші.

Але я отримую знання далеко не лише з книжок. Ми про це говорили з Андрієм Федоровим на інтерв'ю влітку. Я, наприклад, підписаний на розсилки МакКінзі, BCG, Accenture на теми, які мені цікаві. Слухаю Ted Talks, проходжу курси на Coursera, слухаю вебінари на теми, які мені цікаві. У МВФ у нас щомісяця нобелівські лауреати виступають. І мовчу вже про те, що читаю багато звітів МВФ та Світового банку. Тобто важливо перебувати постійно у процесі пізнання.

Однак, я все ж таки думаю, що на смак і колір товариша немає. Одному подобається одне, іншому — інше. І я проти стадного ефекту читати модні книги на модні теми. Хоча до порад інших я все ж таки прислухаюся і також ділюся своїми порадами, але рекомендую звертати особливу увагу лише на те, що дійсно вам цікаво.

Принцип 5: Вчіться трохи вшир і багато вглиб

Мені здається, що кожен має вибирати для себе, наскільки багато він хоче знати з тієї чи іншої теми. Але є два шляхи, які, мені здається, можна і треба поєднувати. Є шлях «у ширину» — це, коли ти намагаєшся дізнатися більше про теми, про які ти не знаєш зараз. Як я сказав, я так часто роблю. Але, звичайно, прочитання однієї статті, один подкаст, перегляд одного документального фільму або прочитання однієї книжки на нову тему не робить вас експертом. Я це пояснюю своїй доньці, для якої кожне знання у 16 років — нове, і вона намагається про нього розповідати, вдаючи, що вже повністю в ньому розуміється. Я слухаю та посміхаюся.

Найважливіше правило — потрібно вчитися не того, що модно, а того, що вам цікаво

Соня до школи бере участь у дебатах. Їздить на змагання в Гарвард, Прінстон. І мені подобається, як вони готуються командою — це дуже захоплюючий процес. Але після кожних дебатів мені доводиться повертати її назад на землю, кажучи, що участь у дебатах на злободенні теми не робить її експертом у питаннях ядерного роззброєння, кібербезпеки чи санкцій проти Венесуели. Хоча широту знань у її віці все ж таки дає — вона легко може підтримати дискусію на ці теми навіть у дорослому суспільстві.

Однак, якщо ж ви хочете бути експертом у темі, то вам важливо постійно цим займатися та вивчати тему вглиб — більше читати на тему вашого інтересу. Читати бібліографію у ваших книгах — замовляти книжки звідти. Для мене в минулому десятилітті такими двома темами були злиття та трансформації та банк майбутнього ві вертикальні теми). Нині — майбутнє світу та глобальної економіки та тема розвитку штучного інтелекту.

Для розуміння того, наскільки ви глибоко розумієтеся на темі, у мене є два суто умоглядні тести. Перший — це мати можливість розповісти про те, що я прочитав чи дізнався. Розповісти у будь-якій формі — у вигляді оповідання дітям, виступу перед публікою, невеликої лекції чи колонки у медіа. У кожній книжці є багато історій, але завжди є «сіль» — основна думка — ось якщо ви в змозі її вичленувати, значить ви зробили як мінімум один крок у бік глибини теми. Чим більше робитимете таких кроків, тим швидше пройдете тест «на проколювання», який практикувала Валерія Гонтарева. Валерія Олексіївна під час дискусії на якусь тему ніколи не зупинялася на першому запитанні в глибину і ставила щонайменше 5−6. Більшість співробітників провалювалися на 3−4 запитанні, тому що глибоко так не думали. А варто було б.

Друге — повертаючись до попереднього питання — у моєму колі трохи складно бравувати новими книжками — знову ж таки, бо в правильній кімнаті. Наприклад, я кілька разів мав можливість у вузькому колі спілкуватися з людьми з Групи 30, такими як Кеннет Рогофф, Ларі Саммерс, Марк Карні, Аджемоглу, Карстенс, Тімоті Гайтнер, Клаас Нот, Філіп Гільдебандт, Кармен Рейнхарт, Гіта Гопінах. У моєму світі ці імена мають значення. Мій тест — це коли ви можете поставити запитання такій людині — своєму гуру, щоб тобі не було соромно за саме запитання. Тобто ти не повинен здатися неосвіченим, висловлюючи, що ти не знаєш, що відповідь на твоє запитання легко знайти в книзі або за 2−3 посиланнями в гугл. Ви повинні формувати своє запитання так, щоб було зрозуміло, що ефект Даннінга-Крюгера — це не про вас.

