Нові "зелені" стимули

0 коментувати

Депутати масово взялися за написання нових правил для відновлюваної енергетики.

Україна прагне знизити частку традиційної енергетики в загальному обсязі виробництва енергії. При цьому наявні стимули для розвитку альтернативних джерел – "зелений" тариф – себе очевидно вичерпали. Світовий досвід – впровадження системи аукціонів, під час яких замість єдиного тарифу для всіх пропонують в конкурентній боротьбі визначити ринкову ціну кіловат-години і рівня держпідтримки для кожного конкретного проекту. При цьому держава буде гарантовано викуповувати обсяги у виробників і компенсувати різницю в ціні між ринком і отриманим на аукціоні тарифом.

Депутати парламенту настільки перейнялися майбутнім "зеленої" енергетики, що підготували одразу вісім варіантів законопроекту про аукціони, в кожному з яких  – своє бачення ключових аспектів проблематики: від термінів впровадження нової системи до способів стимулювання інвесторів після набуття новими правилами чинності.

Найперше запитання, яким задаються учасники ринку – наскільки швидко потрібно відмовлятися від сьогоднішньої системи "зелених" тарифів. В законопроектах спектр дат – від об'єктивно нереалістичного 1 січня 2019 року (півроку просто не вистачить для розгортання всієї інфраструктури) до утопічного 1 січня 2025 року (що в умовах України фактично "ніколи"). Оптимальною виглядає ідея запровадити нові правила з 1 січня 2020 року, а 2019 й присвятити пілотним проектам. Таку пропозицію містять "основний" документ №8449 (Олександр Домбровський, Лев Підлісецький та ін.), а також "альтернативний" №8449-3 (Валерій Писаренко).

Другий важливий пункт – гарантії для вже розпочатих проектів або для тих, які будуть початі/заплановані на момент впровадження системи аукціонів. Тут автори документа практично єдині в своєму підході: компанії, які підписали попередні договори (prePPA) поставки електроенергії до набуття новими правилами чинності, отримають "старий" "зелений" тариф і не повинні будуть брати участь в аукціонах. Для цього необхідно буде мати право на землю і договір про приєднання до мереж.

Таким чином, нові підходи в тарифоутворенні стосуватимуться тільки новітніх проектів. При цьому законодавці розійшлися в поглядах щодо того, для яких категорій об'єктів аукціони стануть обов'язковими. Наприклад, депутати Єфімов (№8449-1), Шахов (№8449-2) і їх колеги вважають, що аукціон повинен стати підставою отримання держпідтримки сонячними і вітряними електростанціями незалежно від встановленої потужності об'єкта.

У той час як автори інших проектів пропонують встановити мінімальний поріг для СЕС в 0,5  – 10 МВт, для ВЕС  – 3 – 20 МВт. На думку деяких експертів, це дозволить залишити на "старому" тарифі малі проекти (чим сприятиме розвитку конкуренції в цьому сегменті). Інші ж вважають, що такий підхід дозволить великим гравцям "дробити"  майданчики на "черги" і тим самим уникати аукціонів.

З іншого боку, дрібні учасники можуть бути "відсіяні" і за допомогою іншого механізму – банківських гарантій на кожен МВт майбутнього проекту, які вони повинні надати для участі в аукціоні. У більшості проектів ця гарантія встановлена ​​на рівні 50 тис. дол. США за 1МВт майбутньої потужності, що багато учасників ринку називають дискредитаційним порогом. Тільки в законопроекті В. Писаренка цей рівень знижений до € 5 тис. за 1 МВт.

Одне з найболючіших питань – зниження "зеленого" тарифу в цілому для наявних проектів після впровадження системи аукціонів. Тут спектр пропозицій, мабуть, найширший  – від 50% -го зниження для найбільших (понад 100 МВт) сонячних станцій у законопроекті Володимира Парасюка і колег (№8449-4) до повного status quo – зниження в існуючому графіку, на 10% для СЕС і ВЕС з січня 2020 на законопроектах Шахова і Писаренка. Оптимальним очевидно є середнє рішення, однак все залежатиме від того, на якому рівні будуть встановлюватися нові ринкові тарифи після проведення пілотних аукціонів.

Важливим моментом, який чомусь не врахували автори більшості законопроектів, є гарантії підключення до електромереж для переможців аукціонів. Такі гарантії очевидно можуть стати одним з додаткових стимулів для інвесторів, які збираються брати участь в розвитку цього ринку в Україні. Цей пункт в своєму законопроекті (8449-3) прописав лише Валерій Писаренко, позначивши при цьому, що оператор електромереж не матиме права відмовити переможцю аукціону в підключенні.

А ось в питанні необхідності стимулювати локальне виробництво комплектуючих для сонячних і вітрових станцій практично всі автори законопроектів єдині  – це робити потрібно. Інше питання  – на якому рівні. Рівень додаткових надбавок до тарифів в пропозиціях депутатів коливається від 5% за 30% місцевого обладнання до 20% за 70%.

Поява такої кількості схожих ініціатив  – один з небагатьох прикладів цивілізованого обговорення важливої ​​проблематики без кулуарних підкилимних домовленостей і без сюрпризів для учасників ринку. Єдиний важливий крок, який залишилося зробити  – це об'єднатися в робочу групу і виробити єдине, зрозуміле і прозоре для всіх бачення подальшого розвитку альтернативної енергетики, а також проголосувати за ці стимули в сесійній залі.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: