Куди звернув український зерновий експорт
Не минає й тижня, щоб мені не поставили запитання: які ринки для української продукції сільського господарства є основними? Хто наш ключовий торговий партнер?
На фоні історичних змін у міжнародній торговій кон'юнктурі, які відбуваються в останні місяці, ці питання набули характеру превалюючих.
З іншого боку, інтерес зовсім не марний для країни, яка одна з небагатьох в світі здатна реалізувати половину вирощеного врожаю і де АПК формує 40% валютної виручки (за підсумками першого півріччя 2018 року агропродукція забезпечила 37% усього експорту на $8,6 млрд). Переважна частка в аграрному експорті припадає на зернові культури, тому ринки збуту цієї категорії для нас особливо важливі.
У мене є усталена думка, що "ключовий торговий партнер" - це не константа. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися на географічну структуру українського зернового експорту в ретроспективі.
Отже, 2000 року топ-10 покупців українського зерна (сукупно за основними культурами) виглядав таким чином:
На першому місці несподівано Білорусь, куди було продано п'яту частину всього зерна, країни арабського світу і в першій трійці покупців - Кіпр, який в даному випадку є скоріше юридичним, ніж фактичним пунктом призначення. До слова, в цьому ж 2000 році зерно на $2,9 млн або 2,3% експорту було відправлено на адресу іншого офшору - Британських Віргінських Островів.
Тепер подивимося на результат сезону, що нещодавно завершився:
Як бачимо, за 18 років ТОП-5 країн-покупців змінився повністю, а з партнерів майже двадцятирічної давності залишилося тільки троє - Саудівська Аравія, Ізраїль та Нідерланди, які істотно змінили свою питому вагу.
У проміжку між цими датами українська зернова торгівля кілька разів кардинально змінювала свій вектор і "ключового партнера".
На початку нульових Україна активно продавала зерно в Іспанію. У 2002 році на цю країну припала чверть всього українського зернового експорту (25,4% або $253,5 млн). У 2003–2010 рр. на першому місці з великим відривом закріпилася Саудівська Аравія, чия частка в експорті коливалася між 11,2–40,8% (пікове значення було досягнуто в 2007 році).
А в 2011 році Єгипет, купивши зерна на більш ніж півмільярда доларів (15,5% всього зерноекспорту), вийшов на перше місце в списку покупців і залишається на ньому до сих пір.
Чи надовго?
У 2014 році вперше в ТОП-10 імпортерів, відразу на четвертому місці, з'являється Китай. За рік до КНР було відвантажено зерна на $370 млн - в основному кукурудзи.
З наступного сезону Китай вже не покидає першу трійку покупців, а за перше півріччя 2018 року туди було поставлено зерна на $329,821 млн або 10,1% всього експорту.
За 20 років Україна суттєво диверсифікувала ринки збуту. Якщо в 2000 році на першу трійку покупців припадало 43,4% всіх поставок, то зараз ТОП-3 формують всього 27,9% обсягу торгівлі. Я вважаю це дуже здоровою тенденцією, оскільки події з недавньої історії України показали, яким небезпечним буває монопартнерство в торгівлі.
Водночас як для нових, так і для вже усталених торговельних партнерів вимоги надійності і порядності контрагента залишаються, зрозуміло, абсолютним пріоритетом. На щастя, Україна не давала приводів для нарікань.
