Дубогриз по середах. Гривня як гобіт, провал приватизації, Укрпошта та банк, макроекономічний трилер

2 лютого, 14:04

Головні фінансові події початку року та чому вони важливі.

Гривня зміцнилася після розпродажу і невеликої паніки початку минулого тижня. Курс гривня/долар наприкінці січня виріс (або, як кажуть трейдери, «сходив») до 28.99 і на 2 лютого знизився («повернувся») до 28.32. Що спільного у гривні з гобітом — «сходили туди й назад»: один із трейдерських жартів початку лютого.

Відео дня

З початку року девальвація становила 3.7%. На перший погляд, чимало. Ось інше порівняння — за рік, з початку лютого 2021 року. Було 28.13 грн/долар, стало 28.32. Девальвація на 0,9%. Словами: менше одного відсотка.

Що тут цікаво? Нацбанк уже восьмий рік поспіль повторює: валютний курс плаваючий. Коливання на плюс-мінус два відсотки на тиждень або плюс-мінус п’ять відсотків на місяць — справа звична. У нинішніх умовах навіть очікувана; і світові ринки ліквідні та волатильні (мінливі), і російська загроза є важливим фактором. Схоже, за сім років ми ще не звикли. Кожне зниження курсу супроводжується страхами й підігрівається заголовками, що наводять жах, у ЗМІ — «обвал гривні», «гривня різко дешевшає», «коли чекати долар по 50» — навіть якщо насправді курс змінюється на 20−30 копійок на день. Пора б і звикнути.

Чому це важливо? Панічні настрої, страшні заголовки у ЗМІ та сюжети у телевізорі — все це формує негативні очікування. Очікування — найважливіша складова й інфляції (зростання цін), і девальвації (курсу): якщо бізнес очікує, що ціни зростатимуть, він сам їх піднімає; якщо населення чекає, що курс знизиться і йде скуповувати валюту, курс знизиться навіть більше. І комунікації з вербальними інтервенціями НБУ тут не надто допомагають: доводиться робити інтервенції вже справжні. Витрачати міжнародні резерви, щоб стримати курс, піднімати облікову ставку вище за інфляцію. Клікбейтні заголовки обертаються і зростанням трафіку в медіа, і одночасно втратами для економіки.

Укрпошта готується придбати Альпарі Банк. Поштовий оператор подав у НБУ пакет документів для покупки, регулятор має два місяці, щоб схвалити або відмовити. Судячи з риторики керівництва Укрпошти, угода відбудеться: СЕО оператора Ігор Смілянський повідомив, що Укрпошта оголосила тендер на закупівлю 17 тисяч банківських терміналів для майбутнього банку. Очікувана вартість — 290 млн грн. Сам банк, точніше банківська ліцензія, коштуватиме ще 260 млн.

Чому це важливо? Інтерес УП до банків, схоже, обійдеться платникам податків у рази дорожче за ліцензію. Термінали — лише початок. Далі доведеться платити за нові відділення, за наймання та навчання співробітників, за розширення банку. Плюс, звісно, операційні витрати.

Що заважає державній Укрпошті домовитися з Ощадбанком та використовувати мережу відділень держбанку (які є в більшості сіл) — і натомість створювати новий банк, по суті, з нуля? Теоретично нічого. Насправді — деякі протиріччя, наприклад, взаємне небажання обмінюватися базами даних клієнтів. Не ризикну судити, наскільки вони нерозв’язні, особливо з огляду на те, що акціонер в Ощадбанку та Укрпошти той самий — держава. Чи варті ці протиріччя сотень мільйонів чи навіть кількох мільярдів гривень додаткових (і, щоправда, неочевидних) витрат платників податків, чи все ж таки є можливість домовитися? Вирішуватиме Кабмін, останнє слово тут за ним.

Завод Електронмаш знову продано на аукціоні. Ціна заводу, по суті, 14 гектарів землі під Києвом — 430 млн грн. Це вдвічі менше, ніж завод оцінили під час попереднього аукціону — тоді переможець пообіцяв заплатити 970 млн грн, але не знайшов таких грошей і відмовився від угоди. Тож «продано» — термін поки що не зовсім коректний.

Що тут цікаво? Покупець — така напівпрозора компанія, як і вперше. ТОВ «Український імідж» за документами здійснює діяльність у галузі права, статутний капітал 50 тис. грн, виручка за 2020 рік 384 тис. грн, прибуток — 94 тисячі. Заснована у 2006 році — однозначно не SPV (Special Purpose Vehicle, компанія, яка створюється «під угоду»). Купити банк така компанія не змогла б навіть за меншу суму. Звідки покупець із такими фінпоказниками візьме 430 млн плюс інвестзобов'язання — питання відкрите. Ніхто з вітчизняних мультимільйонерів поки що офіційно не заявляв, що це його проєкт (як було у випадку із заводом «Більшовик», коли в день угоди стало відомо, що переможець — така сама «напівпустушка» — підконтрольна партнерам Василя Хмельницького).