Принцип 6. Отримуйте горизонтальні знання, а не вертикальні

Я поділяю знання на вертикальні та горизонтальні. Перші — вузькі галузеві теми, наприклад, банківська справа в Україні чи фінансова стабільність Бразилії. Це те, що легко дізнатися — прочитати у звіті МВФ, наприклад. Така інформація не потрібна для життя, але необхідна для точкової зустрічі з клієнтом або вгамування цікавості. Запам’ятовувати її не потрібно, достатньо знати, що вона є у МВФ, Світового банку тощо — ви можете їх почитати будь-якої миті, коли вони вам знадобляться. Я взагалі рекомендую читати такі звіти — там величезна кількість інформації.

Горизонтальні ж знання — це знання та здібності, які пронизують вертикальні теми. Наприклад, та сама антропологія чи психологія. Ти можеш їх використовувати в різних галузях і допомагати собі глибше вивчати вертикальні теми. Активне навчання, критичне мислення, здатність ставити багато під сумнів, не приймати на віру — такі здібності та вміння точно будуть потрібні наступні 10 років. Та я думаю, що і стресостійкість теж. Емоційний інтелект той самий. Здатність до підприємницької інновації — це дуже важливо.

Я переконаний, що знання та навички мають бути трансферабельними географічно. Припустимо, якщо ви фахівець із реструктуризації в Україні тому, що ви знаєте всіх українських клієнтів, вам це ніяк не допоможе, наприклад, у Німеччині. Ви знатимете механізм, але не станете там лідером. Ваше основне знання — вертикальне: український ринок. Потрібно розвивати горизонтальність — заглиблюватися у процес реструктуризації та розуміти, у чому специфіка різних галузей чи ринків.

Також гарною опцією є розвиток знань на стику дисциплін. Наприклад, психологія чи етика у роботів. Тобто не просто програмування, а поєднання етичних принципів та штучного інтелекту. Дуже перспективна тема, особливо з огляду на все більший розвиток ШІ. Як у знаменитому кейсі MIT, коли належить вибрати, кого з пішоходів зіб'є автомобіль, коли у нього не буде вибору: людину чи собаку, літню людину чи молоду, жінку чи чоловіка з дитиною. І хто за це нестиме відповідальність? Водій, який не керує автомобілем? Чи програміст, який його програмував? Чи, може, виробник? Це дуже складна тема, яка охоплює різні поверхні. Заглиблюватися в подібне означає набувати унікальних знань і навичок, які, до того ж, будуть дуже перспективними в майбутньому.

На мою думку, не потрібно витрачати час на вертикальні знання. Це вирішення миттєвих питань — точково підготуватись до того, що вам потрібно буде в моменті. Головне знати де є ця інформація. А ось горизонтальні знання, які ще й трансферабельні у географіях — це те, на чому варто фокусуватися.

Принцип 7. Не шукайте час на саморозвиток, а вплітайте розвиток у своє життя

Я не прихильник поділу роботи, сім'ї, особистого часу. Все можна і потрібно поєднувати. Наприклад, коли ми з родиною їздимо у подорожі, а ми любителі намотати 4000 км на машині. Ми спілкуємось, слухаємо багато цікавих книг, обговорюємо їх. Знаходимо такі книги, які були б цікавими для всіх. Якщо хтось із нашої родини бачить якісь класні новинки — радить їх іншим.

Наприклад, Соня влітку подивилася на Netflix «Як стати тираном», написала про нього нотатки, прочитала всій сім'ї і так зацікавила, що ми з сином його теж подивилися. Тому я не шукаю часу. Я вплітаю саморозвиток у своє життя. Є відома книга «Ніколи не їжте на самоті». Мені імпонує ця ідея — я намагаюся їсти з дружиною, дітьми, колегами, партнерами та слухати цікаві розповіді. І сам розповідаю. А читання для мене є історично відпочинком — на нього не треба шукати час.

Для організацій ж важливо вибудовувати середовище, в якому розвиток і навчання не тільки вітатиметься і заохочуватиметься, а й ще приноситиме користь організації. Бажаю всім працювати у таких організаціях.

Показати ще новини
Радіо NV
X