Брак квитків на потяги і старі вагони. А буде гірше
Оновлення парку пасажирських вагонів — у чому проблема?
У нашій країні основним засобом поїздок між регіонами для більшості є саме залізничний транспорт. Багато хто звик висловлювати своє невдоволення про рівень послуги та скаржитися на задушливі вагони, і при тому, що залізниця давно не є монополістом у сфері перевезення пасажирів усередині держави, все-таки багато хто віддає перевагу саме залізниці, а не автобусами або літакам.
Щорічно в дальньому сполученні Українська залізниця перевозить приблизно 50−55 мільйонів пасажирів і забезпечує зв’язок міст і регіонів між собою.
При цьому, якщо проблеми залізничного транспорту не почати вирішувати вже зараз, всього через кілька років перевезення пасажирів залізничним транспортом може скоротитися втричі з банальної причини скорочення парку пасажирських вагонів.
Зараз у державній залізниці України залишилося всього 2 900 пасажирських вагонів. Хоча ще десять-п'ятнадцять років тому парк був майже втричі більший. Але оскільки вагони, придбані ще в радянські часи, доводилося списувати через досягнення граничного терміну експлуатації, а нові вагони в необхідній кількості не купували, то з року в рік парк пасажирських вагонів у нашій країні зменшувався і, відповідно, все менша і менша була пропозиція місць для пасажирів, особливо в періоди масових перевезень.
З дефіцитом квитків на потяги в нашій країні стикалися, ймовірно, всі. Для багатьох було дивно, чому при такому попиті на пасажирські перевезення завжди є дефіцит місць. Відповідь досить проста. Квитки на пасажирські поїзди в нашій країні у внутрішньому сполученні продають за ціною, що становить менше ніж половину від собівартості такого перевезення. Тобто кожен пасажир отримує від залізниці знижку більше ніж 50% від реальної вартості квитка на потяг. Очевидно, що за такої тарифної політики говорити про задоволення попиту не доводиться. Навіть складно утримувати пропозицію місць на старому рівні.
Водночас ціни на квитки встановлює не залізниця, а уряд країни. Аналогічний підхід застосовується не тільки у нас, але й у всіх європейських країнах і не тільки там. Але принциповою відмінністю є те, що державна залізниця України не отримує ніякої компенсації від уряду за перевезення пасажирів за тарифами, які значно нижчі за собівартість. У цьому питанні наш уряд залишає залізницю один на один із проблемою покриття збитків, тоді як у всіх розвинених країнах уряди компенсують повністю залізницям збитки від перевезення пасажирів. Адже вартість квитків має бути доступною для громадян.
У Німеччині, наприклад, щорічно з федерального бюджету виділяється дотація залізниці в розмірі 10 мільярдів євро і ще з місцевих бюджетів виділяється дотація 6 мільярдів євро. Таким чином влада повністю бере на себе проблему компенсації випадаючого доходу від перевезення пасажирів і ця діяльність не є збитковою для залізниці. Ба більше, уряди за рахунок бюджету фінансують придбання нових пасажирських вагонів, пасажирських локомотивів та електропоїздів.
Якщо в нашій країні збережеться status quo в цьому питанні, то вже через кілька років залізниця змушена буде скасувати більш як половину пасажирських поїздів і скоротить перевезення пасажирів у дальньому сполученні втричі.
Причиною тому буде нестача пасажирських вагонів. Вже зараз із 2 900 пасажирських вагонів, що залишилися, 1−200 вагонів експлуатується понад установлений ресурс. Якщо ситуація з оновленням парку не зміниться, то через 3−4 роки парк пасажирських вагонів скоротиться на 1 700 одиниць до всього 1 200 вагонів. Водночас, оскільки за 29 років незалежності України було придбано лише два десятки нових плацкартних вагонів, то цей найбільш соціальний вид перевезень може зовсім зникнути.
Врятувати ситуацію ще реально. Для цього необхідно почати фінансувати придбання нових пасажирських вагонів за рахунок коштів державного бюджету на рівні не менше ніж 250−300 нових пасажирських вагонів на рік. Це дасть можливість не тільки зберегти наявний обсяг пасажирських перевезень, а й через кілька років почати збільшувати пропозицію місць і розширювати мережу маршрутів поїздів. Оптимальним парк пасажирських вагонів для нашої країни — не менше ніж 5 тис. одиниць.
Крім того, в пасажирських вагонах, які випускають у нашій країні, українська компонента становить приблизно 80%. Тобто це десятки тисяч робочих місць і сотні мільйонів гривень сплачених податків до бюджетів усіх рівнів.