Чому це важливо? Приватизацію провалено. Як мінімум, у частині комунікацій. Здавалося б, ідеальний об'єкт у контексті розмов про «інвестнянь» та інвесторів, які беруть в облогу офіси залучення інвестицій. 14 га землі під забудову, без юридичних проблем «більшовика». Можна робити презентації, road shows, розповідати — це називається терміном «пітчити» — чому серйозний іноземний або внутрішній інвестор просто-таки зобов’язаний купити Електронмаш. Або спробувати купити на чесному прозорому аукціоні. Або хоча б перенести аукціон: час для високих цін на українські активи справді не найкращий. Натомість аукціон проводять без будь-якого помітного маркетингового супроводу, у ньому беруть участь лише п’ять компаній (замість 22 на попередньому), перемагає мало кому відоме ТОВ, ціна вдвічі менша. Крім як провалом, назвати таке дуже важко.

І з позитивного: Державній продовольчо-зерновій корпорації, ДПЗКУ, вдалося уникнути дефолту за кредитом китайському Ексімбанку. 2.5 млрд грн заплатило Міністерство фінансів із держгарантії. Що й очікувалося.

І невеликий макроекономічний трилер. Нацбанк розкрив деталі підвищення облікової ставки із 9% до 10%. Випадок нетривіальний — рішення ухвалили в останній момент, у четвер, 20 січня. Ще за день, у середу, 19 січня (деталь важлива, трохи нижче — чому), Правління НБУ було налаштоване ще рішучіше, підняти ставку до 11%.

Що далі? У березні на наступному раунді перегляду ставки її піднімуть мінімум до 11%. Ринок уже підготовлено.

Що тут цікаво? Внутрішня кухня. Нацбанк приймає рішення про ставку 8 разів на рік оже й частіше, але це вже зовсім екстраординарний випадок, точніше, реакція), оголошуючи про рішення завжди у четвер. За день та за два дні до цього проводяться засідання Комітету з монетарної політики, де й формується рішення. Тобто, по суті, рішення відоме вже у середу. Як і в цьому випадку: у середу загальне рішення підняло ставку до 11%. «Під час останнього монетарного комітету лише два з десяти його членів наполягали на помірному підвищенні облікової ставки до 10%. Навпаки, семеро пропонували підвищити відразу на 2 відсоткові пункти, а один — на 3», — розповідає перша заступниця голови правління НБУ Катерина Рожкова.

Випадків, коли всього за день рішення щодо ставки змінювалося, за останні 6 років з новим дизайном монетарної політики було лише два чи три.

Що стало приводом цього разу? Ось цитата з пресрелізу НБУ. «Зокрема, членами Правління НБУ додатково враховувалася динамічна зміна вартості українських активів та ознаки стабілізації на валютному ринку, які з’явилися протягом другої половини дня 19 січня та вранці 20 січня. У цих умовах посилився ризик, що несподівано жорстка реакція з боку НБУ може бути невірно сприйнята учасниками ринку та викличе неадекватну їх реакцію. З урахуванням зазначених факторів окремі члени Правління змінили свою позицію порівняно з тією, яку висловлювалися на засіданні КМП».

Своїми словами: ринок за добу вгамувався, падіння цін українських активів припинилося. А якби не припинилося?

Нацбанк неодноразово інформував — у монетарній політиці рішення ухвалюються, з огляду на довгострокові тенденції. «Рішення щодо монетарної політики НБУ не є реакцією на минулі події, а відповіддю на очікуваний розвиток подій у майбутньому», — інша цитата, вже з розділу сайту Нацбанку, присвяченого монетарній політиці.

Чи була стабілізація на фінансових ринках 19 та 20 січня достатньою, щоб Правління НБУ лише за день змінило своє бачення «розвитку подій у майбутньому»? Або після того, як НБУ поділився своїм баченням ставки з іншими органами влади або МВФ (зовсім не знаю, чи було так і чи ділиться НБУ такими даними — все ж таки, інформація чутлива), була реакція, яка і призвела до такої різкої зміни думок? Наприклад, президент раніше (хоч і дуже давно) висловлювався про те, що високої ставки він не схвалює.

«Це [кардинальна зміна позицій Правління] сигнал, який мене особисто дещо турбує», — пише Катерина Рожкова. Додаючи ремарку, яку можна трактувати як позитивно, так і негативно, і як сигнал заспокоїтися, і як попередження. «Але важливо, щоб Національний банк залишався послідовним в ухваленні рішень та реалізації політик. Оскільки одна з найважливіших передумов та застав дієвості політик центрального банку — це довіра ринку».

І справді, цілий трилер.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X